39.Ризик як фактор небезпеки. Законодавчі та нормативні акти, що регламентують рівень індивідуального розвитку.

Ри́зик — можливість того, що все відбуватиметься не так, як очікується, можливість припуститися помилки.

Вивчення, оцінка і зменшення ризиків в усі часи мали велике значення у господарській діяльності.

З точки зору здорового глузду людині не дано знати все, знання кожної людини і людства в цілому обмежені, а життя має безліч проявів. Тому ризики завжди будуть присутні в людській діяльності (старовинне формулювання — «всі люди грішні»).

Кількісні методи оцінки, прогнозування і роботи з ризиками почали з'являтись відносно недавно, у зв'язку з розвитком математики починаючи з XVII ст. Ризик (R) визначається як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу. Ризик може бути і метою діяльності, засобом самоствердження і створення про себе бажаної думки. Наприклад, коли людина ризикує тільки для того, щоб переконатися самому і показати іншим, що він не боїться небезпеки (фізичної) чи не досягнення мети.

Ризик у ролі мотиву виступає у випадку прагнення особистості до гострих відчуттів. Часом про ризик говорять як про потребу, властивим людям, схильним до ризику. Утім, ризикувати і випробувати при цьому радість якійсь мері властиво всім людям.

Таким чином, ризик, у трудовій діяльності може виконувати різні психологічні функції, по-різному відбиватися на її результатах.

Під ризиком будемо розуміти дію (учинок), виконуване в умовах вибору, коли існує небезпека у випадку невдачі виявитися в гіршому положенні, чим до вибору.

У психологічній літературі склалися два підходи до вивчення ризику. При першому підході ризик оцінюється як спрямованість на особливо привабливу мету, досягнення якої зв'язане з фізичною небезпекою. При другому - ризик означає здійснення альтернативного вибору в ситуації невизначеності, де успіх залежить від випадку, а неуспіх з'являється в не досягненні бажаного результату (не обов'язково у фізичному покаранні).

Перший підхід, більш розповсюджений у європейських дослідженнях, акцентує в ризику фактор фізичної небезпеки. Він застосовується в основному при вивченні питань безпеки праці.

При другому підході, частіше використовуваному в американських дослідженнях, ризик розглядається в зв'язку з труднощями вибору та небезпекою не досягнення мети. Тут ризик - азартний процес ухвалення рішення. У даному підході фактор небезпеки розглядається ширше і він дозволяє визначити таку важливу якість особистості, як рівень домагань. Закон України "Про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 р . проголошує, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

Закон України "Про цивільну оборону" стверджує, що кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

40. Конституційні основи БЖД та охорони праці: право на життя і здоров’я, працю свободу та державний захист. Закони, законодавчі та нормативні акти, кодекси та інші регламентуючі.

Конституцією України громадянам нашої держави гарантуються такі права:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторкані і безпека визнається в Україні найвищою соціальною цінністю

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду України є найважливішим обов'язком держави.

Стаття 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що вимагає права на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших передбачених законом ситуаціях.

Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що вимагає достатнього харчування, одягу, житла.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних, і оздоровчо-профілактичних програм.

Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування наданої порушенням цього права шкоди Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля та якість харчових продуктів.