8.Стадії адмiнiстративного процесу.

Адміністративне судочинство як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ структурно складається з низки процесуальних дій, що здійснюються не хаотич­но, а у чітко встановленій послідовності, становлять певну систему. Відносно відособлені групи процесуальних дій позначаються як стадії адміністративного судочинства, тобто мова йде про таку ха­рактеристику адміністративного судочинства, як його стадійність.

Кожна із стадій адміністративного судочинства має свої конк­ретні цілі та завдання, що властиві тільки їй та сприятимуть досяг­ненню загальних цілей адміністративного судочинства по вирішенню та розв'язанню адміністративної справи, захисту прав та свобод учасників публічно-правових відносин. Наявність таких цілей є од­ним із важливіших критеріїв відособлення певної сукупності проце­суальних дій в окрему стадію адміністративного судочинства.

На різних стадіях адміністративного судочинства склад учасників адміністративного процесу може варіюватися, крім того, частина їхніх процесуальних прав і обов'язків реалізується лише на певних процесуальних стадіях.

Кожна стадія адміністративного судочинства як послідовність дій здійснюється у часі. Розподіл адміністративного процесу на стадії — стадійність — є логіко-часовою характеристикою адміністративного судочинства як і будь-якого різновиду юридичного процесу. Законом встановлені конкретні процесуальні строки, у межах яких вчиняють­ся процесуальні дії, що належать до певної стадії.

Стадія адміністративного судочинства закінчується оформленням відповідного, передбаченого у законі, процесуального документа (ух­вали, постанови), у якому закріплюються результати, що досягнуті при здійсненні процесуальних дій на певній стадії.

Таким чином, стадія адміністративного судочинства характери­зується власними безпосередніми цілями, колом процесуальних дій, здійснюваних у межах встановлених процесуальних строків, та їх учасників, а також своїми підсумковими рішеннями та їх процесу­альним оформленням.

Стадія адміністративного судочинства — відносно самостійна сукупність послідовно здійснюваних процесуальних дій, що поряд з загальними цілями має притаманні тільки їй цілі, а також особли­вості, що стосуються учасників адміністративного процесу, їхніх прав і обов'язків, строків здійснення процесуальних дій і характеру оформлюваних процесуальних документів.

Перелік стадій адміністративного судочинства подібний із стадія­ми інших видів позовного судочинства. До них належать:

1) стадія відкриття провадження в адміністративній справі;

2) стадія підготовчого провадження;

3) стадія судового розгляду адміністративної справи;

4) стадія апеляційного перегляду судових рішень;

5) стадія касаційного перегляду судових рішень;

6) стадія провадження за винятковими обставинами;

7) стадія провадження за нововиявленими обставинами;

8) стадія звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання.

Провадження в адміністративній справі не обов'язково проходить усі з названих стадій — це в кінцевому підсумку визначається осо­бами, які беруть участь у справі, насамперед сторонами. Обов'язко­вими є лише перші три з названих стадій. Інші стадії адміністратив­ного судочинства, провадженні! у яких залежить від ініціативи вище­зазначених осіб, є факультативними.

Першою стадією адміністративного судочинства є стадія відкрит­тя провадження в адміністративній справі. На даній стадії адміні­стративний суд з'ясовує обставини (наявність адміністративної про­цесуальної дієздатність особи, яка подала позовну заяву; наявність належних повноважень представника; відповідність позовної заяви вимогам, що до неї висуваються; юрисдикції та підсудності справи адміністративному суду тощо), без яких неможливо відкриття адміні­стративного судочинства у конкретній адміністративній справі Друга стадія —- стадія підготовчого провадження. На цій стадії суд вживає заходів для забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку.

Останньою обов'язковою стадією є стадія судового розгляду адміністративної справи, що посідає чільне місце у адміністратив­ному судочинстві. На цій стадії адміністративна справа розглядаєть­ся і розв'язується по суті — досліджуються докази, встановлюються фактичні обставини справи, з'ясовуються права і обов'язки сторін, виноситься рішення у справі. Процесуальні дії, що здійснюються на стадії судового розгляду адміністративної справи, поділяються на чотири частини (етапи): підготовча, розгляд справи по суті, судові дебати, ухвалення і оголошення судового рішення.

Першою з факультативних стадій адміністративного судочинства є стадія апеляційного перегляду судових рішень. На цій стадії судові рішення, що не набрали законної сили, переглядаються в апеляційному порядку як з питань факту, так і з питань права.

На стадії касаційного перегляду судових рішень здійснюється перевірка судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, ЩО набрали законної сили з питань права, тобто щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матері­ального і процесуального права.

Наступна стадія — стадія провадження за винятковими обста­винами (повторна касація) є різновидом касаційного провадження і передбачає перевірку Верховним Судом України судових рішень лише з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касацій­ної інстанції однієї й тієї самої норми права або визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Окремою стадією адміністративного судочинства є стадія про­вадження за нововиявленими обставинами. На цій стадії перевіря­ються судові рішення, що набрали законної сили у зв'язку із наяв­ністю обставин, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі і не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із зая­вою про перегляд, під час вирішення адміністративної справи.

Завершальною стадією адміністративного судочинства є стадія звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання. На цій стадії судом вирішуються питання, що виникають у зв'язку з виконанням судових рішень.