4.3 Механізми, інструменти та пристрої

Інструмент столяра - предмет його невтомної турботи й гордості.  Пиляння виконується за допомогою ручних пил. Ручні пили є для поперечного, повздовжнього і мішаного пиляння. Ножівка складається із полотна, на одному кінці якого насічені зуби, і річки. Полотно має висоту зуба й крок. Є ножівки широкі і вузькі. Для пиляння без браку ножівка повинна бути від фугована, добре загострена з правильним розводом зубів.  Для стругання використовують рубанки різної форми і шерхебелі. Шерхебель призначений для чорнової обробки деревини. За один прохід знімає до двох міліметрів шару деревини. Рубанок знімає 0,1-1 мм. Складається рубанок із колодки, підошви, носка, п'ятки, ріжка, залізка клинка, льотка и пробки. Залізко з рубанка повинно виходити на глибину до 1 мм. Кут льотка повинен бути 45 градусів. Для плоского стругання використовують шерхебель, рубанок, рубанок із подвійним ножем, штифтик, фуганок, цинубель, торцевий рубанок. Верстати загального призначення називаються такі верстати, які можна використати на різних деревообробних підприємствах.  Спеціалізовані верстати призначені для виконання визначених операцій або для обробки деталей відповідного профілю, розміри яких можна змінювати настроюванням.  Спеціальні верстати призначені для обробки або виготовлення цілком визначеної деталі. Вони не мають пристроїв для налагодження і використовуються на виробництвах конструкційно стійких виробів.  Усі верстати мають основні й допоміжні конструктивні елементи. До  основних частин верстатів належать: станина, робочі столи, робочі вали й  шпинделі, супорти, різальні інструменти, приводи. До допоміжних елементів верстатів відносяться: подавальні механізми, органи керування, напрямні і упорні елементи верстата, живильні пристрої, заточувальні і настрою вальні пристрої, пристрої для видалення відходів.

4.4 Технологія виконання малярних та шпалерних робіт

При виконанні малярних робіт потрібно мати під рукою різні допоміжні матеріали: гіпс для закладення тріщин і виправлення дефектів поверхні, розчин для ремонту штукатурки або флюатірованія плям і нальотів на поверхні кладки димарів, обезжирюючі кошти, пластир для закривання місць, що не підлягають фарбуванню, і ін  Одношарова забарвлення не забезпечує достатнього захисту підстави, тому потрібно послідовно наносити кілька шарів фарби, кожен з яких виконує свої функції.  Нижній шар служить для зчеплення багатошарового покриття з підставою. Накривочний шар, що завершує барвисте покриття, захищає нижні шари від зовнішніх впливів і виконує декоративні функції. Якщо масляну фарбу наносити в один шар, поверхня буде зморшкуватою, а згодом на ній з'являться тріщини.  Число шарів залежить від виду фарби, необхідної якості покриття та виду підстави. Клейову фарбу наносять у два шари, водоемульсійну - в три, а деякі глянцеві політури - в шість і більше шарів.  Кожен наступний шар повинен містити більше пігменту і менше сполучного. Наприклад, емульсію з грунтовки сильно розводять водою, а для накривочного шару зовсім не розбавляють.  Перш ніж приступати до фарбування, потрібно приготувати підставу. Фарбується повинна бути очищена від бруду, іржі, жирових плям і, крім того, висушена (це особливо стосується дерев'яних поверхонь). Якщо в порах деревини залишиться вода, фарба туди не проникне. Вона залишиться лежати на поверхні, а потім відвалиться.  Якщо деревина на поверхні суха, а всередині волога, при нагріванні під сонячними променями і при інших впливах водяні пари будуть тиснути знизу на барвисте покриття і розірвуть його.  Для отримання якісного барвистого покриття не потрібно фарбувати при низьких або занадто високих температурах, а також на сонце, на протязі, в тумані і при слабкому дощі. Під час малярних робіт температура повинна бути не нижче 5 ° С.   grada.com.ua