22. Система національних рахунків, її методологічні принципи та складові.

Система національних рахунків (СНР)– це сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів.

Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні одиниці групуються в п’ять секторів:

– нефінансові корпорації, до яких належать інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;

– фінансові корпорації – комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності (банки, страхові компанії тощо);

– сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, фонди соціального страхування;

– сектор домашніх господарств, що об’єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як фізичних осіб-підприємців;

– сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ), до якого входять інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій) безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення.

У СНР відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного споживання, валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Випуск – це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць – резидентів у звітному періоді.

Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

До основних принципів побудови Системи національних рахунків належать такі: будь-яка праця, що приносить дохід, вважається продуктивною.

• економіка розглядається як складний механізм взаємозв'язаних грошових і товарних потоків, представлених доходами та видатками країни. Вартість товарів і послуг створюється факторами виробництва, зокрема працею, землею, природними ресурсами, капіталом і підприємницькою діяльністю, що виступають як витрати.

• рівність між доходами та витратами, що пояснює найважливіші аспекти економічного розвитку — виробництво і споживання продукції, розподіл і перерозподіл доходів, формування національного багатства країни.

23. Система міжнародних економічних відносин та основні напрямки їх розвитку.

Міжнародні економічні відносини — відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Внутрішнє середовище Міжнародних економічних відносин — внутрішня факторна будова системи міжнародних економічних відносин з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку. Зовнішнє середовище Міжнародних економічних відносин — система зовнішніх умов, в яких розвиваються міжнародні економічні відносини, тобто це надсистема, яка ззовні задає параметри, ресурси існування самої системи міжнародних економічних відносин.

До структури МЕВ входять: міжнародний поділ праці , міжнародна торгівля товарами та послугами, міжнародний рух факторів виробництва (капіталів, робочої сили, технології), міжнародні валютно-фінансові і кредитні відносини, міжнародна економічна інтеграція і деякі інші похідні від них форми.

За сферами впливу зовнішнє середовище міжнародної економіки поділяється на: – природно-географічне; – політико-правове; – економічне;– соціально-культурне.

В сучасних умовах головними суб'єктами МЕВ виступають: національні господарства, регіональні інтеграційні угруповання країн (ЄС, НАФТА), транснаціональні корпорації, міжнародні організації (ООН, МВФ).

Під суб'єктами МЕВ розуміють фізичних або юридичних осіб, які беруть участь у здійсненні міжнародних господарських контрактів, погоджень та договорів.

Об'єкти МЕВ — це те, на що спрямована господарська діяльність суб'єктів світової спільноти. Об'єкти МЕВ: експорт (імпорт) товарів , здійснення господарської діяльності за кордоном, міжнародна спеціалізація виробництва, міжнародне кооперування виробництва, фінансові операції, спільне підприємництво.

Міжнародні економічні відносини входять в склад світового господарства, тобто є його елементом.

Світове господарство—це системи відносин взаємозалежності та взаємозв”язку національних господарств, виражена у міжнародних економічних відносинах і тих аспектах внутрішньонаціональних відносин котрі зумовлені зворотньою дією міжнародних. Крім того, що МЕВ є елементом світового господарства, їх ще можна представити системою, що знаходиться на перетині систем економічних і міжнародних відносин.