Хвороби кришталика

Тема катаракта , або паталогія кришталика заслуговує особливої уваги в офтальмології. Справа в тому , що по нових даних літерату- ри у всіх людей у віці старше 55 років появляються зміни в кришта- ликах . Але в одних вони прогресують скоріше і приводять до інва- лідності , а в інших не прогресують і не визивають пониження функ- ції на протязі 10-15 років , а тому вони не звертаються за допомогою і катаракти не діагностуються . Другим важливим моментом є той факт , що 27-40% операцій в різнихклініках країни припадають на екстракцію катаракти , а оперується в країні щорічно більше 300000 чоловік .

Ця хвороба не щадить нікого : від новонародженого до людей піз- нього похилого віку . Виходячи із сказаного , кожний лікар незалеж- но від професії , при зустрічі з хворим катарактою , особливо коли у пацієнта немає ще скарг на пониження функцій ока не повинен гово- рити йому при виявленні зміни в кришталику . В такому випадку

лікарська деонтологія повинна бути на найвищому рівні.

В плані сьгоднішньої лекції ми розглянемо : 1) Анатомно-фізіо- логічні особливості кришталика , які мають відношення до сьогод- нішньої лекції ; 2) Методи дослідження кришталика ; 3) Причини і клініка порушення прозорості кришталика при стаціонарних врод- жених і набутих прогресуючих катарактах ; 4) Причина і клініка вто- ринної катаракти ; 5) Афакія , клініка , допомога при ній . Корекція іол , контактна , очкова ; 6) Демонстрація кінофільма : хірургічне лі- кування катаракти . Набуті катаракти в залежності від етіологічних моментів діляться на декілька окремих груп :

1. катаракти при загальних захворюваннях організму , окремих органів і систем ( загальні інфекції , розлади обміну , ендокрінні по- рушення ) .

2. катаракти при загальних отруєннях ( нпр.споринею , нафталіном )

3. механічні і хімічні пошкодження кришталика і ускладнення ката- ракти при хворобах очей ( увеіти , близорукості, глаукома ).

4. променеві катаракти ( світлові промені, ультрафіолетові випрмі- нювання , інфрачервоні теплові промені, промени ренгена радія , промені при атомних взривах .

5. старечі катаракти .

Кожна із цих етіопатогенетичних груп має свої особливості і ха- рактеризуються рядом своєподібних клінічних проявів .

Перед тим як перейти до вивчення патологічних станів криштали- ка , корисно згадати в межах клінічних вимог деякі анатомо-фізіоло- гічні властивості цього органа .

Кришталик (Ьет сгузіаіііпа ) являється прозорим , сильно залом- люючим світло тілом , яке має форму двояковипуклої лінзи із ніжно жовтуватим відтінком . В оці немовби підвішений в вертикальній площині на ціновій зв'язці і займає положення між радужною обо- лонкою і скловидним тілом . Кришталик разом з цінновою зв'язкою умовно розділяє вмістиме очного яблука на передній і задній відділи

Радіус кривизни передньої поверхні 10 мм ; задньої - 6 мм . Центр передньої поверхні називається переднім полюсом ; задньої - заднім полюсом . Лінія , яка з'єднує обидва полюси-віссю кришта- лика , яка приблизно дорівнює 3,6 мм . Місце переходу передньої поверхні в задню називається екватором кришталика , діаметр якого дорівнює 10 мм .

Капсула кришталика -це прозора , безструктурна , еластична оболонка . Під передньою сумкою розміщений один шар кубічного епітелію , який доходить до екватора , де клітини видовжуються і перетворюються в кришталикові волокна , які й утворюють основну масу лінзи . Ріст волокон іде в напрямку від екватора до обидвох по- люсів . В зв'язку з тим , що сумкові клітини розміщені на екваторі

мередіальними рядами , кришталикові волокна які виростають з них утворюють радіальні пластинки складені у вигляді дольок апельсину Цим пояснюють утворення так званої кришталикової зірки . В зв'яз- ку з тим , що нові волокна накладаються на старі, кришталик набу- ває пластинчатої будови .

По мірі росту кришталика центрально розміщені більш старі кришталикові волокна гублять воду , ущільнюються , тоншають - утворюється тверде ядро кришталика . Такий процес забезпечує ріст кришталика на протязі всього життя без збільшення його в розмірі . В 40-45 річному віці вже є сформоване тверде ядро кришталика . Кришталикові волокна , які оточують ядро , утворюють кортикаль- ний шар кришталика . З віком внаслідок збільшення ядра і зменшен- ня кортикального шару , кришталик стає менш еластичним , що в свою чергу понижує акомодаційну властивість . Факт утворення ядра з віком доводиться брати до уваги при виборі метода оператив- ного видалення паталогічно зміненого кришталика . Про це мова буде йти дещо дальше .

Заломна здатність кришталика визначається силою 15-20 діоптрій тоді як заломна здатність рогової оболонки 4,0-4,5 діоптрій. Таким чином , кришталику належить друге місце по заломлюючій силі після рогової оболонки але значення його посилюється якщо врахувати таку властивість як акомодацію , про яку мова йшла в минулій лекції.