8. Теоретико-методичні підходи до розрахунку чисельності робітничого складу персоналу підприємства

На підприємствах визначається чисельність по категоріям, а в середені категорій – по професіях, спеціальностях, кваліфікації.

Загальна чисельність працівників підприємства визначається за формулою, [8, -С. 323; 51, -С. 297]:

де:

Ч_п – середньоспискова планова чисельність працюючих;

Ч_б – середньоспискова базова чисельність працюючих;

І_А – індекс збільшення обсягу виробництва у плановому періоді;

І_П – індекс зростання продуктивності праці у плановому періоді.

Визначення чисельності виро-бничих (основних) робітників

До виробничих відносяться робітники, що безпосередньо беруть участь у здійсненні технологічних процесів з виготовлення продукції. Для розрахунку необхідні наступні вихідні данні:

• виробнича програма (Т_в.п.);

• норми часу, виробітку, обслуговування (t_i);

• баланс (бюджет) робочого часу одного робітника на плановий період (Т_р.п.);

• коефіцієнт виконання норм (К_в.н.).

Виробнича програма та норми часу необхідні для розрахунку трудомісткості виробничої програми(Т_в.п.). Остання визначається шляхом добутку витрат часу на один виріб (трудомісткість) на кількість виробів в програмі. Тут повинні використовуватись планові норми трудомісткості, в яких відображено запроектовані організаційно-технічні заходи з урахуванням терміну їх впровдження. При значних коливаннях норм по кварталам, річна трудомісткість розраховується як середньозважена із квартальних. Для визначення трудомісткості тієї частини виробничої програми, номенклатура якої не уточнена, тобто трудомісткості запасних частин, незавершеного виробництва тощо, визначається питома трудомісткість 1 тис. грн. продукції за звітніми даними, що коректується на запланований процент зменшення трудомісткості. Якщо відомо обсяг виробництва цієї частини продукції та трудомісткість одиниці (1 тис. грн.), то добутком цих величин визначають трудомісткість цієї номенклатурної позиції програми.

Загальна трудомісткість виробничої програми представляє собою суму трудомісткостей її окремих частин.

Для визначення планової кількості годин, що в середньому відпрацьовує кожен робітник у плановому періоді розробляється баланс (бюджет) робочого часу. Попередньо по звітним даним складають звітний баланс, що характеризує фактичне використання робочого часу у попередньому році, проводиться його аналіз та проектуються заходи по скороченню втрат (див. табл.8.2).

Таблиця 8.2

Приклад структури річного балансу ( бюджету) робочого часу на одного робітника. [40, -С.71]

№ п/п	Склад балансу робочого часу	По звіту базового року			План на рік
		дні	години	в % до роб. часу	дні	години	в % до роб. часу
1.	Календарне число днів	366			365
2.	Вихідні і святкові дні	111			111
3.	Робочий час	255	2089*	100,0	254	2080*	100,0
4.	Невиходи на роботу та простої:
4.1	чергові відпустки	13,6		5,3	13,8		5,43
4.2	відпустки у зв’язку з вагітністю та поло-гами	1,6		0,63	1,6		0,63
4.3	виконання державних обов’язків	0,3		0,12	0,3		0,12
4.4	по хворобі	4,0		1,57	3,6		1,42
4.5	по неповажних причи-нах	0,2		0,8	-		-
підсумок		19,7	161,54	7,73	19,3	157,5	7,6
5.	Явочний робочий час	235,3	1927,5	92,27	234,7	1922,5	92,4
6.	Втрати часу в сере-дені дня:
6.1	перерви для году-вання дітей		0,2			0,2
6.2	скорочений робочий день підлітків та ро-бітників із шкідли-вими умовами праці		0,01			0,01
6.3	простої		0,42			-
підсумок			0,45			0,03
7.	Середня тривалість робочого дня		7,75			8,17
8.	Корисний фонд ро-бочого часу		1823,6	87,3		1917,5	92,2
*	З метою спрощення розрахунків тривалість робочого дня приймається рівною – 8,2 години

Пояснення до деяких скла-дових балансу робочого часу:

Тривалість відпусток визначається (у відповідності з діючим законодавством) на одного спискового робітника як середньозважена величина, оскільки робітники з різним стажем роботи та працюючи у різних умовах, мають неоднакову тривалість відпустки.

Приклад 8.1

Умова: припустимо, що відпустку тривалістю 15 робочих днів отримують 85%, 18 днів – 5% та 24 дня – 10% робітників ( ці дані приймаються по інформації відділу кадрів чрез те, що право на відпустку працівник отримує лише після шести місяців роботи з дня прийняття на дане підприємство).

Визначити: середньозважену відпустку в умовах 5-ти денного робочого дня з 2-ма вихідними днями.

Розв'язок. Середньозважена відпустка у цьому випадку складе:

(85% × 13_днів + 5% × 15_днів + 10% × 20_днів ) ÷ 100% = 1380 ÷ 100% = 13,8 дня.

В умовах 5-ти денного тижня з двома вихідними днями робочі дні відпустки вираховуються із розрахунку 5-ть днів у тижні. Це означає, що якщо при шестиденному тижні термін відпустки встановлено 18 робочих днів, то при 5-ти денному він буде дорівнювати 15-ти робочим дням. Загальний термін відпустки у календарних днях при цьому не змінюється. В умовах 6-ти денного тижня, термін (загальний) склав 18 робочих + 3-и вихідних дня, що усього складає 21 календарний день. В умовах 5-ти денного тижня він складає 15 робочих днів + 6-ть вихідних, а усього також – 21 календарний день.

Невиходи у зв’язку з відпустками по вагітності та пологах встановлюються на основі аналізу звітних даних з урахуванням зміни питомої ваги жінок, що працюють на підприємстві.

Невиходи по хворобі визначаються також по звітним даним, але з обов’язковим зниженням за рахунок запропонованих заходів з покращення умов праці та медичного обслуговування.

При визначенні середньої тривалості робочого дня враховується:

• скорочений робочий день робітників, зайнятих на важких та шкідливих роботах;

• скорочений день підлітків;

• перерви у роботі матерів годувальниць.

Ці дані розраховуються по групах робітників і у абсолютних величинах відносяться до всієї їх чисельності. Наприклад, якщо число робітників зі шкідливими умовами праці складає – 400 чол., а середньоспискове число робітників – 4000 чол., то тривалість робочого дня одного робітника скоротиться у середньому на:

(400_чол. × 60_хвилин ) ÷ 4000_чол. = 6 хвилин або 0,1 години.

Чисельність робітників – це відношення трудомісткості програми по плановим нормам (Т_п) на користний (ефективний) фонд часу середньоспискового робітника у годинах (Ф_р) з урахуванням запланованого коефіцієнта виконання норм (виробітку) (К_в).[8, -С. 329]

Ч_р = Т_п ÷ ( Ф_р × К_в), (8.2)

Таким методом може бути розрахована планова чисельність бригад, дільниць, цехів по видах робіт, професіях та тарифних розрядах. Якщо на дільниці, у цеху або вцілому по підприємству можна визначити обсяг продукції у натуральних одиницях, то планова чисельність робітників (Чр) розраховується по нормах виробітку за такою формулою, [8, -С.329]:

Ч_р = А ÷ ( Н_в × Ф_р × К_в ), (8.3)

де:

А – запланований обсяг робіт у натуральних одиницях;

Н_в – годинна норма виробітку за планом.

Розрахунок чисельності виробничих робітників-погодинників, що зайняті на ненормованих роботах проводиться за нормами обслуговування.

Норма обслуговування – це кількість одиниць обладнання, агрегатів закріплених за одним робітнком, або кількість робітників, що обслуговують один агрегат або одне робоче місце.

Спискова чисельність виробничих робітників-погодинників розраховується виходячи із: кількості та характеру робочих місць, що обслуговуються, норми обслуговування, режиму роботи (число змін на добу) та розміру запланованих невиходів за такою формулою,[8, -С.330]:

Ч_в.р.п. = (( О × С ) ÷ Н_о) × К_с.п., (8.4)

де:

О – число одиниць обладнання;

С – число змін;

Н_о – норма обслуговування;

К_с.п.– коефіцієнт приведення явочної чисельності до спискової.

К_с.п.. = 100 ÷ (100 – К_н), (8.5)

де:

К_н – запланований процент невиходів на роботу робітників по балансу робочого часу (див. табл.8.2).

Приклад 8.2

Умова: На дільниці працює 10 термічних печей, режим роботи 3-х змінний, норма обслуговування – 2-і печи на одного терміста в зміну, запланований процент невиходів по балансу робочого часу – 7,6 години.

Визначити: спискову чисельність робітників.

Розв’язок. Спискова чисельність робітниківскладе:

Ч_в.р.п. = (( О × С ) ÷ Н_о) × (100 ÷ (100 – К_н) ) = (( 10 × 3 ) ÷ 2) × (100 ÷ (100 – 7,6)) = 15 × 1,08 ≈ 16 чоловік.

Планування чисельності допоміжних робітників виконується тим же методом, що і основних. Розрахунок чисельності інженерно-технічних працівників та службовців слід проводити керуючись структурою та схемою управління підприємством, його цехами, а також штатним розкладом. Приклад розрахунку чисельності робітників-відрядників за спеціальностями та розрядами (див. табл.8.3).

Таблиця 8.3

Приклад визначення чисельності робітників-відрядників

на річну програму. [40, -С.74]