1.2 Порядок використання та принципи страхових резервів

Світовий досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. Це пов'язано, по-перше, з інверсією циклу (оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а по-друге, з розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом часу дії договору страхування тимчасово роз­поряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

Розміщення страхових резервів — це вкладення коштів сформованих резервів у дозволені активи. Кошти страхових резервів можуть бути представлені активами таких категорій:

1. грошові кошти на розрахунковому рахунку;

2. банківські вклади (депозити);

3. валютні вкладення згідно з валютою страхування;

4. нерухоме майно;

5. акції, облігації;

6. цінні папери, що емітуються державою;

7. права вимоги до перестраховиків;

8. інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

9. банківські метали;

10. кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Страхові компанії в Україні самостійно розробляють інвести­ційну політику на основі сформованого ними страхового портфе­ля. Проте низка загальних питань стосовно організації страхово­го інвестування має достатньо жорстку регламентацію з боку держави. Державне регулювання стосується насамперед виконання принципів інвестиційної діяльності, економічних нормативів і вимог, що висуваються до активів, які беруться у покриття страхових резервів.[25]

П ри інвестуванні коштів страхові компанії України керуються Законом України «Про страхування». Відповідно до статті 30 цього Закону, активи, які беруться для представлення коштів страхових резервів мають відповідати таким принципам [1](див рис. 1.2).

Принцип надійності передбачає максималь­но надійне розміщення активів, забезпечує їх повернення у пов­ному обсязі і ставить перед страховиком завдання звести до мінімуму інвестиційний ризик. Під інвестиційним ризиком слід ро­зуміти вірогідність того, що фактичний прибуток буде менший від розрахункового. У цілому, чим вища вірогідність отримання низького прибутку, тим більший ризик.

Принцип ліквідності полягає у тому, що загальна сума вкладень має бути такою, щоб у будь-який час активи швидко та без втрат для утримувача могли бути обернені в гроші. Ліквідні активи мають високий статус під час оцінювання інвестиційного портфеля страховика та займають особливе місце у фінансовому менеджменті. Під час визначення ступеня ліквідності зазвичай враховують час, за який можна перевести цей фінансовий засіб у гроші.

Принцип диверсифікації вкладень забезпечує розподіл інвестиційного ризику на різні види страхування, тобто високий ступінь стійкості інвестиційного портфеля страховика.

При цьому не можна допускати значну домінантність якого-небудь виду вкладень. Структура вкладень не має бути однаковою, а також не дозволяється регіональна концентрація капіталу.

Принцип прибутковості полягає у тому, що активи мають розміщуватися у разі забезпечення реалізації зазначених вище принципів з урахуванням ситуації на ринку капіталовкладень і при цьому приносити постійний та достатньо ви­сокий дохід.[12, 200]

Кошти, які надходять від ризикових видів страхування, перебувають у розпорядженні страховика протягом строку дії догово­ру страхування, тобто, як правило, до одного року. Максималь­ний період часу між датою акумулювання коштів у страхові ре­зерви та датою їх використання для страхових виплат становить рік. Але частина коштів може знадобитися у будь-який час для відшкодування збитків за цими договорами страхування, тому кошти страхових резервів за договорами ризикових видів страхування мають бути інвестовані у високоліквідні, короткострокові активи.

Стосовно резервів зі страхування життя, то з огляду на більші строки дії договорів і виконання зобов'язань здебільшого по закінченню строку дії договору або в обумовлений строк страховики мають можливість інвестувати кошти на триваліший строк та знизити вимоги до ліквідності таких інвестиційних вкладень.[13, 305]

Щоб захистити інтереси страхувальників від невиконання страховиком своїх зобов’язань, за інвестиційною діяльністю страховика встановлюється державний контроль. Так, страховику заборонені будь-які інші види кредитної діяльності.[1]

Для технічних резервів, що утворюються при ризикових видах страхування, встановлені жорсткі вимоги щодо дозволених напрямків інвестиційної діяльності. Згідно з цими нормами, величина окремих категорій активів, що приймається для представлення технічних резервів, враховується при їхньому дозволеному розміщенні лише у обмежених обсягах ( див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Активи, якими можуть бути представлені технічні резерви

Види активів		Обмеження ( у % до загального розміру технічних резервів)		Примітка ( у % до загального розміру технічних резервів)
Грошові кошти на поточному рахунку		не більше 10%		___
Банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування		не більше 70%		в кожному банку не більше 20%
Нерухоме майно		не більше 20%		в один об'єкт нерухомого майна не більше 10%
Акції та облігації	Акції українських емітентів	не більше 40%	не більше 30%	акції одного емітента не більше 10%
	Облігації українських емітентів		не більше 30%	облігації одного емітента не більше 5%
	Акції та облігації українських емітентів, обіг яких зупинено		не більше 7%	акції та облігації одного емітента не більше 2%
	Акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав		не більше 10%	___
Іпотечні сертифікати, визначені законодавством України		не більше 15%		іпотечні сертифікати одного емітента не більше 2%
Цінні папери, що емітуються державою		не більше 40%		___
Права вимоги до перестраховиків		не більше 50%		---
Інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України		не більше 20%		в окремий об'єкт інвестування - не більше 5%
Банківські метали		не більше 10%		---

Таблиця 1.2

Активи, якими можуть бути представлені резервами зі страхування життя

Види активів		Обмеження ( у % до загального розміру технічних резервів)		Примітка ( у % до загального розміру технічних резервів)
Грошові кошти на поточному рахунку		не більше 20 %		-
Банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування		не більше 70%		в кожному банку не більше 20%
Нерухоме майно		не більше 30 %		в один об'єкт нерухомого майна не більше 10%
Цінні папери	Акції українських емітентів	не більше 50%	не більше 30%	акції одного емітента не більше 10%
	Облігації українських емітентів		не більше 40%	облігації одного емітента не більше 10%
	облігації місцевих позик		не більше 10%	-
	Акції, облігації іноземних емітентів та цінні папери іноземних держав		не більше 20%	-
	Іпотечні сертифікати, визначені законодавством України		не більше 15%	іпотечні сертифікати одного емітента не більше 2%
Цінні папери, що емітуються державою		не більше 80%		-
Права вимоги до перестраховиків		не більше 40%		-
Довгострокове фінансування (кредитування) житлового Будівництва		не більше 10%		-
Інвестування в розвиток ринку іпотечного кредитування шляхом придбання цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою		не більше 40%		-
Банківські метали		не більше 15%		-
Кредити страхувальникам-громадянам		не більше 20%		-

Для резервів із страхування життя встановлені інші вимоги щодо дозволених напрямків інвестиційної діяльності. Для розміщення резервів зі страхування життя використовуються інші категорії активів у обмежених обсягах (див. табл. 1.2).