50. Порядок подання позову.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської

діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

51. Визначення ціни позову

Ціна позову визначається:

а) у позовах про стягнення грошей — стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

б)у позовах про витребування майна — вартістю майна, що витребовується. Вартість майна у позовах про витребування майна визначається на підставі правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на майно, або згідно з даними балансу суб’єкта господарювання;

в)у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною сумою всіх вимог;

г)у позовах про стягнення іноземної валюти — в іноземній валюті та в національної валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день подання позову.

Ціна позову має підтверджуватися обґрунтованим розрахунком, який є складовою частиною позовної заяви.

У ціну позову включаються також указані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, — суми їх, ви¬начені суддею. У випадках неправильного зазначення ціни позову позивачем вона визначається суддею. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушен¬ня боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислю¬ється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконано¬го зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

В інших позовах, крім тих, що вже вище, ціна позову не зазна¬чається. Це є позови немайнового характеру. Відповідно до класи¬фікації способів захисту права, встановленої у ст. 20 ГК України, ст. 16 ЦКУ, до позовів немайнового характеру слід відне¬сти позови про: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; встановлення, зміну та припинення пра- вовідношення.