102. Поворот виконання рішення, ухвали постанови господарського суду.

Поворот виконання рішення господарського суду — це процесуальна дія, яка вчинюється на підставі ст. 122

ГПК України, і спрямована на захист та відновлення господарським судом прав відповідача (боржника),

порушених при здійсненні виконання в подальшому зміненого або скасованого акта господарського суду.

Якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Якщо не виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або заяву залишено без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

103. Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

При виконанні рішення, ухвали, постанови господарського суду, безсумнівно, можуть виникнути численні розбіжності між учасниками виконавчого провадження, в тому числі з приводу правомірності діяльності державних виконавців.

З метою забезпечення належного захисту прав та інтересів учасників виконавчого провадження, законності, правильності та повноти вчинюваних дій державної виконавчої служби, Законом України «Про виконавче провадження» та нормами ГПК України передбачений порядок оскарження діяльності (дій або бездіяльності) посадових осіб та в цілому органів ДВС.

Нині існує два способи оскарження:

— в адміністративному порядку;

— в судовому порядку.

Адміністративний порядок зумовлений можливістю звернення зі скаргою на дії або бездіяльність державного

виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби безпосередньо до вищестоящої посадової особи або органу — відповідно до начальника відділу державної виконавчої служби або до вищого за підлеглістю органу державної виконавчої служби.

Суб’єктами звернення зі скаргою можуть бути стягувач й інші учасники виконавчого провадження. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця й інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно зі ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у десятиденний строк.

Оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця й інших посадових осіб державної виконавчої

служби до начальника відповідного відділу або керівника вищого в порядку підлеглості органу цієї служби не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги судом, оскільки на ці правовідносини поширюється юрисдикція суду.

Судовий порядок оскарження дій або бездіяльності Державної виконавчої служби передбачений Конституцією

України, ст. 121-2 ГПК України, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про

державну виконавчу службу».

Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів із дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, чи з дня, коли дія мала бути вчинена.

Таким чином, у порядку господарського судочинства дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені лише стягувачем, боржником або прокурором і тільки при виконанні рішень у господарських

справах.

Заяви та скарги з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, ухвалених (учинених) під час виконання рішень у господарських справах, подані особами, які цією нормою не визначені як суб’єкти оскарження, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Скарги та заяви мають відповідати загальним вимогам відносно форми та змісту позовної заяви, передбачених

положеннями ГПК України та містити відомості, перелічені в ч. 7 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: реквізити виконавчого документа (назву виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа); зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму закону, що порушена; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід’ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не мають порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби. У зв’язку з цим така скарга не підлягає оплаті державним митом.

Слід зауважити, що встановлений у ч. 1 ст. 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

Учасник виконавчого провадження (особа, залучена до проведення виконавчих дій), який звернувся до суду зі

скаргою чи заявою, бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов’язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, — як зацікавлені особи.

Про час і місце розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби повідомляються ухвалою стягувач,

боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень.

В ухвалі про час і місце розгляду скарги господарському суду слід зобов’язувати заявника надіслати копію скарги цьому органові, іншій стороні виконавчого провадження або прокурору. Важливим є те, що невиконання цього припису ухвали не є перешкодою для розгляду скарги, однак може бути підставою для його відкладення.

Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, чи визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. Наведену ухвалу суду може бути оскаржено.