Поширення християнства на руських землях
Впровадження нової віри потребувало часу.
Дослідники стверджують, що у руських церквах іще у 12 ст. були спеціальні місця для охрещення дорослих людей.
Спочатку до християнства прилучалися мешканці найбільших міст.
Літопис доносить поодинокі свідчення спалахів невдоволення діями князя. Та Володимир виявив несхитну волю й рішучість, отож, упровадження ним християнства мало, на відміну від його попередників Аскольда та Ольги, незворотний характер.
А що нова віра здобувала собі прихильників мирно, свідчить той факт, що багато давніх традицій так і залишилися в побуті русичів, переплітаючись із християнськими обрядами.
Скажімо, з-поміж колядок – величальних пісень на честь народження Ісуса Христа – й досі чимало таких, що виникли ще за дохристиянських часів.
Значення впровадження християнства як державної релігії Прийняття християнства на Русi справило величезний вплив на подальший розвиток держави.
До безпосередніх наслідків запровадження християнства у Київській державі у царині внутрішньої політики відносять — зміцнення влади київського князя, тісніше згуртування навколо Києва різноплемінних територій, подолання породжених місцевими язичницькими віруваннями настроїв замкненості й відокремленості від інших територій.
У міждержавному житті наслідки впровадження християнства — у встановленні рівноправних відносин із християнськими країнами, передусім із Візантією.
До безпосередніх наслідків впровадження християнства як державної релігії належить заснування Володимиром церковної організації.
Наслідки заходів Володимира щодо поширення освіти були безпосередньо пов’язані з впровадженням християнства, проте яскраво виявилися через кілька десятиліть — коли на наших теренах розквітла книжна культура.
Так само віддаленим у часі був розвиток мистецтва архітектури й живопису, золотарства й музики, без проявів яких годі уявляти відправу у християнському храмі.
Найбільш віддаленими в часі є наслідки впровадження християнства у царині людських відносин. Адже й сьогодні не втратили свого значення настанови Ісуса Христа: його вчення є основою сучасної цивілізації.
Наше розуміння добра і зла, милосердя й жорстокості, вірності і зради, честі й ганьби, працелюбності й лінощів, сумлінності й безвідповідальністі, справедливості й беззаконня ґрунтується на християнських цінностях.
З утвердженням християнства на наших землях зміцніла сім’я, закріпилося шанобливе ставлення дітей до батьків, великої пошани набула жінка-матір. Поступово люди вчилися бути відповідальними за свої вчинки, адже кожен згідно із християнським вченням складатиме звіт про своє життя перед Богом.
4. Інші внутрішньополітичні заходи Володимира Розбудова Києва
З
а
часів Володимира київський дитинець зріс
у кілька разів. Його захищали потужні
стіни, вал і рів.До «міста Володимира» – так називають дитинець, розбудований Володимиром, можна було потрапити крізь в’їзні ворота.
Неприступності воротам додавали високий оборонний вал і глибокий рів, через який було перекинуто міст.
І
зсередини
окрасою «міста Володимира» була мурована
церква Богородиці, будівництво якої
тривало від 989 впродовж семи років.Це був головний і перший кам’яний храм Київської Русі.
На утримання церкви князь Володимир наказав віддавати десяту частину своїх прибутків. Ось чому, свідчив літописець, її називали Десятинною.
Поряд із церквою Богородиці розташовувалися розкішні князівські палаци – саме тут Володимир справляв гучні бенкети, пам’ять про які й досі живе в билинах.
На дитинці мешкали й найзаможніші київські можновладці.
На київському Подолі археологи встановили, що з-поміж його мешканців були купці та майстровий люд – гончарі, кожум’яки, ювеліри тощо.
Велику частину Подолу займало київське торговище, де сходилися гості, тобто купці з різних куточків світу. Саме на Подолі швартувалися їхні кораблі, бо тут розташовувалася київська гавань.