2. Основні форми економічного співробітництва країн світу.
Основні форми міжнародного співробітництва країн світу:
рівноправна і взаємовигідна міжнародна торгівля товарами і послугами (зовнішня торгівля);
науково-технічне співробітництво;
спільна участь заінтересованих країн в освоєнні природних ресурсів та будівництві промислових об'єктів на території інших держав;
торгівля технологіями або спеціалізація країн на виробництві комплектуючого обладнання;
надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних тощо;
наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;
надання кредитів і позик;
створення спільних підприємств з іншими країнами;
підприємницька діяльність на території держави, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;
товарообміни (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;
міжнародний туризм і не заборонені законодавством види діяльності;
міжнародний рух робочої сили, пов'язаний з міграційними процесами населення між країнами;
спеціалізація і кооперування виробництва;
культурні зв'язки між країнами світу.
Форми розвитку міжнародної науково-технічної кооперації України:
запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, підготовка і підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;
взаємодія, створення, розширення та забезпечення нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі спільних;
співробітництво у галузі науки і техніки, будівництві, модернізації та експлуатації підприємств, інших об'єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури;
обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню;
• співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної й економічної інформації.
Нині в Україні відбувається лише становлення та розвиток більшості видів зовнішньоекономічної діяльності. З метою підвищення конкурентоспроможності економіки та національної безпеки України ведуться активні пошуки інтеграції не тільки в торгівлі, але й у галузях науки, техніки та освіти, торгівлі технологіями, створенні спільних підприємств і в інших сучасних формах зовнішньоекономічної діяльності, в першу чергу, з традиційно важливими партнерами — членами СНД і, зокрема, Росією, а також розвиненими країнами Європи, США, Японією.
3. Механізм зовнішньоекономічної діяльності.
Серед невідкладних завдань щодо забезпечення ефективного включення України у світове господарство і міжнародне співробітництво першочергове значення мають формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків, його теоретична розробка та практичне втілення в життя в умовах незалежності й суверенітету країни, переходу її до ринкової економіки.
Механізм зовнішньоекономічних зв'язків - сукупність їх конкретних форм, а також система правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних господарських комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.
Цілі інтеграції господарського комплексу України в світову господарську систему:
формування розвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;
використання можливостей світового ринку для структурної перебудови національного господарства;
перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного й високоефективного економічного зростання.
До 1990 р. вся зовнішньоекономічна діяльність була повністю монополізована державою, яка була єдиним суб'єктом вказаних зв'язків. На відміну від раніше діючої системи державного адміністрування у зовнішньоекономічній сфері нині повинен забезпечуватися абсолютний пріоритет товарно-грошових, тобто економічних важелів у регулюванні даної сфери діяльності. В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності мають бути покладені принципи деідеологізації, демонополізації та демократизації зовнішньоекономічних зв'язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт та імпорт, підвищення ролі митного й валютного регулювання міжнародних господарських зв'язків, надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.
Одночасно зовнішня економічна політика має відповідати національним інтересам держави, забезпечувати взаємовигідне співробітництво з іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку.
Основні проблеми нового дієвого механізму зовнішньоекономічних зв'язків:
формування необхідної законодавчої бази;
створення відповідного економічного середовища;
розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішні економічні зв'язки;
підготовка високопрофесійних кадрів для зовнішньоекономічної діяльності.
Важливими елементами механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах розвитку ринкової системи господарювання є валютна, податкова, кредитна, депозитна, цінова і митна тарифна політика. Ключовий елемент механізму цих зв'язків становить валютна політика, за допомогою якої здійснюється вплив держави та центрального банку на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоспроможність національного виробництва.
Одним з факторів підвищення ділової активності як серед національних товаровиробників і експортерів, так і серед зарубіжних інвесторів є формування сучасної податкової системи на експортно-імпортні операції.
Важливим інструментом державного впливу на зовнішні економічні зв'язки виступають кредити та субсидії. Кредитування експортно-імпортних операцій, великих будівельних проектів є невід'ємною частиною міжнародної ділової практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.
Складову частину механізму зовнішньоекономічної діяльності становить митна політика держави, покликана, передусім, виконувати функцію захисту внутрішнього ринку. Митна політика України повинна передбачати укладання митних союзів із заінтересованими країнами, що посилить взаємну довіру і призведе до узгодженості основних положень, їх митної політики.