46

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет фінансів

Кафедра документознавства, інформаційної діяльності та українознавства

Бібліографічний опис. Повідомлення на тему “Елементи суржику в професійному спілкуванні”. Взірці документів. Іншомовні вирази фахової професії. Фразеологізми в офіційно-діловому стилі. Аналіз тексту.

КПІЗ студента

Перевірив:

старший викладач,

Вількова Т.Т.

Тернопіль -2012

Частина і

Бібліографічний опис

Бібліографія - галузь знання про книгу, газету або інший бібліотечний документ, завданнями якої є: виявлення, облік, опис, систематизація і якісний аналіз творів друку; складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою; розробка принципів і методів бібліографування друкованих творів і організації бібліографічної роботи.

Для уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації розроблено новий національний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання", який набуває чинності 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису.

Об’єкти опису можуть складатися з однієї частини (одночастинні об’єкти) або двох чи більше частин (багато частинні об’єкти). Залежно від структури опису відрізняють однорівневий і багаторівневий бібліографічний опис. Однорівневий містить один рівень. Його складають, як правило, на одночастинний документ. Багаторівневий опис містить два і більше рівнів. Його складають на багаточастинний документ або на окрему одиницю чи групу фізичних одиниць багаточастинного документа — один чи декілька томів (ви пусків, номерів, частин) багатотомного чи серіального документа.

До бібліографічного опису входять такі області: область назви і відомості про відповідальність, область видання, область специфічних відомостей, область фізичної характеристики, область серії, область приміток, область стандартного номера (чи його альтернативи) та умов доступності.

Зразок:

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.-К.:Либідь,1991.-253с.

2. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики.-Київ:Академія,2004.-342с.

3. Бортняк А. Ну що б, здавалося слова…Бесіди про культуру української мови.-К.:Укр.письменник,1994.-73с.

4. Гвоздь М. Мова - краса і сила//Українське слово.-2008.-19-25 листопада(№47).-С.5.

5. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери.-.К.,2006.

6. Головащук С.І. Українське літературне слововживання:словник-довідник/С.І.Головащук.-К.:Вища школа,1995.-319с.

7. Голубець М. Мово моя рідна, русифікована//Світогляд.-2008.-№2.-С.32-35.

8. Гуць М.В., Олійник І.Г., Ющук І.П. Українська мова у професійному спілкуванні:навчальний посібник. - К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2004. – 336с.

9. Дубовик С. Культура мовлення як складова педагогічної майстерності вчителя // Початкова освіта. - 2009. - № 11. - С.11-12.

10. Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. – К., 1990.

11. Одарченко П. Про культуру української мови.-К:Смолоскип,1997.-320с.

12. Паламар А. Чи культурна наша культура//Тернопіль вечірній.-2008.- 16-22квітня(№15).-С.11-12.

2. Анотація і рецензія

Анотація - це коротка характеристика книги , статті, реферату і так далі. анотації дуже коротко розкривається зміст твору – буквально тільки говориться, про що воно. Також вказується призначення і аудиторія. Анотація може описувати, може рекомендувати, бути загальною, або містити будь-яку спеціальну спрямованість

Може бути подана двома мовами: мовою тексту та однією з іноземних.

У кінці анотації називаються категорії читачів, для яких рекомендовано анотовану книгу

Рецензія – це письмовий розбір будь-якого художнього чи наукового тору. Обов’язково присутні наступні основні пункти: предмет рецензії, актуальність теми, короткий зміст, основні положення, недоліки і висновки рецензента.

Рецензія на книгу Є.Д. Чака «Барви нашого слова» (розділ «Мовно – літературний калейдоскоп»)

Мета даного твору Є.Д. Чака – відкрити, хоча б частково, величезні культурні багатства мови. Тема, яку показує автор – глибока таїна слів іншомовного походження, котрі ми вживаємо у мовленні. Не задумуючись про їхню суть.

Є.Д. Чак знайомить читача із значенням і походженням загальновживаних та професійних іншомовних слів. Такі з них, як «одеколон, академія, альбом, паспорт» постійно побутують у нашому мовленні, а тому автор у доступній формі з цікавими прикладами розкриває їх суть.

Даний матеріал аргументується, зокрема доречно наведено факти про чотири назви одного міста – «Царград, Візантія, Константинополь, Стамбул». Така інформація є цікавою для допитливих.

Заслуговує на увагу знайомство із походженням окремих назв професії лікаря за вузькою спеціалізацією, назвами ліків, аптечних термінів, а також розуміння термінів, пов’язаних з відвідуванням оперного театру. Це відтворено у формі проведення екскурсій в поліклініку, аптеку, на оперну виставу. Окремі з них – екскурсія в театр, - написано у формі діалогу. Що дає можливість більш виразно уявляти обстановку, де відбуваються події, ставлення героїв до значення слів.

Правильне твердження автора про те, що значна частина слів, які стосуються опери, запозичена з грецької мови. Щодо термінів, які пов’язані з аптекою, то вони походять з нині вже мертвої латинської мови. Доречно зауважити, що близько 50% цих слів – термінів дотепер використовується у назвах ліків. Окремі з них є грецького походження – «аптека», французького – «шприц».

Разом з тим даний розділ книги знайомить читача з різними професіями.

Я впевнений: хоча ця книга видана тридцять років тому, однак дотепер лишається актуальною і цікавою. Мені дуже хочеться, щоб вище наведена термінологія була українською, але за відсутності відповідників. Є.Д. Чак радить користуватися іншомовними термінами, заглиблюючись у глибокий смисл їхнього походження. Такі твори, на мою думку, повинні спонукати наших читачів до саморозвитку, самопізнання та самовиховання, адже вони благотворно впливають на розвиток культури мовлення.

Рецензент О.Л.Халімончук