
- •Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Зв'язок з правовими дисциплінами.
- •Мова як засіб професійного спілкування.
- •Поняття про сучасну українську літературну норму. Типи мовних норм. Форми сучасної української літературної мови.
- •Поняття усного та писемного мовлення. Вимоги до усного і писемного мовлення.
- •Поняття публічного виступу. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •Вимоги до ораторів початківців. Види публічних виступів та їх характеристика.
- •Промова адвоката, прокурора, судді під час судових засідань. Судові промови відомих адвокатів. Вимоги до судових промов.
- •Кодифікація мови. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
- •Функціональна диференціація сучасної української мови.
- •Офіційно-діловий стиль як один із функціональних стилів сучасної української літературної мови. Особливості офіційно-ділового стилю.
- •Головні ознаки офіційно-ділового мовного стилю
- •Підстилі офіційно-ділового мовного стилю. Системи документації
- •Поняття кліше. Види кліше.
- •Поняття мовного кліше і штампа.
- •Сучасна українська ділова мови: етапи становлення, проблеми та перспективи розвитку.
- •Поняття про документ, його властивості та вимоги до його оформлення.
- •Юридична сила документа.
- •Вимоги до документів (правові, логічні, технічні, лінгвістичні).
- •Мова і професія. Мовленнєва діяльність як один з основних видів діяльності людини.
- •Основні ознаки культури мовлення юриста.
- •Мовленнєвий етикет - невід'ємний етикет професійної культури юриста.
- •Правила культури спілкування (за і.Томаном).
- •Поняття спілкування. Структура спілкування (перцептивна, комунікативна, інтерактивна).
- •Засоби спілкування (вербальні і невербальні). Групи немовних знакових систем.
- •Характеристика видів спілкування.
- •Особливості професійного спілкування суддів, працівників правоохоронних органів та міліції.
- •Сутність і зміст етики спілкування правознавців.
- •Етичні норми і нормативи. Професійна юридична етика.
- •Правові та етичні обмеження під час діяльності правочинців.
- •Форми та функції спілкування юристів у ділових стосунках.
- •Бар'єри у спілкуванні, його рівні.
- •Сучасні теорії міжособистісних стосунків.
- •Допит як різновид переговорів.
- •Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •Загальні принципи і правила ділового спілкування фахівця: моральність, повага до інших людей, раціональність, правила критики та самокритики.
- •Культура телефонного діалогу.
- •Психологічні особливості професійного спілкування.
- •Основи комунікативної лінгвістики.
- •Нлп як мистецтво комунікації.
- •Загальні засади психолінгвістики.
- •Герменевтика як наука тлумачення текстів.
- •Закон про мови в Українській pcp - нормативно-правова основа утвердження української мови як державної в Україні.
- •Конституція України про функціонування та розвиток мов в Україні.
- •Державна мова та її функції.
- •Функції мови в суспільстві.
- •Загальне поняття про лексику, лексикологію, термін та термінологію.
- •Слово як найменша самостійна одиниця мови, його лексичне значення.
- •Лексика сучасної української мови з погляду її походження.
- •Стилістична диференціація української лексики. Професійна лексика. Професійно-жаргонна лексика.
- •Канцеляризми та штампи.
- •Фразеологія у професійному спілкуванні юристів. Типи фразеологізмів.
- •1. Фразеологічні зрощення (ідіоми)
- •Українська лексикографія. Види словників та їх характеристика.
- •Українська юридична термінологічна система. З історії розвитку мови права.
- •Поняття юридичного терміна. Класифікація юридичних термінів.
- •Запозичення в юридичній термінології. Вимоги до використання запозичень в текстах документів.
- •Труднощі, що виникають при перекладі термінів з російської на українську мову.
- •Синоніми. Правила функціонування синонімів. Групи синонімів.
- •Види синонімів Морфологічні синоніми
- •Синтаксичні синоніми
- •Словотвірна синонімія
- •Фразеологічні синоніми
- •Ідеографічні (значеннєві) синоніми
- •Стилістичні синоніми
- •Омоніми та їх використання в юридичних текстах.
- •Пароніми в юридичній термінології.
- •Міжмовні пароніми.
- •Особливості використання різних частин мови у професійному спілкуванні.
- •Іменники на позначення професій, посад, звань. Їх рід та правильність вживання. Узгодження прикметників з іменником на означення певних професій.
- •Відмінювання прізвищ (іменникового, прикметникового походження), імен по батькові. Написання й відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові
- •Правопис відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку.
- •Рід невідмінюваних іменників.
- •Нормативність уживання граматичних форм прикметника.
- •Нормативність уживання граматичних форм числівника, написання цифрових даних у професійних текстах.
- •Особливості використання займенників у діловому мовленні
- •Нормативність уживання граматичних форм дієслова та дієслівних форм
- •Прийменники у професійному мовленні. Прийменник по в діловому мовленні
- •Особливості українського правопису
- •Орфоепічні норми
- •Систематизація правил орфографії
- •Правопис російських прізвищ українською мовою
- •Правопис складних іменників
- •Правопис складних прикметників
- •1. Разом пишуться:
- •2. Через дефіс пишуться:
- •Правопис прислівників
- •Написання слів з великої літери
- •Особливості доречного слововживання
- •Багатозначні слова та омоніми.
- •Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.
- •Вимоги до використання складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень у текстах документів.
- •Абревіатури, загальновживані та вузькоспеціальні у юридичному тексті.
- •Синтаксичні структури у професійному мовленні.
- •Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні
- •Документ — основний вид ділового мовлення.
- •Вимоги до складання та оформлення різних видів документів. Основні реквізити.
- •Види документів та їх класифікація.
- •Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту .
- •Реквізити документів та вимоги до їх розміщення.
- •Документи щодо особового складу: автобіографія, характеристика, резюме, заява.
- •Автобіографія
- •Звершховського Артемія Володимировича
- •Види службових листів Ділове листування.
- •Вимоги до офіційного листування.
- •Кореспонденція за характером інформації.
- •Виробничі протоколи. Витяг з протоколу.
- •Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова.
- •Протокол слідчої дії.
- •Постанова процесуального рішення.
- •Обвинувальний висновок.
- •Ухвала.
- •Примітка до Ухвали:
- •Примітка до Наказу:
- •Розпорядження.
- •Рапорт.
- •Резюме.
- •Доручення.
- •Розписка.
- •Заповіт.
- •Запрошення.
- •Усне спілкування: нарада, ділові засідання, доповіді (ділові, звітні).
- •Вживання апострофа.
- •Правопис префіксів.
- •Правила переносу слів.
- •Правопис слів іншомовного походження.
- •Спрощення в групах приголосних.
- •Подвоєння та подовження.
- •1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Поняття процесуального документа. Структура та види процесуальних документів.
- •Функції процесуальних документів.
- •Механізми взаєморозуміння в спілкуванні (ідентифікація, емпатія. Атракція, рефлексія).
- •Комунікативна компетентність: її характеристика.
- •Протокольна мова та вимоги до неї.
- •Характерні порушення мови.
- •Прийоми у професійному спілкуванні юристів.
- •Допит як процес передачі інформації. Класифікація запитань, що використовуються у процесі допиту.
- •Кличний відмінок (закінчення іменників). Клична форма Іменників у діловому спілкуванні.
- •Структура юридичних термінів.
Поняття кліше. Види кліше.
Офіційно-діловий стиль визначають такі особливості:
1. Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість у висловленні. Діловий стиль позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських рис.
2. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, суспільно-виробничу, юридичну, наукову лексику тощо .
3. Наявність реквізитів, які мають певну черговість. У різних видах ділових паперів склад реквізитів неоднаковий, він залежить від змісту документа, його призначення, способу обробки. Закріплення за реквізитами постійного місця робить документи зручними для зорового сприйняття, спрощує їх опрацювання.
4. Логічність і аргументованість викладу. Ця риса ділової мови передбачає відображення правильного стану речей, послідовність та об'єктивність фактів і оцінок, нейтральність тону.
5. Відсутність індивідуальних рис стилю. На відміну від інших сфер діяльності учасники ділового спілкування здебільшого виступають у ролі представників певних організацій, закладів і виражають їхні інтереси - тобто є носіями певних функцій. У зв'язку з цим прояви індивідуальності в діловій мові вважаються відступами від норми, нетиповими для стилю взагалі.
6. Наявність мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів. Це так звані кліше - усталені словесні формули, закріплені за певною ситуацією і сприймаються як звичайний, обов'язковий компонент. Наявність стандартних висловів полегшує, скорочує процес укладання текстів, приводить до однотипності засобів в однакових ситуаціях.
Кліше - це мовні конструкції, яким властиві постійний склад компонентів, їх порядок та усталене звучання.
Розрізняють прості, ускладнені та складні кліше.
Прості кліше - це мовні конструкції, що складаються з двох слів: згідно з, відповідно до, вжити заходів, оголосити подяку, винести догану, брати участь тощо.
Ускладнені - що мають більше двох слів: брати до уваги, згідно з оригіналом, брати активну участь, вжити суворих заходів, винести сувору догану тощо.
Складні - мають у своїй структурі два простих кліше, які поєднані в один блок: відділ боротьби з організованою злочинністю, контроль за виконанням наказу залишаю за собою, наказ оголосити особовому складу академії тощо.
Використання мовного кліше – це одна з особливостей ділового мовлення. Кліше дозволяють забезпечувати точність мови. Їх антиподом у мові виступають штампи, які сприймаються як явище негативне, використання є тягне у себе не дотримання цих вимог офіційно-ділового стилю, як точність, стислість, стандартність.
Поняття мовного кліше і штампа.
Кліше – певний мовної стандарт, готовий стійкий оборот, мовної стереотип, конструктивна одиниця тексту. У використанні цього кошти на ділових документах часом виникає необхідність, наприклад: доводжу до відома, приймаючи до уваги, виходячи з викладеного і т.д.
Кліше - це застиглі вислови, усвідомлювані як не вільні чи відтворювані повністю, усіма носіями мови. У лінгвістичній теорії приблизно у тому самому значенні вживаються такі терміни: мовні стереотипи, ідіоми, фразеологізми, штампи, групові шаблони, улюблені обертів, стерео типізовані обороти і т.д. Всі ці мовні явища становлять якесь понятійне поле, до якого наближаються паремії, крилаті слова, цитати, афоризми, максими.
Як мовної стандарт, кліше, будучи нейтрально-нормативними явищами у діловій промові, виконує ряд функцій:
дозволяють заощаджувати мислительну енергію,
сприяють швидкому і точному складання документа,
полегшують спілкування
сприяють швидкості передачі информации.
Кліше слід відрізняти від мовних штампів, які, зазвичай, недоречні у мові.
Штамп – своєрідний шаблон, заяложена форма висловлювання, яка надає промови потьмянілу емоційно-експресивне забарвлення і завдає шкоди думкам. Бездумне повторення висловлювання можна зарахувати до психологічного явища.
Штампів мають кілька різновидів.
1. Універсальні слова – це слова, які мають невизначене, узагальнене, стерте значення. Універсальність виявляється у тому, що вони усунути будь-яке слово з конкретним значенням. Цей вид штампа використовується, коли який провіщає хоче висловити думку неконкретно, приблизно. Наприклад, заштамповані пропозиції: Діяльність підприємства мали місце окремі недоліки, що дозволило деяким особам виконувати певні правопорушення. Однак у останнім часом відзначається посилення виховної роботи, і цей питання одна із важливих, якому приділяється велика увагу. Ці фрази не несуть значеннєвого і вже тим паче інформаційного навантаження.
2. Парні слова, чи слова-супутники, які зазвичай вживаються у мові разом, хоча й є фразеологічними оборотами, наприклад: бурхливі оплески, тепла обстановка, стала вельми поширеною, незабутні враження. Визначення у цих словосполученнях неповноцінні, оскільки вони висловлюють думку шаблонно, цим позбавляють її індивідуальності. Слухач сприймає цю інформацію, як належне, цим увагу до кожного слову ослаблено.
Мовними штампами стають також отримують поширення образні чи «модні» слова висловлювання, оригінальність яких втрачається через частого вживання, інакше кажучи – це шаблонні метафори з потьмянілим змістом. І якщо вперше вдала метафора прикрасила мова, то повтор фрази всоте позбавляє її оригінальності. Вплив штампа на людей годі недооцінювати. Ті, хто володіє до мови смак, легко піддаються силі штампа. Невдовзі, люди, звикнувши говорити штампами, розучуються думати й над оригінально, по-своєму висловлювати мысли.
Отже, кліше – це помічник що становить і читає документ; штамп ж – шкідник, ворог пишучого та говорить. У діловій сфері спілкування розмежування понять кліше – штамп має важливе значення, оскільки вживання кліше зумовлено точністю найменування понять; використання ж штампів тягне у себе порушення правил офіційно-ділового стилю промови.