52.Олігополістична конкуренція на світовому ринку, моделі визначення рівноваги на цих ринках. Оптимальної кількості фірм.

Припущення:

• Продукція може бути як однорідною, так і неоднорідною.

• Не чисельність продавців та чисельність дрібних покупців

• Вхід у галузь від повного блокування до абсолютно вільного

• Не існує індексу, який однозначно може кваліфікувати ринок як монополію. Але є індекси, що застосовуються для регулювання антимонопольної політики.

Модель Курно (графік) – це модель простої дуополії, – олігополії з двома фірмами, які виробляють однорідну продукцію. Кожна фірма вибирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо можливих рішень конкурентів. Кожен дуополіст розглядає обсяг виробництва іншого як фіксований, величина якого не залежить від його власних виробничих рішень. Обидві фірми приймають рішення одночасно. Ціна, яку фірми приймуть, залежатиме від сумарного обсягу виробництва обох фірм. Граничні витрати приймаються нульовими або постійними, що є спрощенням і не впливає на висновки аналізу.

Фірми максимізують прибуток, виробляючи оптимальний обсяг продукції, визначений за правилом , згідно своїх функцій реакцій.

Модель Бертрана (графік) описує ринкову ситуацію, за якої дві фірми, як і в моделі Курно, виробляють однорідну продукцію. Але змінюється стратегічний показник – фірми вибирають ціни, а не обсяги випуску. Цінова конкуренція змушує обидві фірми знизити ціну до рівня граничних витрат , за якої вони отримують нульовий економічний прибуток. Фірми досягають рівноваги Неша, яка у даному випадку є конкурентною рівновагою.

Модель Штакельберга (лідерства за обсягами) є модифікацією моделі Курно для випадку, коли одна з фірм є лідером, має більшу економічну силу і незалежну позицію, тому першою визначає свій обсяг виробництва. Інша фірма є аутсайдером, який здійснює стратегію пристосування та коригує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером. У моделі Штакельберга фірма – лідер фактично ігнорує свою функцію реакції. Вона обирає обсяг випуску, котрий максимізує її власний прибуток. Рівновага Штакельберга є окремим випадком рівноваги Неша для домінуючої стратегії.

Модель дуополії з диференційованою продукцією застосовується до ситуації, коли олігополістичні фірми випускають диференційовану продукцію, і їм більш логічно у конкурентній боротьбі вибирати не обсяги, а ціни. Попит на продукцію кожної з двох фірм залежить від її власної ціни і ціни конкурента. Обидві фірми вибирають ціни одночасно, розглядаючи ціну конкурента як дану. У точці перетину кривих реакції встановлюється рівновага Неша.

59.Теоретичні обмеження функціонування картелю. Алгебраїчна та геометрична інтерпретація. Формула картельної надбавки до ціни.

МКартель — об'єднання декількох Д-в або компаній, які спільно визначають обсяги і ціну продукції на світовому ринку, але зберігають самостійність в організації виробництва, його технологічному рівні, а також фінансах.

Учасники картелю складають уряди про регулювання о»єктів в-цтва, умов збуту продукції, визначають єдинї монопольно-високі ціни, обмін патентів на нову техніку, найману робочу силу.

Як правило, міжн. картелі існували в рамках однієї галузі.

Приклад: об'єднання країн-експортерів нафти – ОПЕК – міжнародна міжурядова організація. Головним змістом спільних домовленостей цих країн є узгодження обсягів видобутку нафти і вплив на ринкові ціни на неї.

Тарифна надбавка:

tk= де c - частка продажів картелю на світовому ринку; d - еластичність світового попиту на даний продукт; S - еластичність пропоз. поза карт;

1-с – частка тих хто не є учасником картелю. Еластичність попиту на продукцію:

Еdk=1/ tk

Картельна надбавка прямо пропорційна його частці на світовому ринку і обернено пропорційна еластичності світового попиту.

З цієї формули можна вивести причини за якими відбувся розпад міжнародних крателів та монополістичних об»єднань.

Графік