Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
diplomna.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
59.02 Кб
Скачать

2.3 Коефіцієнт взаємної спряженості

Проте сума х² дозволяє встановити лише наявність чи відсутність зв'язку, але не його міру. Міру зв'язку можна визначити за допомогою так званого коефіцієнта взаємної спряженості, у формулу якого входить величина х². ( таблиця 2).

K=√ ___ , де К – коефіцієнт взаємної спряженості

N N – загальне число спостережень

Висновки до розділу ІІ

Вивчення лексики як системи стимулювало пошуки об’єктивних методів фіксації й вимірювання семантичних зв’язків між словами, перш за все з метою інвентаризації лексичних мікросистем – семантичних полів, синонімічних рядів, лексико-семантичних груп [4, с. 226]. У сучасному мовознавстві існують різні методи інвентаризації лексичних мікросистем, які умовно поділяються на формальні та неформальні. На даному етапі виділяють три найбільш поширених методи, які ґрунтуються: а) на даних психолінгвістики; б) на даних дистрибутивно-статистичного аналізу тексту; в) на даних, які отримані за допомогою компонентного чи компонентно-статистичного аналізу словників [7, с. 266 ].

Хі - квадрат (критерій згоди Пірсона - 2%) є об'єктивною оцінкою близькості емпіричних розподілів до теоретичних. Використовується, як уже було сказано, у тих випадках, коли необхідно встановити відповідність двох порівнюваних рядів розподілу - емпіричного і теоретичного, або двох емпіричних. При цьому порівнюються частоти названих рядів розподілу, виявляються розбіжності між ними і визначається вірогідність цих розбіжностей.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Теорія сполучуваності належить до актуальних проблем сучасного мовознавства і викликає велике зацікавлення як з точки зору загального мовознавства, так і прикладної лінгвістики. Вивчення проблематики сполучуваності збагачує наше уявлення про мовну картину світу, властивості різних типів мовних одиниць та їх місце в структурі мови. Дана теорія безпосередньо реалізується в практичному оволодінні іноземною мовою і через це знаходить своє вираження у методиці її викладання, а також у граматиці, лексикології, прикладній лінгвістиці і є суттєвою основою для укладання словників та автоматичного перекладу.

У 60-80 роках ХХ століття вітчизняне мовознавство характеризувалося системним підходом до вивчення усіх рівнів мови, в тому числі – лексичного. Цей підхід не втратив своєї актуальності до цього часу, але – у відповідності до тенденцій, що панують у сучасному мовознавстві, – він може і повинен бути доповнений вивченням антропоцентричних і функціональних властивостей мовних одиниць. У цьому контексті вживання іприкметників, їх семантичне впорядкування та сполучуваність належать до актуальних мовних проблем і є предметом зацікавлення для загального мовознавства та прикладної лінгвістики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  1. Агапій А. П. Вивчення лексичної сполучуваності за допомогою статистичних методів // Науковий вісник. - Чернівці: ЧДУ. - 1996. - Вип.2. - С.44-48.

  2. Агапій А. П. Семантичні характеристики ЛСГ дієслів мовлення у сучасній німецькій мові // Науковий вісник: - Чернівці: ЧДУ. – 1998. – Вип. 41. – С. 61 – 64.

  3. Агапій А. П. До питання про критерії синонімічності // Науковий вісник. - Чернівці:ЧДУ. - 1998. - Вип.27. - С. 62-64.

4. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства язика / Ю. Д. Апересян. – М. : Наука,1974. – 367 с.

5. Апресян Ю.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. – М.: Наука, 1967. – 252 с.

6. Бистрова Л.В. Вивчення синтагматичних зв'язків слів за допомогою статистичних методів // Мовознавство. – 1978. – № 4. – С. 44-48.

7. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц. – Кишинев: Штиинца, 1973. – 372 с.

8. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. – Т. 1-2. – М.: Изд.-во АНСССР, 1963. – Т1. – 348 с. – Т ІІ. – 391 с.4.

9. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / АН України, Ін-т укр. мови; Відп. ред. К.Г. Городенська. – К.: Наук. думка, 1992. – 224 с.

10. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Наук. думка, 1988. – 255 с.

11. Галаган О.М. Семантико-синтаксична структура речень з тривалентними предикатами: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. – Кіровоград: КДПУ імені Володимира Винниченка, 2004. – 20 с.

12. Гак В.Г. К проблеме семантической синтагматики // Проблемы структурной лингвистики: Сб.ст. –М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – С. 367-385.

13. Головин Б.Н. Язык и статистика. – М.: Просвещение, 1971. – 192 с.

14. Данилович О.Д. Кількісні параметри сполучуваності прикметників з іменниками в англійській пресі // Науковий вісник Чернівецького університету. – Вип. 206-207. – Чернівці, 2004. – C.98-112.

15. Ибрагимова В. Л. Отражение в языке категории пространства / В. Л. Ибрагимова // Исследования по семантике. Межвузовский научный сборник. – Уфа, 1986. – С. 18-25.

16. Капатрук М.Д. Методи виділення основного значення слова // Мовознавство. – 1980. - № 5 . – С.75 – 77.

17. Кочерган М.П. Слово і контекст (Лексична сполучуваність і значення слова). – Львів: Вища школа, 1980. – 184 с.

18. Левицький В.В., Огуй О.Д., Кійко Ю.С., Кійко С.В. Апроксимативні методи вивчення лексичного складу. – Чернівці: Рута, 2000. – 136 с.

19. Левицкий В.В. Статистическое изучение лексической семантики. – К.: УМК ВО, 1989. – 155 с.

20. Левицкий В. В. Квантитативные методы в лингвистике / Левицкий В. В. – Черновцы : Рута, 2004. – 190 с.

21. Левицкий В. В. Семасиология / Левицкий В. В. – Винница : НОВА КНИГА, 2006. – 512 с.

22. Левицький В. В. Концептуальное поле размера в немецком языке и методы его исследования // В. В. Левицький, О. С. Лех // STUDIAGERMANICA ET ROMANICA / відп. ред. . – Донецьк : , 2008. – Т. 5, № 2 (14) : Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. – С. 40–47.

23. Москальская О.И. Проблемы системного описания синтаксиса (на материале нем. яз.) – М.: Высш. шк., 1974. – 156 с.

24. Мусурівська О.В. Методи інвентаризації лексико – семантичних груп // Науковий вісник Чернівецького ун - ту: Германська філологія. – Чернівці: ЧДУ. – Вип. 1. – 1996. – С.51 – 54.

25. Никитин М. В. Основы лингвистической теории значения. — М., 1988. – С. 44.

26. Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія. Вип.41 -- Чернівці:ЧДУ, 1998. –с 51.

27.Перебийніс В.І. Статистичні методи для лінгвістів. – Вінниця: Нова книга, 2002. – 172 с.

28. Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики / А. М. Приходько. – Запоріжжя : Прем’єр, 2008. – 332

29. Плотников Б. А. Основы семасиологии. — Минск, 1984. – С. 66.

30. Попова . Д., Стернин И. А. Лексическая система языка. — Воронеж,

1984. – С. 95

31. Рахилина Е. В. Когнитивный анализ предметных имен: Семантика и сочетаемость / Е. В. Рахилина. –Москва : Русские словари, 2000. – 415 с.

32. Русанівський В. М. Структура лексичної і граматичної семантики. —

К., 1988. – С. 75.

33. Садовський В.Н. Основания общей теории систем. – М.: Наука, 1974. – 280 с.

34. Stepanowa M.D., Helbig G. Wortarten und das Problem der Valenz in der deutschen Gegenwartssprache. – Leipzig: Akademischer Verlag, 1978. – 258 s.

35. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. – М.: Прогресс, 1988. – 654 с.

36. Уфимцева А.А. Лексическое значение: [Принцип семасиологического описания лексики].- М.: Наука, 1986. – 239 с.

37. Шехтман Н.А. Концептуальная структура слова и контекст // Лексические и грамматические компоненты в семантике языкового знака. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та. – 1983. – С. 5-10.

38. Языковая картина мира и системная лексикография / [В. Ю. Апресян, Ю. Д. Апресян, Е. Э. Бабаэва,О.Ю. Богуславская, Б. Л. Иомдин, Т. В. Крылова, И. Б. Левонтина, А. В. Санников, Е. В. Урысон]; Отв.ред.Ю. Д. Апересян. – М. : Языки славянских культур, 2006. – 912 с. – (Studia philologica).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]