1. ООН

Ідея створення системи колективної безпеки, ефективнішої, ніж Ліга Націй, виникла ще під час війни. 26 серпня 1941 р. у знаменитому документі, укладеному Черчіллем та Рузвельтом і названому Атлантичною хартією, передбачалося “запровадження загальної безпеки, створюваної на ширших засадах ”. Йшлося не про те, щоб просто відновити Лігу Націй у чистому вигляді.. Тому й виникла ідея створення нової організації. “Об’єднані нації” – назва, запропонована Ф. Д. Рузвельтом. Вперше вона прозвучала під час Другої світової війни в “Декларації Об’єднаних Націй” від 1 січня 1942 р., коли представники 26 держав зобов’язались від імені своїх урядів продовжувати колективну боротьбу проти держав “осі”. Назва Об'єднаних Націй, запропонована президентом Сполучених Штатів Франкліним Д. Рузвельтом. В 1945 році представники 50 країн зібралися в Сан-Франциско на Конференції Об'єднаних Націй по створенню міжнародної організації, щоб розробити Статут ООН. В основу роботи делегати поклали пропозиції, вироблені представниками Китаю, Радянського Союзу, Великобританії й Сполучених Штатів у Думбартон-Оуксе в серпні-жовтні 1944 року. Устав був підписаний 26 червня 1945 року представниками 50 країн. Польща, не представлена на Конференції, підписала його пізніше й стала 51-м державою-засновником. Число держав - членів ООН становить 192. Структура ООН: Генеральна Асамблея: 192 держави-члена ,Рада Безпеки: 5 постійних і 10 непостійних членів, Економічна й Соціальна Рада: 54 члена, Міжнародний Суд: 15 суддів , Рада по Опіці: 5 членів , Генеральна Асамблея.

В Статуті була викладена основна мета та принципи роботи ООН. Так, основною метою є:

підтримка міжнародного миру та безпеки; розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівноправ’я та самовизначення народів; здійснювати міжнародну співпрацю у розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного характеру; в заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод; бути центром для узгодженої дії націй в досягненні цих загальних цілей;

ООН діє згідно такими принципами: ООН заснована на принципі суверенної рівності всіх її членів; всі її члени повинні добросовісно виконувати прийняті на себе за Статутом зобов’язання; всі її члени повинні вирішувати свої міжнародні суперечки мирними засобами і таким чином, щоб не порушувати мир, безпеку та справедливість; утримуватись в своїх міжнародних відносинах від загрози силою, або її застосуванням проти інших держав; всі члени повинні надавати ООН різносторонню допомогу у всіх діях, які здійснюються нею згідно Статуту; статут ні в якому разі не дає ООН права втручання у справи, які є внутрішньою компетенцією будь-якої держави.

2. Проблема післявоєнного устрою.

Проблема післявоєнного устрою світу. ( коротко 2 питання )

післявоєнного устрою світу була присвячена Потсдамська конференція (17 липня - 2 серпня 1945 р.). У її роботі брав участь І.В. Сталін, Г. Трумен, У. Черчилль. Центральним питанням було - німецький. Німеччина розглядалася як єдине ціле демократичне миролюбна держава. Основним принципом політики відносно Німеччини були демілітаризація і демократизація. Берлін підлягав окупації військами СРСР, США, Франції за відповідними секторах. Було встановлено, що Західний кордон Польщі пройде по річці Одеру, тим самим Польщі поверталися її споконвічні землі. Радянському Союзу переданий Кенігсберг з прилеглими районами східній Пруссії. Був створений перший орган -- рада міністрів закордонних справ, у складі представників: СРСР, США, Великобританії, Франції, Китаю для підготовки мирного договору з колишніми союзниками Німеччини, а так само Міжнародного військового трибуналу для суду над головними фашистськими військовими злочинцями.

Після закінчення другої світової війни, яка коштувала людству величезних жертв (було знищено від 50 до 100 млн. чоловік з 1939 по 1945 рр..) І увійшла в історію, як найкривавіша і руйнівна, було гостро поставлено питання про політичному, культурному і економічному устрої світу.

Переможне закінчення війни змінив міжнародне становище Радянського Союзу. Він не тільки вийшов з міжнародної ізоляції, але став визнаною всіма великою державою, яка відіграє одну з ключових ролей у міжнародних справах. У Раді Безпеки ООН Радянський Союз став одним з п'яти постійних. військових і політичних керівників Англії і Сполучених Штатів лякала непередбачуваність радянського керівництва на чолі зі Сталіним і найпотужніша у світі Радянська армія, що стоїть в центрі Європи. Вже в грудні 1945 р. американський президент Гаррі Трушен відкрито заявив, що США «відповідальні за подальше керівництво світом». Для тиску на СРСР колишній прем'єр - міністр Великобританії Уїнстон Черчілль запропонував використовувати «американо-британську монополію» на атомну бомбу. А 5 березня 1946 р. він виступив у місті Фултон (США) з довгою промовою, вважається офіційним оголошенням холодної війни ». Черчілль піддав різкій критиці що склалося в Європі післявоєнний устрій. Він закликав розпочати формування міжнародних збройних сил на основі «співдружності англомовних народів». На Заході розробляли доктрину стримування, головним завданням якої було не допустити подальшого розповсюдження комунізму. Саме з такою метою 4 квітня 1949 був створений військово-політичний союз - Організація Північноатлантичного договору (НАТО), її членами з самого початку були США, Великобританія, Франція, Бельгія, Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія , Португалія. У лютому 1952 р. в НАТО вступили Греція і Туреччина, а в травні 1955 р. - Федеративна Республіка Німеччини. Але структури цього альянсу використовувалися в основному на користь США і Англії, через що відбувалися кризи, наприклад, в 1966 р. Франція вийшла з НАТО, зберігши лише політичне членство.

14 травня 1955 соціалістичні держави Східної Європи на чолі СРСР створили власний військовий блок - організацію Варшавського договору (ОВД). Тоді і завершився розкол світу на два протиборчі табори. Склалася так звана біполярна (двополюсна) система. Вона визначалася суперництвом і взаємним стримуванням двох наддержав - СРСР і США.

Західноєвропейські країни відразу ж полі війни опинилися в економічній і політичній залежності від США,в той час як економіка США вийшла з Другої світової війни значно зміцніла. адміністрація США вирішила надати реальну допомогу у відновленні економіки країн Західної Європи і запропонували план Маршалла для цієї мети (7 червня 1947р.). Більше половини цієї суми одержали Великобританія, Франція і Західна Німеччина.

Але найбільші і страшні втрати понесла інфраструктура Радянського Союзу.

Країни світової соціалістичної системи для підтримки своїх комуністичних режимів і неефективної економіки вимагали зростаючої допомоги з боку СРСР. Радянський Союз допоміг завершити індустріалізацію для більшості країн Центральної Східної Європи. Найбільш яскравим проявом суперництва між наддержавами була гонка озброєнь. Її первинна мета - виявитися сильніше противника в неминучій «гарячої» війні. гонка озброєнь була засобом докази військової та економічної потужності, взаємного шантажу і тиску.

Ядерною зброєю вже мали не тільки США, але й інші держави, що стали постійними членами Ради Безпеки ООН, - СРСР, Великобританія, Франція, Китай. За роки «холодної війни» кількість ядерних зарядів у світі перевалила за позначку в 40 тис.

США будували військові бази по всьому світу. Їхні війська розмістилися і на території Західної Європи - в рамках співробітництва країн НАТО. У державах Східної Європи перебували радянські військові частини..

Також одним з найважливіших подій у повоєнній історії є остаточний розвал колоніальної системи. Найголовнішим у цьому процесі було звільнення Африки.