3. Самобутність уроку української літератури

Думка про те, що уроки літератури вирізняються з-поміж усіх інших шкільних занять, не потребує доказів. Література виконує головну роль у формуванні світогляду, характеру й особистісних якостей та естетичних смаків учнів. Мистецтво слова допомагає читачам пізнати великий і складний світ і себе в ньому, осмислити людські стосунки і знайти шлях до Краси та Істини.

Особливо цінним є те, що на уроці літератури не просто відбувається знайомство учнів з новим художнім твором, а здійснюється поліфонічне спілкування: письменник — учитель — учні. Долаючи роки й відстані, до сьогоднішніх читачів доходять думки й почуття найсвітліших умів людства. Учитель, має виконувати функцію своєрідного “транслятора” — підсилювача художніх емоцій літературного твору.

Самобутність уроку літератури вчителі- словесники вбачаюь в особливостях художньої інформації, у способах її інтерпретації, у методах донесення її учням. А найважливішою методичною проблемою у вивченні літератури вчитель вважає саме аналіз художнього твору, і

сам, не чекаючи від науковців порад , шукає нового їх осмислення й прочитання в контексті епохи та розвитку світової літератури.

4. Колективне відвідування учнями вистави професійного театру як один із ефективних засобів поглибленого вивчення драматичного твору

Досвід передової практики показує, що саме в шкільному віці, використовуючи природну тягу дитини до мистецтва, можна пробудити в неї інтерес до сценічного мистецтва. Нехай спершу деяких дітей приваблюють лише яскраве видовище, але зрештою у багатьох появиться усвідомлюваний інтерес до театрального мистецтва і театр буде вносити в їхнє життя радісні і хвилюючі моменти. Театр дає можливість дитині пережити високі почуття, стати безпосереднім учасником боротьби за Добро, Красоту, Справедливість.

Важливим аспектом підготовки до сприйняття і розуміння мистецтва є формування в учнів умінь аналізу та інтерпретації художніх творів. Процеси інтерпретації ґрунтуються на результатах аналізу зовнішніх засобів художньої виразності. Можна виділити дві основні умови процесу розуміння: наявність у сприймаючого загальних і спеціальних знань та досвіду їх використання у конкретній ситуації аналізу та інтерпретації твору.

Мистецтво театру на основоположному літературному ґрунті вибудовує своєрідне художньо-образне мислення. Театр – синтез багатьох мистецтв, зокрема живопису, архітектури, музики, вокалу, танцю тощо. Об’єднувальну функцію щодо всіх мистецтв у театрі виконує література. Однак є мистецтво, яке належить лише театрові – це мистецтво актора. Актор невіддільний від театру, як і театр від актора. Можна твердити, що актор – носій специфіки театру.

Відвідування театру зазвичай проводиться з подальшим обговоренням змісту та характери­стикою образів даного твору.

Учені мають називати: - провідні імена з історії театрального мистецтва; розпізнавати:

символіку театру; характеризувати: - творчість видатних діячів (в межах програми);пояснювати: - умовність сценічних прийомів; формулювати власні враження, отримані під час спілкування з мистецтвом; аналізувати театр як виразник складних почуттів людини.

5. Урок прес-конференція за повістю М. Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Мета уроку: удосконалювати вміння й навички учнів аналізувати прозовий епічний твір; сприяти формуванню вироблення в учнів власного погляду на різноманітні явища життя; виховувати почуття прекрасного; поглиблювати знання учнів з етнографії та фольклору, зокрема гуцульського. Обладнання: уривки з фільму "Тіні забутих предків"

Хід уроку

I. Організаційний момент (2-3 хвилини).

II. Оголошення теми та мети уроку.

III. Пояснення нового матеріалу.

Викладач: Ми з вами продовжуємо вивчати прекрасну повість Михайла Михайловича Коцюбинського 'Тіні забутих предків" Сьогодні всі будемо в ролі літературних критиків.

Розмову ведемо на таку тему: "Тіні забутих предків"М. Коцюбинського - дума про добро і зло, любов і ненависть.

Викладач: Уявіть собі, що ви - літературознавці і, гортаючи сторінки журналу, читаєте категоричне твердження одного з критиків, що повість М. Коцюбинського 'Тіні забутих предків" - це точнісінька копія трагедії "Ромео і Джульєтта" В.Шекспіра. Спробуйте опротестувати це твердження. Щоб вам полегшити завдання, зробіть порівняння цих творів

Учні зачитують з тексту уривки як приклади своїх роздумів.

Домашнє завдання:

Підготувалися до написання твору на одну із тем:

1. "Карпатські Ромео і Джульєтта".

2. "Вічна таїна кохання".

3. "Подорож у казку".

6. Шкільний драматичний театр як активізуючий фактор успішного вивчення української літератури.

Шкільний театр орієнтований на потреби і можливості загальноосвітньої школи. У нього є розвиваючі, освітні, дозвільні і естетичні завдання. Він дозволяє реалізувати творчий потенціал школярів і керівників, розвиває їх творчі здібності, привчає до колективної праці і т.д. Іноді шкільний театр є першою формою театрального мистецтва, з якою знайомиться дитина. Тому одне із завдань шкільного театру - розбудити інтерес до цього виду мистецтва як у дітей-учасників вистав, так і у дітей-глядачів.

Колектив шкільного театру іноді збирається для здійснення однієї конкретної роботи, але частіше має постійне ядро. На кожну постановку навколо керівника і дитячого ядра збираються учні одного класу або однієї паралелі. Керує шкільним театром частіше за все вчитель. В основному, він працює один. В кращому разі вчитель музики допомагає розучити окремі номери, а вчитель образотворчого мистецтва - намалювати декорації. Систематичні заняття з акторської майстерності і по допоміжних дисциплінах в таких колективах проводяться рідко. Основна аудиторія шкільного театру - школярі.

Всі шкільні театри грають вистави до Нового року, деякі колективи грають 3-4 рази на рік, рідкісні колективи можуть дозволити собі грати частіше. Основу шкільного репертуару складають, як правило, казки: фольклорні, авторські, казки-п'єси. Іноді в репертуарі присутня українська класична драматургія, рідше - зарубіжна. Деякі колективи створюють інсценування або п'єси самостійно.

Шкільний театр, разом з шкільним святом, явище наймасовіше, а тому складне і неоднорідне. Максимально значущу роль в шкільному театрі грає фігура керівника. Частіше за все він один визначає естетичні і етичні позиції, ідеологію колективу. Його вплив, як відзначають учасники шкільних театральних колективів, набагато сильніший, ніж вплив рядового вчителя-наочника. Це пояснюється декількома причинами. Впродовж учбового тижня керівник театрального колективу проводить з дітьми більше часу, ніж наочник. І цей час інтенсивної роботи, під час якої спілкування школярів і керівника повніше і вільніше, тут їм легше особово виявитися і самовиразитися, ніж в звичному шкільному житті. Актив, ядро шкільного театру, проводить біля керівника колективу часто багато років. Між дитиною і вчителем, як правило, знаходяться здібності і інтерес до предмету, необхідність формальної оцінки, майже неминуча ситуація деіндивідуалізованого спілкування. А між школярем і керівником шкільного театру - нічого, окрім загальної справи.

Проте часто наголошується, що відповідальність керівника шкільного театру за особовий розвиток і естетичне виховання школяра, не завжди усвідомлюється керівником адекватно.