106. Сторони та інші учасники процедури банкрутства.

Відповідно до ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний

керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Виходячи з цієї норми, слід констатувати, що учасниками провадження у справі про банкрутство є:

1) сторони у справі про банкрутство — кредитор (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут);

2) основні учасники — арбітражний керуючий (розпорядник майна, санатор, ліквідатор) та суд;

3) допоміжні учасники — власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, керівник боржника, Фонд державного майка України, державний орган з питань банкрутств, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасник і и товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Кредитором у справі про банкрутство може бути будь-яка особа. Закон не встановив тут яких-небудь обмежень.

Ними можуть бути як будь-які резиденти, так і нерезиденти, що мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги за грошовими зобов’язаннями до боржника, з виплати заборгованості по заробітній платі боржника, а також органи державної податкової служби й інші державні органи, які здійснюють контроль за правильним і своєчасним зарахуванням податків і зборів (обов’язкових платежів). На іноземних кредиторів розповсюджується національний режим, відповідно до якого як іноземні, так і національні кредитори мають рівні права та обов’язки у зазначених правовідносинах.

Закон класифікує кредиторів на конкурсних та поточних.

Конкурсні кредитори. — це кредитори, грошові вимоги яких виникли до порушення справи про банкрутство або визнані конкурсними відповідно до Закону й зобов’язання яких не забезпечені заставою майна боржника. Конкурсні кредитори, вимоги яких виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до суду письмову заяву з вимога ми до божника, а також документи, які належним чином підтверджують заявлені вимоги. В іншому разі, на підставі абз. 1 ч. 2 ст. 14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, заявлених після закінчення строку, встановленого для їх надання, або не заявлені взагалі, господарським судом не розглядаються та вважаються погашеними.

Поточні кредитори мають місце у зобов’язаннях, які виникли після порушення процесу в справі про банкрутство, і відповідно, щодо них боржник не зупиняє виконання своїх зобов’язань у зв’язку із існуванням мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог поточних кредиторів поширюється винятково в частині припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції на невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язані» і Зобов’язань щодо сплати податків та зборів (обов’язкових платежів). Отже, поточними кредиторами слід уважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Арбітражний керуючий у справі про банкрутство є одним із ключових учасників судового провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) — це фізична особа — суб’єкт підприємництва, що має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними

знаннями й не є зацікавленою особою щодо боржника й кредиторів, а також має ліцензію.

Призначення та припинення повноважень арбітражного керуючого є специфічною функцією суду, не характерною для позовного провадження. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих Державним департаментом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.

Вирішуючи питання про призначення арбітражного керуючого, господарський суд з’ясовує, чи відповідає

кандидатура арбітражного керуючого вимогам, установленим Законом (наявність освіти, ліцензії тощо).

Критерії віднесення особи до заінтересованих стосовно боржника визначені у ст. 1 Закону: нездійснення раніше

управління боржником — юридичною особою; відсутність у особи заборон на здійснення цього виду підприємницької діяльності або обіймання керівних посад; відсутність судимості за вчинення корисливих злочинів.

Однією з основних вимог до діяльності арбітражного керуючого є наявність ліцензії.

Законом передбачені винятки, за яких арбітражним керуючим може бути призначена особа, яка не має ліцензії.

Зокрема, відповідно до ст. 53 Закону керуючим санацією без ліцензії призначається керівник боржника. При цьому з метою здійснення контролю за проведенням процедури санації призначається арбітражний керуючий — розпорядник майна з числа осіб, які мають відповідну ліцензію.

При здійсненні процедури ліквідації відсутнього боржника господарський суд зобов’язує державний орган з питань банкрутства забезпечити участь у справі ліквідатора з числа працівників державного органу. Закон не передбачає обов’язкової наявності у працівника державного органу ліцензії арбітражного керуючого.

Процесуальною підставою для вирішення господарським судом питання про призначення арбітражного керуючого є заява з вказівкою про відсутність перешкод для такого призначення.

Наділяючи господарський суд повноваженнями з призначення арбітражного керуючого, Закон надає іншим учасникам провадження в окремих випадках представити суду пропозиції щодо кандидатів арбітражного керуючого.

Після створення комітету кредиторів саме цей комітет має право звернутися з клопотанням про призначення нового розпорядника майна та надати відповідну кандидатуру. При застосуванні процедури санації Законом передбачено, що комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керую чого санацією.

Самому комітету кредиторів пропозиції щодо кандидатури керуючого санацією можуть бути запропоновані будь-яким із кредиторів, а також представником органу, уповноваженого управляти майном боржника.

Закон установлює, що ліквідатор призначається судом у порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Закон передбачає право господарського суду призначити ліквідатором особу, яка раніше виконувала повноваження розпорядника майна або керуючого санацією боржника.

Слід звернути увагу, що надання пропозицій із призначення розпорядника майна боржника є правом кредитора

(кредиторів). На відміну від цього прийняття рішення про погодження кандидатури керуючого санацією або ліквідатора є, відповідно до вимог Закону, обов’язком комітету кредиторів. Отже, приймаючи рішення про призначення керуючого санацією або ліквідатора, господарський суд має отримати рішення комітету кредиторів про погодження відповідної кандидатури.

Таким чином, господарський суд здійснює нагляд за діяльністю призначеного ним арбітражного керуючого, при цьому наділений повноваженнями, згідно з якими за власною ініціативою, незважаючи на клопотання комітету кредиторів, може усунути арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов’язків.

Державний орган з питань банкрутства здійснює контроль ні функції над учасниками процедури банкрутства і водночас у деяких випадках є його учасником. Ці функції виконує Державний департамент з питань банкрутства, що діє у складі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Зокрема, державний орган з питань банкрутства пропонує господарському суду за участю органу, уповноваженого управляти державним майном, кандидатури арбітражних керуючих для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та в інших випадках, передбачених Законом.

Отже, право вибору конкретної кандидатури арбітражного керуючого з запропонованих кандидатур комітетом кредиторів або державним органом з питань банкрутства належить суду.

Державний департамент з питань банкрутства (його територіальні органи з питань банкрутства) здійснюють контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів; організовує проведення експертизи фінансового становища державних та прирівняних до них підприємств у процесі підготовки справи про банкрутство до розгляду або під час її розгляду господарським судом у разі призначення судом експертизи з наданням відповідного доручення; готує висновки щодо наявності ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства стосовно державних та прирівняних до них підприємств і т.д.

Фонд державного майна (ФДМ) як учасник провадження у справі про банкрутство здійснює всі повноваження

органу, уповноваженого управляти майном боржника, стосовно суб’єктів господарювання, віднесених до сфери його управління.

Особливим учасником справи про банкрутство є представник працівників боржника. Закон дає визначення такого учасники як особи, уповноваженої загальними зборами, на яких були при сутні не менш як три чверті від

штатної чисельності працівників боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедури банкрутства із правом дорадчого голосу. Отже, представник працівників боржника представляє інтереси тільки працюючих працівників боржника.