16. К. Маркс та його теорія доданої вартості. Розкрити механізм експлуатації однієї держави іншою за к. Марксом.

Марксистська концепція ґрунтується на трудовій теорії вартості А.Сміта. Вона виділяє 2 класи (не індивідуумів) – капіталісти та пролетаріат. Всі вартості у країні створює пролетаріат, а капіталісти безоплатно присвоюють частину праці найманих працівників. Вартість товару (W) – це сума постійного і змінного капіталу: W = c + v, де C – постійний капітал, V – змінний капітал(але у вартість товару капіталіст включає і прибуток, або додану вартість, створену у процесі виробництва – m):

W = c + v + m  де m - додаткова вартість (утвор.. в процесі виробн. і присвоюється буржуа).  Але додаткова вартість m залежить від величини змінного капіталу v (Збільшення додаткової вартості можливо при зниженні v): 1) збільшенням тривалості робочого дня, без збільшення заробітної плати; 2) підвищенням продуктивності праці.R=m/(c+v) – норма прибутку (прибуток до витрат)

R’=m/v – норма експлуатації (прибуток до витрат праці)

Механізм експлуатації однієї держави іншою:

Розвинена країна: W1=60 + 15 + 15 = 90 (од.)

Норма прибутку: 15/75=20%

Норма експлуатації: 15/15=100%

Малорозвинена країна: W2=45 + 10 + 20 = 75 (од.)

Норма прибутку: 20/55=36,4%

Норма експлуатації: 20/10=200%

Створена вартість V+M у обох країнах однакова (15+15=10+20), проте зарплати (v) у малорозвиненій країні менші, за рахунок цього і прибуток більший (m+v=30); капітал теж менший (це вигідніше капіталістам, адже у цих країнах менші вимоги з безпеки виробництва, екології…).капіталістів цікавить норма прибутку, процент на вкладений долар, рубль и т.д. Капитал перекидають туди, де норма прибутку вища в даний момент. 

Тому капіталіст переміщує виробництво у малорозвинені країни, і має місце перерозподіл створюваної додаткової вартості з країни в розвинену країну. Саме тому в країнах, що розвиваються створюються підприємства трудомістких галузей. Наявність дешевої робочої сили в країнах, що розвиваються є стимулом перенесення таких виробництв в країни, що розвиваються.

17.Теорія економічного імперіалізму:суть,основні ознаки,критика.

Ленін «Імперіалізм як вища форма капіталізму» 1916 р. – продовження ідей Маркса про експлуатацію одних держав іншими.Теорія економічного імперіалізму – це теорія економічного розвитку, яка розглядає розрив між бідними і багатими країнами з точки зору закордонних капіталовкладень.Імперіалізм – зовнішня політика, яка має на меті економічний контроль над відсталими територіями з метою забезпечення для метрополії сфери застосування вільних заощаджень і надлишку промислових товарів в обмін на стратегічну сировину.

Ознаки імперіалізму:

1. концентрація капіталу і створення монополій, синдикатів.

2. вивіз капіталу.

3. економічний поділ світу між розвинутими країнами.

4. об'єднання промислового та фінансового капіталу і формування фін.олігархій.

Марксизм оголошує імперіалізм невід'ємною і характерною рисою капіталізму. З точки зору марксистів причиною імперіалістичної політики є жадібність буржуазії, яка прагне отримати у своє розпорядження ресурси підкорених народів. Володимир Ленін аналізує епоху імперіалізму в своїй праці « Імперіалізм як вища стадія капіталізму». Його аналіз ототожнює імперіалізм із монополістичним капіталізмом, тобто капіталізмом, при якому вирішальну роль відіграють монополії — об'єднання компаній з метою поділу ринку й встановлення монопольних цін. Характерною рисою цієї стадії розвитку капіталізму він вважає вивіз капіталу напротивагу вивозу товарів, тобто створення на території економічно відсталіших країн промислових підприємств, підконтрольних трестам і картелям імперіалістичних держав, за рахунок інвестицій та концесій.

На думку марксистів пролетаріат не має жодних підстав прагнути домінування над робітниками інших країн, а тому в майбутньому світовому соціалістичному суспільстві імперіалізму не буде місця.

У другій половині 20 століття майже всі великі колоніальні імперії розпалися, поступово втрачаючи колонії внаслідок національно-визвольної боротьби підкорених народів. Однак, це зовсім не означає, що світові наддержави відмовилися від імперіалістичної політики. Змінилися тільки методи контролю і розподілу сфер впливу.

Критика теорії імперіалізму (чи треба критикувати сам імперіалізм?)

Сучасні апологети капіталізму завжди прагнули спростувати концепції залежності: • під впливом західного капіталізму відбувається стрімкий розвиток раніше відсталих країн (Східна Європа, азіатські тигри, близьким Схід) • незважаючи на окремі недоліки, країни «третього світу» і живуть не так уже й погано, а головне - успішно розвиваються. В якості спростування концепції залежності П. Бергер посилається на приклад економічного розвитку чотирьох «азіатських тигрів»: Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу і Сінгапуру. Саме по собі це не довід: і прихильники теорії імперіалізму не виключають, що окремі країни можуть вирватися з відсталості. Але в 2008 р. почалася фінансова криза, яка вщент потрясла економіку не тільки чотирьох «азіатських тигрів», а й т.зв. «Новихіндустріальних країн» Азії: Таїланду, Малайзії, Індонезії.