50.Біологічні небезпеки.

Біологічні небезпеки: збудники інфекційних хвороб,шляхи проникнення їх в організм людини.Інфекційні захворювання, шляхи їх розповсюдження,профілактичні заходи

До біологічних чинників довкілля належать мікроорганіз-ми: сапрофіти, та патогенні організми (рис . 1 . 34) . Сапрофіти —мікроорганізми, які не спричиняють заразних хвороб . Умовно-патогенні мікроорганізми завжди присутні в організмі люди-ни, але спричиняють хворобу лише за певних умов (переохоло-дження, порушення санітарно-гігієнічного режиму, зниженняімунітету тощо) Патогенні мікроорганізми здатні викликатиінфекційну хворобу

Патогенність — це властивість мікроорганізмів спричи-няти захворювання та виділяти особливі, отруйні речовини —токсини Патогенні мікроорганізми поділяють на бактерії,віруси, грибки та ін . Бактерії мають рослинну природу, вониспричиняють такі захворювання, як холера, дифтерія, чума,туберкульоз тощо Віруси — це внутрішньоклітинні паразити,які не мають клітинної будови Вони викликають такі хвороби,як грип, кір, СНІД .

Процес надходження патогенних мікроорганізмів в орга-нізм і їх розмноження з наступним виникненням хвороби на-зивається інфекційним процесом. Захворювання, які спричи-няються хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, ві-русами, грибками) і передаються від зараженої (інфікованої)людини або тварини до здорової, називаютьсяінфекційними. Інфекційні хвороби мають осо-бливість швидко розповсюджуватись середлюдей Якщо інфекційним захворюваннямохоплюються великі групи людей, пов'язаніміж собою ланкою зараження і конкретноюJ / . територією, говорять про епідемії.

Складовими компонентами епідемічногопроцесу є джерело інфекції, механізм передачіінфекції і сприятливе до даного захворюваннянаселення. Такі хвороби передаються людиніРис . 1 . 34 через пошкоджену шкіру і слизові оболонки

(ящур, сибірка), при укусах хворими тваринами (сказ), черезкомарів, кліщів, бліх (малярія, енцефаліт, жовта лихоманка,чума, тиф)

Сприяють виникненню інфекційних захворювань такі чин-ники як недоїдання, неповноцінне харчування, недстача віта-мінів, білків в їжі, перевтома, перегрівання, переохолодження

В механізмі передачі інфекції виділяють три фази: виділен-ня збудника з інфікованого організму; знаходження збудниківв довкіллі або в організмі тварини, яка переносить збудників;проникнення збудника в сприйнятливий організм

Шляхом прямого контакту передаються венеричні захво-рювання, СПІД, сверблячка, деякі грибкові захворювання шкі-ри, лептоспіроз, ящур тощо Досить часто збудники інфекцій-них захворювань передаються через руки хворої людини, яка,торкаючись тих чи інших предметів, залишає на них мікробиНайчастіше таким контактно-побутовим шляхом передають-ся кишкові інфекції (черевний тиф, дизентерія)

Збудники грипу, кіру, вітрянки, віспи, дифтерії, коклюшупередаються з крапельками слини, слизу, при форсованій роз-мові, кашлі, чханні (повітряно-крапельний шлях). Попадаючив повітря, збудники хвороб осідають на пилинках і розносять-ся з рухом повітря на всі сторони . Водно-харчовий шлях розпо-всюдження інфекції полягає у передачі збудника з харчовимипродуктами або водою . Трансмісивний спосіб передачі збудни-ків хвороб здійснюється через живих носіїв — членистоногих,гризунів, домашніх тварин, комах (кліщовий і комариний ен-цефаліти, тиф тощо)

Захист організму від пошкоджуючих подразників, які не-суть на собі генетично сторонню інформацію, називається іму-нітетом. Основою протиінфекційного імунітету є несприят-ливість (стійкість) до певних мікроорганізмів та продуктів їхжиттєдіяльності (токсинів) . Імунітет пов'язаний зі спадковимиі набутими механізмами, які запобігають проникненню в орга-нізм і розмноженню в ньому збудників захворювань Він мож-ливий завдяки наявності імунної системи — лімфовузли, селе-зінка, кістковий мозок, вилочкова залоза

Для профілактики інфекційних захворювань використову-ють перш за все державні санітарні заходи Ними передбача-ється поліпшення умов праці і побуту населення з метою попе-редження будь-яких захворювань, будівництво різноманітнихспоруд з урахуванням санітарних і протиепідемічних вимог .На боротьбу з інфекційними хворобами також направлені такізаходи, як благоустрій міст і сіл, спорудження водоводів і кана-лізаційних мереж

Друга група заходів — це медичні заходи . Вони проводятьсяцілеспрямовано з урахуванням усіх трьох ланок епідемічногопроцесу: джерела інфекції, механізму її передачі і наявностісприйнятливої частини населення . Заражену людину як дже-рело інфекції ізолюють від оточуючих людей і лікують; інфіко-ваних тварин, як правило, знищують .

З метою попередження розповсюдження інфекції за межіепідемічного вогнища запроваджують карантин — комплексадміністративних і санітарно-гігієнічних заходів, спрямова-них на виявлення хворих і осіб, які підлягають ізоляції або на-гляду Для усунення шляхів передачі інфекції проводять дезін-фекцію, дезінсекцію і дератизацію .

Дезінфекція — це знищення збудників хвороб в приміщен-нях, де виявлені хворі

Дезінсекція - знищення комах, які можуть передавати ін-фекцію

Дератизація — знищення гризунів — переносників хвороб,наприклад, чуми

Для формування імунітету в людей до інфекційних захворю-вань проводять вакцинацію (рис . 1 . 35), для підвищення неспеци-фічної фізіологічної реактивності - гігієнічні заходи (загартуван-ня, руховий режим, дотримання правил особистої гігієни тощо) .

Третя група заходів з профілак-тики захворювань пов'язана з підви-щенням рівня санітарної культуринаселення З цією метою широко ви-користовуються різноманітні заходиінформаційної спрямованості: бесіди,лекції, радіо- та телепередачі тощо .

З метою профілактики інфекцій-них захворювань в закладах освітиперед початком навчального рокупроводять щорічні профілактичні медичні огляди, постійно ве-дуть спостереження за поведінкою школярів, систематично за-ймаються санітарно-гігієнічним вихованням і навчанням шко-лярів та їхніх батьків, слідкують за дотриманням санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму

Одним із найбільш поширених джерел харчових отруєнь мо-жуть бути продукти, заражені мікробами, що виділяють дужесильні токсини (отрути білкового походження) . Це, в першучергу, паличка ботулізму . Харчові отруєння виникають привживанні консервованих продуктів — м'яса, риби, плодів таовочів, заражених спорами цих бактерій, що розвиваються бездоступу кисню

Харчові отруєння проявляються раптово, викликаючи ну-доту, блювання, різкі болі в животі (рис . 1. 36), підвищуєтьсяпульс, шкіра стає блідою, підвищується температура тіла . Черезкілька годин послаблюється зір, порушується мова та ковтаннявнаслідок паралічу м'язів носоглотки та гортані . Надалі розви-ваються паралічі інших м'язів, в тому числі дихальних, що, якправило, призводить до смерті

Досить часті випадки харчових отруєнь спричинені токси-нами деяких видів стафілокока Ці бактерії активно розмно-жуються при звичайній кімнатній температуріна різноманітних харчових продуктах, що непідлягають перед їх споживанням термічнійобробці (тістечка з кремом, молочні продукти,паштети, вінегрети) Джерелом зараження та-ких продуктів можуть бути хворі, що стражда-ють стафілококовими захворюваннями Про-філактика цих харчових отруєнь полягає у су-ворому дотриманні термінів та умов зберіганняготових до вживання продуктів

Значну групу харчових отруєнь становлятьтак звані токсикоінфекції — захворювання,спричинені деякими видами кишкових мікро- Рис . 1 . 36бів (сальмонелами) . Вони розвиваються при дії самих живихмікроорганізмів, а не лише їх токсинів

Необхідно зазначити, що на сьогодні значно почастішаливипадки алкогольного отруєння, особливо продукцією сумнів-ного походження

Загальні принципи профілактики харчових отруєнь зво-дяться до наступного:

будь-які сумніви щодо доброї якості харчових продуктів,готових до споживання, особливо консервованих, необхідновирішувати на користь власного здоров'я і відмовлятися від їхспоживання;

подібно правилам дорожнього руху, правила особистоїгігієни при умові їх суворого дотримання надійно зберігаютьжиття сучасної людини від невидимої токсико-інфекційної не-безпеки;

будь-який сурогат алкоголю — потенційна отрута, томувживання алкогольних напоїв сумнівного походження — цевеликий ризик для життя та здоров'я;

при приготуванні харчових продуктів необхідно їх ретель-не миття й суворе дотримуватись правил кулінарної обробки(рис .1.37) .

категорична заборона вживати консервовані продукти ізздутих банок

Лікування харчових токсикоінфекцій проводиться лишев інфекційних відділах лікарень антибіотиками та іншими лі-карськими засобами Хворим харчовими отруєннями потрібнопромити шлунок — дають 1,5-2,0 л води, потім подразнюютькорінь язика пальцем до появи блювання Дають в якості про-носного ЗО мл касторового масла.Після промивання шлунку хворо-го потрібно зігріти, дати гарячогочаю . Протягом 1-2 діб не можнавживати їжу

При отруєнні грибами першудопомогу надають згідно з загаль-ними правилами, як і при іншихотруєннях, оскільки проти отрутиРис . 1 . 37    грибів немає протиотрути .

При отруєнні мухомором виникає посилене слиновиділення,нудота, блювання, звуження зіниць, інколи з'являються пору-шення серцевої діяльності, які проявляються слабким пуль-сом . Треба терміново промити шлунок, дати соляне проносне .

Перші ознаки отруєння блідою поганкою виявляються невідзразу, а через 6-12 год . При цьому з'являється біль в живо-ті, нудота, блювання, а на 2-3-тю добу розвивається жовтуха,а часом ниркові та серцево-судинні порушення . Перша допо-мога при цьому полягає у промиванні шлунку, а потім даютьсоляне проносне

Таким чином, головним завданням при наданні першої до-помоги є виведення отрути з організму Перед промиваннямабо після нього в шлунок вводять активоване вугілля (2-3 сто-лових ложки на одну склянку води) на 5-10 хв . з наступнимповним його виведенням . Щоб отрута не всмоктувалась, даютьобволікаючі засоби (вівсяний відвар)

51. Забруднювачі водного середовища. Забруднення грунту(отруто хімікати , пестициди , нітрати ).

До забруднювачів джерел водопостачання відносять: стічні побутові та промислові води, стікання дощових і талих вод із сільськогосподарських полів і т.п. Забруднення води відбува-ється: відходами, що поглинають кисень; отруйними речовина-ми (пестицидами, гербіцидами); нафтою й нафтопродуктами; відходами органічного синтезу (мийними речовинами); радіо-активними та хімічними речовинами (рис. 1.47). Окрім цього, забруднення може бути тепловим від гарячих стоків промисло-вих підприємств.

Характеристики якості питної води регламентуються відпо-відними державними стандартами й са нітарно-гігієнічними вимогами. Показники хімічного складу води визначаються нормами вмісту — гранично допустимими концентраціями ре-човин, які з’явилися у природній воді внаслідок промислового, сільськогосподарського і комунально-побутового забруднення. ГДК обмежують загальну мінералізацію води, вміст хімічних речовин, загальну жорсткість і рН.

Пріоритетну проблему у виробництві сільськогосподарської продукції створюють різні отрутохімікати, що широко застосовуються в сільському господарствi. Всі агрохімікати мають токсичні властивості. Вони є причиною отруєння домашніх тварин, загибелі риб, знищення фауни, забруднення харчових продуктів, отруєння та захворювання людей.

Нітрати (сол азотної кислоти)— один з елементів живлення рослин. До основних чинників, що викликають накопичення нітратів в овочах, відносяться біологічні особливості і сортові ознаки рослин, рівень родючості ґрунту, температура, вологість, інтенсивність і тривалість освітлення, технологія вирощування овочевих рослин.

52. Небезпеки психотропного впливу( наркоманія, токсикоманія, пиятство та алкоголізм, тютюнопаління)

53. Засоби побутової хімії як джерела небезпеки. Сильнодіючі отруйні речовини: хлор, амік, сірководень, азотна сірчана, соляна кислота,їх характеристика та наслідки впливу. Дії людей в зоні зараження і після виходу з неї.

Більшість сучасних побутових предметів можуть виділяти забруднювачі повітря, а використання інших може мати прямий шкідливий вплив, який посилюється невеликими об’ємами сучасних квартир.

Засоби для миття віконного скла, кахлі, умивальників, унітазів містять розчин аміаку, який уражає слизові оболонки очей і дихальних шляхів. До складу багатьох лаків та фарб входять нітросполуки, які шкідливо впливають, насамперед, на печінку. Засоби для чищення та полірування, як правило, мають органічну основу, яка випаровується в повітря примі-щення. Предмети особистої гігієни, включаючи косметику, лак для волосся, дезодоранти, лаки для нігтів, їх розчинники містять широкий спектр летких речовин і твердих отруйних частинок.

Засоби, що містять в значних кількостях агресивні хімічні речовини (кислоти, луги тощо) повинні щільно закриватися і мати етикетку. При роботі з ними потрібно надягати гумові рукавички, захисні окуляри, халати, а після закінчення роботи необхідно добре вимити теплою водою з милом і рукавички, і руки.

54. Шкідливі хімічні речовини, джерела, вплив на людину. Параметри їх небезпеки: токсичність, токсична доза, концентрація, щільність зараження, стійкість , ГДК. Класифікація таких речовин за характером та вибірковістю дії на органи людини. Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини.

Протягом свого життя людина постійно стика-ється з великою кількістю шкідливих речовин, які можуть викликати різні види захворювань, розлади здоров’я, а також травми як у момент контакту, так і через певний проміжок часу. Особливу небезпеку становлять хімічні речови-ни, які залежно від їх практичного використання можна поділити на:

• промислові отрути (рис. 1.39), які використовуються у виробництві (розчинників, барвників), є джерелом небезпеки гострих і хронічних інтоксикацій (ртуть, свинець, ароматичні сполуки тощо);

•отрутохімікати, що використовуються у сільському гос-подарстві для боротьби з бур’янами та гризунами (гербіциди, пестициди);

•лікарські препарати;

•хімічні речовини побуту (харчові добавки, засоби саніта-рії та гігієни, косметичні засоби);

•хімічна зброя.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні речовини поділяються на: токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі та ті, що впливають на репродуктивну функцію.

Токсичні речовини — це речовини, які викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (кровотворну, центральну нервову). Ці речовини викликають патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, розчини кислот чи лугів.

Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних, шляхів, очей, легень, шкіри (пари кис-лот, лугів, аміак).

Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речо-вини тощо).

Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутворення — пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром).

Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводні).

Задушливі речовини призводять до токсичного набряку ле-гень (оксид вуглецю, оксиди азоту).

Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець.

Шляхи проникнення отруйних ре-човин в організм людини: через шкіру, органи дихання та шлунок.

Ступінь ураження отруйними речови-нами залежить від їх токсичності, ви-бірковості дії, тривалості, а також від їх фізико-хімічних влас-тивостей.

За вибірковістю дії шкідливі речовини можна поділити на:

•серцеві — кардіотоксична дія: ліки, рослинні отрути, солі кобальту;

•нервові — порушення психічної активності (чадний газ, фосфорорганічні сполуки, наркотичні засоби, снотворні ліки);

•печінкові — хлоровані вуглеводні, альдегіди, феноли, отруйні гриби;

•ниркові — сполуки важких металів, етиленгліколі, щав-лева кислота;

•кров’яні — анілін, нітрити;

•легеневі — оксиди азоту, озон, фосген.

55. Політичні небезпеки (конфлікти на міждержавному,міжнаціональональному і міжрелігійному рівні, боротьба за владу). Дискримінація людини.

Конфлікт — це зіткнення двох чи декількох різноспрямова-них сил з метою реалізації їх інтересів. Джерело конфлікту — соціальна нерівність.

Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичного значення, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Війна — це збройнаборотьбаміж державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у перенос-ному розумінні слова — останній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Тероризм (від латинського terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткі-ших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей для досягнення певних цілей. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил, проявів нерівноправності у міждержавних, міжетнічних, міжрелігійних відносинах. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, а також як знаряддя здійснення своїх цілей мафіозними структурами, криміналь-ним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Дискримінація (лат. discriminatio — розрізнення, розділен-ня) — навмисне приниження, обмеження або позбавлення прав певної групи осіб за будь-якою ознакою, що призводить до по-рушення прав людини. Дискримінація суперечить принципам Статуту ООН, заборонена рядом міжнародних договорів.

В тоталітарних державах дискримінація найчастіше прово-диться за ознаками раси, національності, статі, релігійних чи політичних поглядів, часто шляхом прийняття відповідного законодавства або фактичного здійснення дискримінації в по-всякденному житті чи насаджені расистської ідеології.

Україна проводить активну роботу, спрямовану на викорис-тання не тільки національних, а й міжнародних інститутів захис-ту прав людини і боротьби з дискримінацією. В Україні на консти-туційному рівні заборонена будь-яка дискримінація людини.

56. Соціальні небезпеки. Небезпеки, спричинені низьким духовним та культурним рівнем(бідність, бродяжництво, проституція)

Класифікуючи небезпеки за характером походження виділяють такий вид небезпек як соціальні небезпеки. Зокрема до них відносять: бідність, злочинність, бродяжництво, алкоголізм, тютюнопаління та інші, які породжуються низьким духовним та культурним розвитком. Соціально-економічні труднощі в державі призвели не тільки до спаду життєвого потенціалу населення, а й до зростання негативних і дуже небезпечних явищ у суспільстві.