4. Підприємства в умовах досконалої конкуренції
Конкурентне підприємство — це підприємство, яке продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції.
В умовах досконалої конкуренції ні одне з підприємств не може впливати на ринкову ціну товару, бо кожна з них згідно з умовами формування ринку досконалої конкуренції має дуже незначну ринкову частку продажу. Тому таке підприємство можна охарактеризувати як підприємство, що приймає ціну як задану (price-taker).
Крива попиту досконалого конкурентного підприємства — це крива, яка відображає попит на продукцію окремого підприємства, обсяг продажу якого ніяк не впливає на зміну ринкової ціни. Графічно попит конкурентного підприємства зображається у вигляді горизонтальної лінії, він досконало еластичний за ринковою ціною(рис.1)
(рис
2)
а - попит з точки зору конкурентної фірми; б - ринковий попит; P — ціна; Q - обсяг ринкового попиту; q— обсяг попиту конкурентної фірми; P1 — ринкова ціна.
Модель пропозиції конкурентного підприємства виходить з припущення заданості його економічної поведінки на максимізацію прибутку.
Крива пропозиції конкурентного підприємства показує, який обсяг випуску продукції буде виробляти та пропонувати підприємство, щоб максимізувати прибуток.
Крива пропозиції конкурентної фірми — це частина кривої її граничних витрат МС (Marginal Costs), що розташована вище за АVС(рис.2).
А - точка припинення операцій; В- точка самоокупності.
Там, де граничні витрати (МС) дорівнюють середнім сукупним витратам (АТС), визначається точка самоокупності (точка В) ( рис.2). Там, де граничні витрати (МС) дорівнюють середнім змінним витратам (АVС), визначається точка припинення операцій (точка А), при будь-якій ціні, що нижча за Р0,підприємство припиняє виробництво.
У процесі свого функціонування конкурентне підприємство має прийняти рішення:
1) Здійснювати виробничу діяльність чи ні;
2) Якщо здійснювати, то скільки продукції виробляти і продавати.
По-перше підприємство буде здійснювати виробництво, якщо ринкова ціна буде дорівнювати ціні Ро, що відповідає точці припинення операцій точка (А рис.2).
По-друге підприємство має вирішити, який обсяг продукції воно має виробляти.
5. Кейнсіанство та його особливості в різних країнах світу.
Кейнсіанство – напрям в економічній науці, що дає обґрунтування неможливості саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідності державного втручання в економічні процеси. Кейнс визнав, що капіталізм з його принципами вільної конкуренції вичерпав свої можливості.
Основна ідея: пропозиція породжує свій власний попит. Однією з головних теорій Кейнса є ідея державного регулювання ринкової економіки. Основними з них він вважав не повне використання виробничих та трудових ресурсів, кризи, безробіття.
На думку Кейнса головна причина криз та безробіття – недостатність сукупного попиту. Зі зростанням доходу збільшується і споживання, але не тією мірою, якою збільшується доход, оскільки зростає схильність до заощаджень. Це стримує зростання попиту і споживання. Тому в центрі теорії Кейнса – проблема факторів, що визначає величину попиту та його зростанням.
На думку Кейнса держава повинна стимулювати підвищення ефективного попиту. Податки і займи розглядалися Кейнсом як інструмент антициклічного регулювання. Він пропонував розвиток будь-якого виробництва, підтримку його з боку держави. В цілому економічна теорія та програма Кейнса спричинили величезний вплив на розвиток економічної науки та економічну політику провідних країн світу.
Кейнсіанська теорія отримала розповсюдження в різних країнах. Після Другої Світової Війни почали відігравати важливу роль американські економісти. Їх розробки одержали назву неокейнсіанства. Вони розробили американську інвестиційну теорію циклу. На їх думку першочерговим є зниження розмірів реальних інвестицій. Реальним фактором була прийнята динаміка інвестицій.
У Франції кейнсіанство одержало розповсюдження на початку середини 40-х рр. В неокейнсіанській теорії економічне зростання спочатку орієнтоване на спрощену модель росту, яка визначала співвідношення між виробництвом і попитом.
Посткейнсіанство – це ліве, радикальне, реформістське крило кейнсіанства. Воно сформувалося в післявоєнний період. Основними представниками є англійські економісти: Джофн В.Робінсон Н.Калдор, П.Сраффа та американські економісти: С.Вайнтрауб, А.Ейхнерх. Центральне місце в посткейнсіанських теоріях займає проблема росту і розподілу.