107. Підстави та порядок порушення провадження у справах про банкрутство.

Перша стадія порушення провадження, яка характерна і для позовного провадження, є початковою стадією та складається з двох складових: прийняття заяви до розгляду та винесення ухвали про порушення провадження.

Об’єктом процесуальних дій та правової оцінки господарського суду на цій стадії є заява про порушення справи з доданими до неї матеріалами, вивчення їх із точки зору підвідомчості і підсудності справи, а також інших критеріїв, дотримання яких є необхідним для прийняття справи до провадження. На цій стадії суддя вирі­шує питання про прийняття заяви до розгляду, в разі наявності пе­редбачених законом підстав може повернути подану заяву без роз­гляду чи відмовити у її прийнятті. Слід зазначити, що обов’язок судді під час розгляду справи про порушення провадження справи про банкрутство полягає не в з’ясуванні обставин справи, на які посилається ініціюючий кредитор, а в перевірці відповідності за­яви вимогам Закону та ГПК України.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути подана боржником або кредитором.

При прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд має перевірити наявність чи відсутність як за­гальних, так і спеціальних передумов права на подачу заяви до суду. За відсутності у заявника права на подачу заяви суд відмов­ляє заявнику у прийнятті поданої заяви.

Підстави відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство визначені ч. 2 ст. 8 Закону:

• невключения боржника до ЄДРПОУ або до реєстру суб’єктів підприємницької діяльності;

• подання заяви про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої юридичної особи;

• порушення стосовно боржника іншої справи про банкрутство;

• подання заяви кредиторів з вимогами, які в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати;

• забезпечення вимоги кредитора, який подав заяву, заставою.

Цей перелік підстав відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство є вичерпним.

Додержання порядку подання заяви про порушення справи про банкрутство передбачає виконання певних умов:

1 ) заява про порушення справи про банкрутство має бути пода­ті і додержанням правил підсудності.

Законом прямо визначені правила територіальної підсуднос­ті розгляду справ про банкрутство. Згідно зі ст. 15 ГПК України справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

2. представник, який подає заяву про порушення справи, пови­нен мати відповідні повноваження.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про бан­крутство підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установ­чими документами), громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності (його представником). У разі банкрутства суб’єкта господарювання за рішенням власника (ст. 51 Закону) заява про по­рушення справи про банкрутство підписується ліквідаційною ко­місією в особі ліквідатора;

2. заявник має сплатити державне мито в передбачених законо­давством порядку і розмірі;

3. заява про визнання боржника банкрутом мас відповідати встановленим законом вимогам щодо форми та змісту.

Заява кредитора має містити відомості про розмір вимог креди­тора, виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника, а також строк його виконання тощо (ст. 7 ГПК). До заяви кредитора має бути додано рішення суду, який роз­глядав вимоги кредитора до боржника, копію неоплачених розра­хункових документів, виконавчі документи чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

До заяви про банкрутство відсутнього боржника за ст. 52 Закону мають бути додані докази, які підтверджують наявність обставин, що свідчать про можливість віднесення боржника до вказаної категорії. Законом прямо не визначено, якими документами мають підтверджуватися такі обставини. Очевидно, що факт неподання боржником звітності протягом установленого Законом річного строку має підтверджуватися відповідними довідками державної податкової інспекції.

Закон передбачає можливість відкликання заявником своєї заяви про порушення справи про банкрутство. Заява може бути від­кликана до опублікування в офіційному друкованому органі ого­лошення про порушення справи про банкрутство. Заява може бути підкликана і після опублікування оголошення, якщо протягом мі­сячного строку не надійшло інших заяв кредиторів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону суддя повертає заяву про порушення справи без розгляду, якщо:

• заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не визначено;

• у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені у ст. 7 Закону;

• не подано доказів щодо сплати державного мита у встановле­них порядку та розмірі;

• заявник не дотримав строку, зазначеного в абзаці третьому ст. 1 Закону;

• з інших підстав, передбачених ст. 63 ГПК України, з ураху­ванням вимог Закону.

Слід зазначити, що перелік підстав для повернення заяви без розгляду, визначених ст. 9, не є вичерпним, зокрема такою під­ставою є неподання ініціюючим кредитором доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Саме з цих підстав має бути повернута заява, що ґрунтується на вимозі про неплатоспроможність особи, на яку право банкрутства не розповсюджується.

Після усунення допущених неточностей заява може бути пода­на до господарського суду повторно.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону суддя господарського суду прий­має заяву про порушення справи про банкрутство, подану з до­триманням вимог Закону та ГПК. Наслідком прийняття заяви є порушення справи про банкрутство щодо боржника. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону ухвала про порушення провадження у справі виноситься господарським судом не пізніше ніж на п’ятий день із дня надходження заяви.

Суддя після винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніш як на другий день з дня її винесення передає текст ухвали для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади України.

При цьому суддя не з’ясовує обставини, на які посилається заявник, а перевіряє формальну відповідність заяви вимогам зако­ну. Виходячи зі змісту заяви про порушення справи про банкрут­ство, суддя вирішує, за яким порядком слід вести провадження у справі: загальним, спеціальним або спрощеним. Виходячи з цього, змінюється зміст ухвали про порушення справи про банкрутство.

В ухвалі про порушення справи про банкрутство вказується: про прийняття заяви до розгляду, дата проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог креди­торів, про введення процедури розпорядження майном боржника та про призначення розпорядника майна.

Термін «мораторій на задоволення вимог кредиторів» означає зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових плате­жів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконан­ня цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборі» (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію забороняється стяг­нення грошових зобов’язань на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Мораторій поширюється на вимоги кредиторів не­залежно від того, чи подавали вони заяви, відповідно до ст. 14 За­кону, до господарського суду з вимогами до боржника у справі про банкрутство, та незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

Отже, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгова­ність, а не на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника під­падають під вільний правовий режим до визнання боржника бан­крутом.

Відповідно до ст. З Закону України «Про відновлення плато­спроможності...» розпорядження майном є однією із судових про­цедур банкрутства, яка включає систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника. Метою застосування цієї процедури є забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та прове­дення аналізу його фінансового становища. Введення процедури розпорядження майном зумовлює необхідність призначення роз­порядника майна боржника.

Як правило, одночасно з порушенням справи про банкрутство вводиться процедура розпорядження майном боржника, як зазна­чає ВСУ, ведення процедури розпорядження майном є загальним наслідком порушення провадження у справі.

За своїм службовим призначенням розпорядження майном боржника є підготовчою процедурою у справі про банкрутство. У її межах має послідовно відбуватися введення режиму мораторію на задоволення вимог кредиторів і забезпечення їх вимог (конкурс­ний мораторій), виявлення кредиторів та інвесторів, формування реєстру вимог кредиторів, утворення органів самоорганізації кре­диторів (збори і комітет). Але головна мета цієї процедури — ви­значення фінансового становища боржника і висунення арбітраж­ним керуючим (розпорядником майна) пропозицій щодо можли­вості відновлення його платоспроможності.

Ухвала господарського суду про порушення справи про бан­крутство в обов’язковому порядку направляється учасникам про­вадження і державному органу з питань банкрутства, який веде; єдину базу даних підприємств, стосовно яких порушено справу про банкрутство, органу державної податкової служби, місцевому суду загальної юрисдикції та органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, державному реєстра­тору, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фі­зичних осіб — підприємців. Виходячи з того, що ухвала про по­рушення справи про банкрутство не підлягає оскарженню, Закон надає можливість оскаржити правомірність порушення справи про банкрутство боржника лише за результатами підготовчого засідання суду.

З моменту порушення справи про банкрутство правосуб’єктність боржнику стає обмеженою, що триває протягом всього процесу. Обсяг обмежень правосуб’єктності боржника залежить від судо­вої процедури банкрутства. Зокрема, після порушення справи про банкрутство та введення судом мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник обмежується в праві самостійно погашати грошові вимоги конкурсних кредиторів.