
- •1 Фонди часу роботи устаткування і їх визначення
- •2 Економічні і правові основи діяльності підприємства
- •3 Виробнича структура підприємства
- •4 Поняття циклу, такту, перекриття виробничого процесу і дороги підвищення продуктивності виробничих процесів
- •5. Склад цехів підприємства
- •6 Поняття простих виробничих процесів, їх зображення і продуктивність
- •7 Складні виробничі процеси, їх зображення і продуктивність
- •8 Спеціалізація і кооперація виробничих підрозділів
- •9 Види і типи проїзвдственних структур підприємства
- •10. Методи переходу на виробництво нової продукції
- •11 Організація технічного контролю на підприємстві
- •12 Використання і розрахунок середньорічної виробничої потужності
- •13 Виробнича потужність і методи її розрахунку
- •14. Календарно-планові нормативи
- •15 Організація міжцехового і внутрішньоцехового оперативно-виробничого планерування
- •16 Організапция і обслуговування робочих місць
- •17 Склад і призначення допоміжних і обслуговуючих господарств
- •18 Організація ремонтного господарства
- •20 Організація підготовки ремонтів
- •19 Види ремонтів і міжремонтний цикл
- •21 Поняття категорії складності і трудомісткості ремонтних робіт
- •22 Джерела економічного ефекту від заходів щодо удосконалення організації виробництва
- •23 Форми організації ремонтного господарства
- •24 Організація енергетичного господарства
- •Склад і структура енергогосподарства залежать від розмірів основного виробництва, його енергоємності і зв'язків підприємства із зовнішніми енергосистемами. У його склад входять:
- •25 Удосконалення організації енергообслуговування підприємств в умовах ринкової економіки
- •26 Енергопостачання підприємства
- •27. Визначення потреби в енергоресурсах Загальна потреба в енергії і паливі визначається по формулі
- •28 Організація і завдання інструментального господарства
- •29 Визначення потреби в технологічному оснащенні
- •30 Запаси інструментального господарства
- •31 Організація матеріально-технічного забезпечення
- •32 Показники використання матеріальних ресурсів
- •33 Норми затрат, ліміти, вихід придатного, витратні коефіцієнти
- •34 Організація складського господарства, основні завдання
- •35 Поточні, страхові і сезонні запаси
- •36 Виробничі запаси і їх нормування
- •38 Вантажопотік і вантажообіг
- •39 Шахова ведомость і діаграма вантажопотоків
- •40 Віди внутрізаводських перевозок
- •41 Організація господарських зв'язків між постачальниками і споживачами
- •42 Облік і аналіз браку на підприємстві
- •43 Єство і показники ритмічності виробництва
- •44 Поняття і показники еачества продукції
- •45 Розрахунок площ складів
- •46. Завдання транспортного господарства, види перевезень і їх особливості
- •Транспорт на промисловому підприємстві підрозділяється:
- •47 Завдання підвищення якості продукції. Стратегія в управлінні якістю
- •48 Сертифікація продукції – гарантія її якості
- •49 Типи організації виробництва
- •50 Методи організації виробництва
40 Віди внутрізаводських перевозок
Організація перевезень на підприємстві повинна передбачати стійкість розмірів і напрямів окремих вантажопотоків, а також організацію робіт по стабільних графіках і маршрутах.
Перевезення вантажів можуть бути разові, здійснювані по окремих вимогах-замовленнях, що не повторюються; маршрутні, здійснювані по певних напрямах і розкладах (маршрутам).
Розрізняють дві системи маршрутних перевезень: маятникову і кільце.
Маятниковими називаються маршрути, при яких рух транспортних засобів між двома пунктами багато разів повторюється. Вони можуть бути однобічними (повернення транспорту впорожні), двосторонніми (з вантажем) і змішаними (при русі з вантажем і без вантажу в обох напрямах). Кільцева система передбачає послідовно здійснюваний регулярний зв'язок між рядом пунктів. Вона буває развозочной (з одного пункту вантаж розвозиться в ряд цехів і тому подібне), складальною, – з різних пунктів вантаж збирається і перевозиться в одне місце і змішаною.
41 Організація господарських зв'язків між постачальниками і споживачами
Матеріальні ресурси поставляються на підприємство через господарські зв'язки. ГОСПОДАРСЬКІ ЗВ'ЯЗКИ є сукупністю економічних, організаційних і правових взаємин, які виникають між постачальниками і споживачами засобів виробництва. Раціональна система господарських зв'язків передбачає мінімізацію витрат виробництва і звернення, повну відповідність кількості, якості і асортименту продукції, що поставляється, потребам виробництва, своєчасність і комплектність її вступу. Господарські зв'язки підприємств з постачальниками матеріальних ресурсів організовуються як безпосередньо з підприємствами-постачальниками, так і з територіальними органами постачання – посередниками. У першому випадку, найважливішим завданням є розвиток прямих тривалих зв'язків, під якими розуміється така форма господарських стосунків, коли конкретні умови постачання, асортимент, якість, терміни, взаємна матеріальна відповідальність і інші питання, узгоджуються безпосередньо на основі прямих договорів. Існують дві схеми організації завезення матеріальних ресурсів: самовивезення і централізована доставка. В даний час, окрім розглянутих форм постачання, широко застосовуються і такі форми і методи забезпечення підприємства матеріальними ресурсами: товарно-сировинні біржі; аукціони, конкурси; оптові закупівлі; регулярні закупівлі дрібними партіями; закупівлі в міру необхідності. Конкретну форму забезпечення матеріально- технічними ресурсами підприємство вибирає виходячи з ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕСУРСУ, ТРИВАЛОСТІ ЙОГО ЗДОБУТТЯ, КІЛЬКОСТІ ПРОПОЗИЦІЙ, КІЛЬКОСТІ І ЦІНИ РЕСУРСУ. При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами слід враховувати НАДІЙНІСТЬ постачальника і РІВЕНЬ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ продукції, що випускається ним.
42 Облік і аналіз браку на підприємстві
Продукція, виготовлена з відступами, від стандартів і технічних умов, вважається дефектною або бракованою. Якщо дефект поправний і це технічно можливо і економічно доцільно, то брак вважається ПОПРАВНИМ. Якщо виправлення недоцільне, то брак вважається ОСТАТОЧНИМ, підметом утилізації як відходи виробництва. Залежно від місця виявлення розрізняється брак:
внутрішній, коли він виявлений усередині підприємства;
зовнішній, коли він виявлений у споживача і на підприємство поступила рекламація про неякісну продукцію.
Для виявлення причин і винуватців браку на підприємстві створюється класифікатор, де вказуються найбільш причини браку, що часто зустрічаються, і можливі винуватці. На кожні випадки браку складається акт, який підписує контролер, майстер цеху і контрольний майстер. Втрати від браку відносяться на рахунок винного. Відділ технічного контролю веде облік браку, аналізує його причини і розробляє заходи щодо підвищення якості продукції і технології її виготовлення. Робота підрозділів і підприємства по підвищенню якості оцінюється за наступними показниками:
наявності рекламацій;
відсотку продукції, що здається з першого пред'явлення;
питомій вазі втрат від браку у виробничій собівартості продукції і ін.
Після ранжирування причин браку будуються графічні діаграми, які в зручній і наочній формі дозволяють оцінити втрати від браку залежно від причин його появи.