
- •Передмова
- •Морально-етичні та деонтологічні аспекти медичної діяльності
- •Діагностика захворювань та догляд за хворими Загальні відомості про діагностику захворювань
- •Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
- •Десмургія Призначення пов’язок
- •Правила накладання пов’язок
- •Помилки при накладанні м’яких пов’язок
- •Основні типи бинтових пов’язок
- •Характеристика окремих груп м´яких пов´язок
- •Пов'язки на голову та шию
- •Пов’язки на грудну клітку, живіт і таз
- •Пов’язка на пахову ділянку
- •Пов’язка на промежину
- •Пов’язки на верхню кінцівку
- •Пов’язки на нижню кінцівку
- •Асептика і антисептика Історія виникнення
- •Основні принципи антисептики
- •Основні принципи асептики
- •Дезінфекція
- •Принципи і види стерилізації
- •Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Стерилізація шовного матеріалу
- •Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
- •Стерилізація хірургічного інструментарію
- •Загальні питання реаніматології
- •Термінальні стани
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
- •Етап а – відновлення прохідності дихальних шляхів
- •Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
- •Етап с – підтримання кровообігу
- •Етапи d і e – застосування медикаментозних середників, інфузійної терапії, електрокардіоскопія і електрокардіографія
- •Етап f – електрична дефібриляція
- •Етапи g, h і I – оцінка стану хворого, відновлення свідомості і корекція недостатності функцій органів
- •Утоплення
- •Ураження електричним струмом
- •Повішання
- •Сонячний і тепловий удар
- •Опіки та відмороження Термічні і хімічні опіки
- •Опікова хвороба
- •Перша допомога при опіках
- •Радіаційні (променеві) опіки
- •Опіки електричним струмом
- •Відмороження
- •Отруєння
- •Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
- •Активна детоксикація організму
- •Антидотна терапія
- •Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
- •Отруєння барбітуратами
- •Отруєння наркотичними анальгетиками
- •Отруєння алкоголем
- •Отруєння фосфорорганічними речовинами
- •Отруєння беленою
- •Отруєння ртуттю та її сполуками
- •Отруєння чадним газом
- •Укуси комах
- •Укуси членистоногих
- •Укуси змій
- •Отруєння грибами
- •Кровотеча і крововтрата
- •Методи зупинки кровотечі
- •Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
- •1 Етап 2 етап
- •3 Етап 4 етап
- •Долікарська медична допомога при деяких специфічних видах зовнішніх кровотеч
- •Долікарська медична допомога при внутрішніх кровотечах
- •Переливання крові
- •Групи крові
- •Резус-фактор
- •Показання та протипоказання до переливання крові
- •Техніка переливання крові
- •Правила зберігання крові
- •Препарати крові
- •Компоненти крові та її препарати
- •Кровозамінники
- •Ускладнення від переливання крові
- •Рани і рановий процес
- •Протікання ранового процесу
- •Перша допомога при пораненнях
- •Загальні принципи лікування ран
- •Профілактика правця і анаеробної інфекції
- •Особливості лікування гнійних ран
- •Сторонні тіла ока
- •Сторонні тіла вуха та носа
- •Сторонні тіла гортані
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Розтягнення
- •Синдром тривалого стиснення
- •Вивихи і переломи Вивихи
- •Переломи кісток
- •Перша долікарська допомога при механічній травмі
- •Транспортна і лікувальна імобілізація Транспортна іммобілізація
- •Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
- •Лікувальна імобілізація
- •Пошкодження грудної клітки і хребта
- •Закрита травма грудної клітки
- •Відкрита травма грудної клітки
- •Пошкодження хребта
- •Вагітність і пологи Діагностичні ознаки вагітності
- •Фізіологічні пологи
- •Перший період пологів
- •Другий період пологів
- •Третій період пологів
- •Оцінка стану новонародженої дитини
- •Ознаки зрілості та доношеності плода
- •Токсикози вагітних
- •Позаматкова вагітність
- •Гострі судинні розлади. Коматозні стани.
- •Непритомність
- •Гострі терапевтичні захворювання
- •Гіпертонічні кризи
- •Стенокардія
- •Інфаркт міокарду
- •Аритмії
- •Бронхіальна астма
- •Гострі хірургічні захворювання Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
- •Основні гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- •Невідкладні стани у дітей
- •Гостра дихальна недостатність
- •Перша допомога при гострій дихальній недостатності у дітей
- •Фебрильні судоми
- •Особливості реанімації у дітей
- •Інфекційні захворювання
- •Правець
- •Синдром набутого імунного дефіциту
- •Психогенні захворювання Типи реагування на надзвичайну ситуацію
- •Психози
- •Порушення настрою
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
- •Неврологічні захворювання Біль в нижній частині спини
- •Головний біль
- •Короткий словник медичних термінів
- •Ситуаційні задачі
- •Література
Укуси членистоногих
Серед них найбільш небезпечними є павуки. В токсикологічному відношенні цікавими є три види павуків: каракурт, скорпіон та тарантул.
Каракурт зустрічається в південних районах України, в Карпатах, в Молдавії, Середній Азії. Для людини небезпечні самки, в яких є пара трубчастих отруйних залоз, розміщених на верхніх щелепах, які закінчуються рухомими гострими кігтями з отвором протоки. Самка каракурта має кулеподібне чорне черевце з червонуватими або білуватими плямами. Каракурт досягає 10 мм в довжину.
Скорпіон також зустрічається в південних широтах. На кінці черевця має криве гостре жало, де відкривається протока отруйних залоз. Середні розміри скорпіона 50-100 мм. Найбільш небезпечним є чорний скорпіон.
Тарантул зустрічається в пустинях, напівпустинях, в лісостепу, в лісовій зоні.
Отрута каракурта і скорпіона відноситься до токсичних альбумінів, і за ступенем токсичності переважає отруту змій. Наприклад, отрута деяких південно-американських видів каракурта в 15 разів сильніша від отрути гримучої змії. Але разом з тим тяжкі отруєння при укусах павуків зустрічаються значно рідше, ніж при укусах змій. Це пояснюється меншою кількістю отрути, яка проникає в організм людини при укусі павука. Отрута тарантула менш токсична, ніж отрута каракурта і скорпіона.
Після укусу каракурта з’являється мала плямка, яка швидко зникає. Через декілька хвилин в місці ураження виникають сильні болі, які поширюються на ділянку живота, поперек, грудну клітку. Виникає сильне психічне збудження. Потерпілий страждає від головного болю, задухи, блювоти. З’являється головокружіння, слабкість, ціаноз, тахікардія і аритмія. Зіниці розширюються, артеріальний тиск підвищується. Спостерігається слинотеча. Ці симптоми наростають аж до зупинки дихання.
Укус скорпіона викликає біль, який швидко наростає і поширюється за ходом нервового стовбура. Біль настільки сильний, що потерпілий кричить. Характерною особливістю отруєння, крім сильного болю, є посмикування і судоми окремих груп м’язів. Розвивається різка слабкість, тіло вкривається холодним липким потом.
У випадку укусу каракурта або скорпіона перш за все необхідно забезпечити іммобілізацію потерпілого або ураженої частини тіла. Для сповільнення всмоктування отрути потрібно прикласти холод на ділянку укусу.
Укуси змій
Змії поширені в більшості областях світу, особливо багато їх в тропіках і субтропіках. На всіх материках водиться більше 2000 видів змій, серед них отруйними є 300-400 видів. Згідно статистичних даних в світі кількість людей, яких кусали змії, становить 500 тисяч в рік, і у 50 тисяч з них спостерігається летальний кінець.
В нашому кліматичному поясі зустрічаються 14 видів отруйних змій. Найбільш небезпечними з них є “сліпа кобра” (кобра, яка немає малюнку окулярів), середньоазіатська і кавказька гюрза, піщана ефа, паласів щитомордник, гадюка звичайна, гадюка піщана, гадюка рогата, гадюка Казнакова і гадюка Радде.
Отрута в організм людини попадає внаслідок укусу змії, під час якого відбувається рефлекторне скорочення її вискових м’язів, що оточують залози із отрутою і в рану виділяється отруйна сполука. Залежно від глибини укусу отрута може попасти під шкіру, в м’язову тканину, або в просвіт судини.
Отрута змій – це складний комплекс речовин, куди входять альбуміни, глобуліни, нектони, різноманітні ферменти, неорганічні солі хлоридів. Через різний склад отрута різних змій володіє неоднаково дією на організм тварин і людини. Так, отрута гадюк руйнує стінки тонких кровоносних судин, розчиняє деякі білки і еритроцити, утворює тромби. Отрута кобри володіє нейротоксичною дією і викликає параліч дихального центру.
Після укусу змії із сімейства гадюкових з’являються місцеві симптоми: біль, набряк, крововиливи, міхурі, наповнені геморагічним вмістом. Дуже швидко після укусу з’являються ознаки резорбтивної дії отрути: головокружіння, слабість, нудота, задишка, тахікардія, зниження артеріального тиску, втрата свідомості, колапс, інколи розвивається збудження і можуть бути судоми. Після укусу кобри місцеві зміни виражені слабо, швидко наступають нервово-м’язові порушення і зупинка дихання.
Перша медична допомога при укусах змій повинна починатися з іммобілізації ураженої частини тіла, оскільки поширення отрути з місця укусу проходить лімфатичними судинами і посилюється при м’язових рухах.
Потерпілому слід забезпечити повний спокій, виключити вживання алкоголю та препаратів, які підвищують артеріальний тиск, оскільки це прискорює всмоктування отрути. В перші хвилини після укусу можна відсмоктати отруту з рани. Однак, у людини, яка буде виконувати цю процедуру, не повинно бути пошкоджень слизової оболонки губ і ротової порожнини. Необхідно також промити ранку 1 % розчином перманганату калію, ввести в місце укусу 0,3 мл 0,1 % розчину адреналіну. Добрий ефект дає циркулярна новокаїнова блокада вище місця перелому.
Враховуючи швидке всмоктування отрути, лікування сироваткою потрібно проводити максимально швидко після укусу. Найбільш поширеною є сироватка проти отрути гюрзи – антигюрза. Вона нейтралізує отруту гюрзи і інших близьких до неї змій сімейства гадюкових. Антигюрза випускається в ампулах по 500 АО в кількості 2-5 мл. При легкому ступені отруєння лікувальна доза сировини складає 500 АО; в випадках тяжкого отруєння вводять 1000-1500 АО підшкірно.
Для попередження анафілактичних реакцій сироватку потрібно вводити за Безредком: спочатку 0,1 мл сироватки розведеної 1:100, потім через 30 хвилин – 0,1 мл нерозведеної сироватки, і ще через 30 хвилин вводять решту дози дом’язово. В особливо тяжких випадках сироватку вводять повільно в вену краплинно. При цьому уважно слідкують за станом хворого і при перших ознаках анафілактичної реакції припиняють введення і вводять підшкірно 1 мл 0,1 % розчину адреналіну. При розвитку анафілактичного шоку необхідно негайно використовувати протиалергічні засоби норадреналін, глюкокортикостероїди, антигістамінні препарати (тавегіл, супрастин).
При лікуванні отруєнь зміїною отрутою ефективні глюкокортикостероїди, які вводять зразу ж після укусу і на протязі декількох днів. Преднізолон дають перорально, а при необхідності вводять дом’язово і довенно краплинно в дозі 50 мл.
Для боротьби з розладами кровообігу використовують серцеві глікозиди з глюкозою, кофеїн, кордіамін, норадреналін. При отруєнні зміїною отрутою показане переливання крові. Для профілактики тромбемболічних ускладнень в перші 10 хвилин після укусу змії з сімейства гадюкових використовують введення 10-15 тис. ОД гепарину, 0,3 мл фраксипарину чи 20 мг клексану.
Потерпілі повинні діставати велику кількість рідини з метою швидкого виведення з організму отрути і продуктів токсичного розпаду. Для боротьби з асфіксією проводять інтубацію трахеї і штучну вентиляцію легень.