56. Права господарського суду при прийнятті рішення.

Законодавець наділив господарський суд досить широкими пра­вами, якими він може скористатися, приймаючи рішення. Відповід­но до ст. 83 ГПК України господарський суд має право:

1. визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Якщо, вирішуючи господарський спір, господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законо­давству, він, керуючись ч. 1 ст. 83 ГПК України, повинен з власної ініціативи визнати цей договір недійсним повністю або в певній частині;

2. виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб, із самостійними вимогами на предмет спору, і про це є клопо­тання заінтересованої сторони. Приймаючи рішення зі спо­ру, пов'язаного з відшкодуванням шкоди, господарський суп вправі вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів потерпілої особи, і стягува­ти збитки в розмірі, обчисленому на день вирішення спору;

3)зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що по рушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшенню розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, ще порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єк тивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а такоя виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, сту пеня виконання зобов'язання, причин неналежного вико нання чи невиконання зобов'язання, наслідків порушенню договору тощо. При вирішенні питання щодо зменшення розміру слід ураховувати, що ст. 205 ЦК України не містить посилання на майновий стан сторін як на підставу зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, вин­ної в порушенні зобов'язань;

4)стягувати в дохід Державного бюджету України зі сторони, що порушила строки розгляду претензії, штраф у розмірі, встановленому ст. 9 ГПК України, або відповідно до зако­нів, що регулюють порядок досудового врегулювання спо­рів у конкретних правовідносинах. Цей штраф підлягає стяг­ненню незалежно від обґрунтованості претензійних вимог. Стягуючи штраф, господарський суд не вправі застосовува­ти п. З ч. 2 ст. 83 ГПК , у якому йдеться про не­устойку (штраф, пеню) лише за порушення матеріально-пр. зобов'язання;

5) стягувати в дохід Державного бюджету України з винної сто­рони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладе­них господарським судом на сторону;

6)відстрочити або розстрочити виконання рішення.

56. Порядок прийняття та форма рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ГПК України при вирішенні господарсь­кого спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішен­ня викладається в письмовій формі та підписується всіма суддя­ми, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти в письмовій формі свою окрему думку, яка додається до справи. Проте рішення (ухвала, постанова) суду даних про наявність ок­ремої думки судді містити не повинна. Відповідний документ, який складається в довільній письмовій формі, під час оформ­лення матеріалів справи господарського суду вміщується праців­ником канцелярії в окремий конверт, що прикріплюється до внут­рішнього боку обкладинки відповідної справи. Конверт опеча­тується, і на ньому робиться позначка «Окрема думка судді (прізвище, ініціали)». До опису матеріалів справи вносяться відповідні дані. Цей конверт може бути відкритий лише суддя­ми, які переглядають рішення (ухвалу, постанову) в апеляцій­ному чи в касаційному порядку. Після закінчення такого пере­гляду документ, що містить окрему думку судді,знову законвертовується в такому самому порядку.

На підставі ст. 124 Конституції України та ч. 1 ст. 84 ГПК Укра­їни судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими на всій її території.

Рішення господарського суду складається з чотирьох частин:

• вступна частина, де зазначаються найменування господар­ського суду, номер справи, дата прийняття рішення, на­йменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. Якщо справа розгляда­ється на підприємстві чи організації, про це також вказуєть­ся у вступній частині;

• описова частина; має містити стислий виклад вимог пози­вача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового про­цесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосе­редньо в місці їх знаходження);

• мотивувальна частина; вказуються обставини справи, вста­новлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господар­ський суд відхилив клопотання й докази сторін, їх пропо­зиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; об­ґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

• резолютивна частина; має містити висновок про задово­лення позову або відмову в позові повністю або частково за кожною із заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання якихось обставин (умовне рішення).

Виходячи в разі необхідності за межі позовних вимог (п. 2 ст. 83 ГПК України), господарський суд одночасно повинен вирішувати питання про стягнення недоплаченого позивачем судового збору

Згідно зі ст. 85 ГПК України господарський суд, розглянувши справу по суті, у тому самому судовому засіданні оголошує рішення з додержанням вимог ст. 84 цього Кодексу. Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішен­ня за наявності згоди на це представників як позивача, так і відпо­відача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї зі сторін - за згодою цього представника. За відсутності відповідної згоди суд згідно з ч. З ст. 77 ГПК України може ого­лосити перерву в засіданні з метою виготовлення повного тексту рішення.

Мотивоване рішення і раніше оголошені вступна та резолютив­на його частини підписуються всіма суддями, які беруть участь у його прийнятті. Вступна і резолютивна частини мотивованого рі­шення мають дослівно відповідати вступній і резолютивній части­нам рішення, оголошеним після закінчення розгляду справи. До справи долучаються як оголошені вступна і резолютивна частини рішення, так і рішення, складене в остаточній формі.