- •1. Поняття ринкової інфраструктури, її основні елементи
- •2. Поняття еластичності. Еластиність попиту за ціною, за доходом, перехресна еластичність.
- •3. Валовий внутрішній продукт та методика його обчислення
- •4. Підприємства в умовах досконалої конкуренції
- •1) Здійснювати виробничу діяльність чи ні;
- •2) Якщо здійснювати, то скільки продукції виробляти і продавати.
- •5. Кейнсіанство та його особливості в різних країнах світу.
- •6. Гроші, їх функції. Рівновага на грошовому ринку.
- •Рівновага грошового ринку
- •7. Фірми (підприємства), їх функції та організаційна структура
- •8. Поняття сукупного, середнього та граничного продуктів
- •9. Економічні закони та категорії, їх пізнання та використання
- •10. Модель підприємства в умовах чистої монополії.
- •11. Класична школа політичної економії.
- •12. Номінальний та реальний ввп. Цінові індекси.
- •13. Поняття власності, її форми та види.
- •14. Загальна і часткова рівновага. Проблеми економічної ефективності та соціальної справедливості.
- •15. Економічна рівновага на основі моделі “сукупний попит-сукупна пропозиція” (ad-as)
- •Графік. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції.
- •16. Суть, причини та соціально-економічні наслідки інфляції
- •18. Формування похідного попиту на фактори виробництва. Правило оптимального використання ресурсів.
- •19. Циклічність суспільного відтворення. Види циклів та їх фази.
- •20. Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання. Фіскальна політика в кейнсіанській моделі рівноваги.
- •21.Характеристика ринку олігополії. Моделі олігополістичного ціноутворення - модель ламаної кривої попиту, картель, домінування на ринку.
- •22. Система національних рахунків, її методологічні принципи та складові.
- •23. Система міжнародних економічних відносин та основні напрямки їх розвитку.
- •24. Закони попиту та пропозиції. Встановлення та порушення ринкової рівноваги на товарному ринку.
- •25. Основний капітал (фонди). Фізичний і моральний знос. Норма амортизації.
- •26. Сутність, види та соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.
- •27. Оборотний капітал (фонди). Фонди обігу. Оборотні засоби.
- •28. Крива байдужості та бюджетна лінія. Рівновага споживача.
- •Мал. 24 Крива байдужості
- •Мал. 25 Карта кривих байдужості
- •Мал. 26 Бюджетна лінія (бюджетне обмеження)
- •Мал. 27а Вплив зміни доходу на бюджетну лінію Мал. 27б Вплив зміни ціни товару на бюджетну лінію
- •29. Промисловий переворот і розвиток капіталізму у провідних країнах світу у XVIII-XIX ст.
- •30. Суб’єкти макроекономіки та їх взаємозв’язок
10. Модель підприємства в умовах чистої монополії.
Монополія характеризує ситуацію наявності на ринку одного продавця.
Ідеальну конкуренцію можливо протиставити чистій монополії. Елементи монополії присутні в тих структурах, у яких продавець деякою мірою може контролювати ціну і кількість продукту, що поставляється на ринок.
Модель монополістичної конкуренції описує структуру ринку з такими характеристиками:
Існує велике число підприємств, що пропонують диференційовані товари, причому кожне підприємство задовольняє незначну частку загального ринкового попиту на конкретну товарну групу.
Ринок складається з підприємств-виробників взаємозамінних продуктів. Саме взаємозамінність цих продуктів вносить у структуру з монополістичною конкуренцією елемент конкуренції.
Через диференціацію продуктів кожне підприємство має монополію на свою версію ринкового продукту. Отже, кожна фірма може встановлювати свою ціну, але в межах, обумовлених конкуренцією. Таким чином, диференціація продуктів вносить у структуру з монопольною конкуренцією елемент монополії.
Зазвичай існують визначені бар'єри для входу в ринок, отже, цей вхід не є цілком вільним. Проте вийти на ринок достатньо просто.
У моделі монополістичної конкуренції підприємства продають диференційовані версії того самого базового товару, проте підприємств так багато, що кожне з них не здійснює відчутного впливу на діяльність інших. Диференційованим може бути і товар – за якістю, ознаками, стилем, і послуга – за специфікою виконання. Покупці бачать відмінності у товарах і послугах і платять за них по-різному. Продавці намагаються диференціювати маркетингові пропозиції для різних сегментів ринку, використовуючи для цього не тільки ціну, а й торгові марки, рекламу та персональний продаж.
Крива попиту на товар еластичніша, ніж за монополії, однак монополістичний конкурент може піднімати свої ціни, не втрачаючи при цьому покупців. Це обумовлено наявністю в його пропозиції елементів, дуже важливих для визначеної групи споживачів. З іншого боку, оскільки товари диференційовані, підприємство може і знижувати ціни, але не може переманити покупців від усіх конкурентів. Обсяги випуску, за яких досягається найбільший прибуток, у цій структурі ринку також можна визначити.
11. Класична школа політичної економії.
Класична політична економія — один із наукових напрямів світової економічної думки другої половини XVII — першої половини XIX ст. Класична політична економія виникла тоді, коли підприємницька діяльність вслід за сферою торгівлі, грошовим обігом набуває поширення у сфері виробництва в цілому. В промисловості інтенсивно розвиваються мануфактури, розширюються торгівля і кредит, з'являються нові джерела доходу, формується промисловий капітал, який все більше підпорядковує собі торговельний.
Найбільший внесок у формування і розвиток класичної політичної економії внесли англійські й французькі вчені-економісти В. Петті, П. Буагільбер, Ф. Кене, А. Тюрбо, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей, Т. Мальтус, Дж. Мілль та ін.
Виникнення класичної політичної економії в Англії і Франції
Уільям Петті (1623—1687) — основоположник класичної школи політичної економії в Англії. Петті — перший автор трудової теорії вартості, в основі якої лежить вчення про природну ціну (вартість). Розрізнював внутрішню вартість, яку і називав "природною ціною", і ринкову ціну. Вартість визначав витраченою працею, встановлюючи кількісну залежність величини вартості від продуктивності праці. Вважав, що утворення багатства відбувається у сфері матеріального виробництва саме завдяки праці.
П'єр Буагільбер (1646—1714) — фундатор класичної школи економічної думки у Франції. Народився в 1646 р. у сім'ї дворянина. Дістав юридичну освіту. З 1677 по 1689 р. займав посаду судді, а потім генерального начальника судового округу Руана.
Джерелом багатства він вважав сферу виробництва, а сфері обміну відводив роль умови для розвитку економіки.
Французька школа класичної політичної економії на відміну від англійської вела рішучу боротьбу з політикою меркантилізму.
Француз П. Буагільбер бачив у грошах причину порушень справедливого обміну між товарами; англієць У. Петті вважав гроші двигуном розвитку економіки.
Французька класична школа вважала, що мета виробництва — споживання, тому більшу увагу приділяла вивченню споживної вартості. Англійська школа оцінила значення капіталізму в розвитку продуктивних сил і взяла за основу мінову вартість. П. Буагільбер ідеалізував сільськогосподарське виробництво, а У. Петті був прихильником розвитку промисловості. Французька школа виражала інтереси дрібної буржуазії, а англійська школа — промислової буржуазії.