
- •Передмова
- •Морально-етичні та деонтологічні аспекти медичної діяльності
- •Діагностика захворювань та догляд за хворими Загальні відомості про діагностику захворювань
- •Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
- •Десмургія Призначення пов’язок
- •Правила накладання пов’язок
- •Помилки при накладанні м’яких пов’язок
- •Основні типи бинтових пов’язок
- •Характеристика окремих груп м´яких пов´язок
- •Пов'язки на голову та шию
- •Пов’язки на грудну клітку, живіт і таз
- •Пов’язка на пахову ділянку
- •Пов’язка на промежину
- •Пов’язки на верхню кінцівку
- •Пов’язки на нижню кінцівку
- •Асептика і антисептика Історія виникнення
- •Основні принципи антисептики
- •Основні принципи асептики
- •Дезінфекція
- •Принципи і види стерилізації
- •Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Стерилізація шовного матеріалу
- •Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
- •Стерилізація хірургічного інструментарію
- •Загальні питання реаніматології
- •Термінальні стани
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
- •Етап а – відновлення прохідності дихальних шляхів
- •Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
- •Етап с – підтримання кровообігу
- •Етапи d і e – застосування медикаментозних середників, інфузійної терапії, електрокардіоскопія і електрокардіографія
- •Етап f – електрична дефібриляція
- •Етапи g, h і I – оцінка стану хворого, відновлення свідомості і корекція недостатності функцій органів
- •Утоплення
- •Ураження електричним струмом
- •Повішання
- •Сонячний і тепловий удар
- •Опіки та відмороження Термічні і хімічні опіки
- •Опікова хвороба
- •Перша допомога при опіках
- •Радіаційні (променеві) опіки
- •Опіки електричним струмом
- •Відмороження
- •Отруєння
- •Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
- •Активна детоксикація організму
- •Антидотна терапія
- •Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
- •Отруєння барбітуратами
- •Отруєння наркотичними анальгетиками
- •Отруєння алкоголем
- •Отруєння фосфорорганічними речовинами
- •Отруєння беленою
- •Отруєння ртуттю та її сполуками
- •Отруєння чадним газом
- •Укуси комах
- •Укуси членистоногих
- •Укуси змій
- •Отруєння грибами
- •Кровотеча і крововтрата
- •Методи зупинки кровотечі
- •Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
- •1 Етап 2 етап
- •3 Етап 4 етап
- •Долікарська медична допомога при деяких специфічних видах зовнішніх кровотеч
- •Долікарська медична допомога при внутрішніх кровотечах
- •Переливання крові
- •Групи крові
- •Резус-фактор
- •Показання та протипоказання до переливання крові
- •Техніка переливання крові
- •Правила зберігання крові
- •Препарати крові
- •Компоненти крові та її препарати
- •Кровозамінники
- •Ускладнення від переливання крові
- •Рани і рановий процес
- •Протікання ранового процесу
- •Перша допомога при пораненнях
- •Загальні принципи лікування ран
- •Профілактика правця і анаеробної інфекції
- •Особливості лікування гнійних ран
- •Сторонні тіла ока
- •Сторонні тіла вуха та носа
- •Сторонні тіла гортані
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Розтягнення
- •Синдром тривалого стиснення
- •Вивихи і переломи Вивихи
- •Переломи кісток
- •Перша долікарська допомога при механічній травмі
- •Транспортна і лікувальна імобілізація Транспортна іммобілізація
- •Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
- •Лікувальна імобілізація
- •Пошкодження грудної клітки і хребта
- •Закрита травма грудної клітки
- •Відкрита травма грудної клітки
- •Пошкодження хребта
- •Вагітність і пологи Діагностичні ознаки вагітності
- •Фізіологічні пологи
- •Перший період пологів
- •Другий період пологів
- •Третій період пологів
- •Оцінка стану новонародженої дитини
- •Ознаки зрілості та доношеності плода
- •Токсикози вагітних
- •Позаматкова вагітність
- •Гострі судинні розлади. Коматозні стани.
- •Непритомність
- •Гострі терапевтичні захворювання
- •Гіпертонічні кризи
- •Стенокардія
- •Інфаркт міокарду
- •Аритмії
- •Бронхіальна астма
- •Гострі хірургічні захворювання Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
- •Основні гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- •Невідкладні стани у дітей
- •Гостра дихальна недостатність
- •Перша допомога при гострій дихальній недостатності у дітей
- •Фебрильні судоми
- •Особливості реанімації у дітей
- •Інфекційні захворювання
- •Правець
- •Синдром набутого імунного дефіциту
- •Психогенні захворювання Типи реагування на надзвичайну ситуацію
- •Психози
- •Порушення настрою
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
- •Неврологічні захворювання Біль в нижній частині спини
- •Головний біль
- •Короткий словник медичних термінів
- •Ситуаційні задачі
- •Література
Антидотна терапія
Вона зберігає свою ефективність лише на ранніх стадіях гострих отруєнь, тривалість яких різна і залежить від токсикокінетики і особливостей токсичної речовини. Це високоспецифічна терапія, яка може бути використана тільки при достовірній клініко-лабораторній ідентифікації гострого отруєння.
Ефективність антидотної терапії є дуже низькою в термінальних стадіях гострих отруєнь, при тяжких порушеннях кровообігу і газообміну, що потребують одночасного проведення реанімаційних заходів.
Нейтралізувати отруту в організмі можна такими способами:
Сповільнити всмоктування отрути з шлунково-кишкового тракту за допомогою неспецифічних сорбентів, обволікаючих і в’яжучих засобів.
Активоване вугілля – найбільш універсальний антидот, який зв’язує отрути і перешкоджає їх всмоктуванню. Один грам активованого вугілля зв’язує 800 мл морфіну, 700 мл барбіталу, 300-350 мл барбітуратів і алкоголю. Використовують його в дозі 0,2-0,5 г/кг. Інколи застосовують білу глину, збиті яєчні білки, білкову воду (3 яєчних білки на 1 л води), яєчне молоко (4 сирі яйця збитих в 0,5 л молока), желе. Білкововмісні обволікаючі засоби утворюють нерозчинні альбумінати з солями тяжких металів.
Нейтралізація отрути в шлунково-кишковому тракті можлива шляхом хімічної взаємодії з ними. Розчин перманганату калію використовують як антиоксидант при отруєнні опіатами. Білий фосфор вдається нейтралізувати сульфатом міді (0,3-0,5 г на ½ стакана теплої води). Тіосульфат натрію нейтралізує токсичні сполуки миш’яку, ртуті, свинцю шляхом утворення неотруйних сульфітів.
Нейтралізація отрут, які потрапили в організм парентеральним шляхом проводиться з допомогою хімічних антидотів. Унітіол зв’язує так звані тіолові сполуки – препарати миш’яку, ртуті, хрому, вісмуту та інших металів, які блокують сульфгідрильні групи ферментів. Тіосульфат натрію утворює нетоксичні сульфіти з розчиненими солями ртуті, миш’яку, свинцю, фосфору, фтору. Амілнітрат і глюкоза використовуються при отруєнні ціанідами.
Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
Токсична речовина |
Антидоти |
Анілін, калію перманганат |
Аскорбінова кислота |
Антикоагулянти непрямої дії |
Вітамін К 1 % |
Антикоагулянти прямої дії, гепарин |
Протаміну сульфат 1 % |
Антропіну сульфат |
Пілокарпін 1 %, прозерін 0,05 % |
Барбітурати |
Бемегрид 0,5 % |
Кислоти |
Бікарбонат 4 % |
Метиловий спирт, етиленгліколь |
Етиловий спирт 5-30 % |
Мідь і її солі, миш’як, сулема |
Унітіол 5 % |
Мухомор, пілокарпін |
Антропіну сульфат 0,1 % |
Оксид вуглецю, сірководень |
Кисень в інгаляції |
Препарати опію |
Налорфін 0,5 % |
Серцеві глікозиди |
Колію хлорид 0,5 % |
Тахікарпін |
АТФ 1 % |
Тубазид, фтивазид |
Піридоксину гідрохлорид 5 % |
Укуси змій |
Протизміїна сироватка |
Метиловий спирт використовується при отруєнні синильною кислотою, а також метгемоглобіноутворювачами (нітрити, анілін). Він є акцептором водню, частково змінює блокаду тканинного дихання, сприяє перетворенню метгемоглобіну в гемоглобін.
Налорфін, конкурентний антагоніст опіатів – ліквідовує пригнічене дихання, викликане наркотичними анальгетиками.
Холінолітини та реактиватори холінестерази відіграють роль антидотів конкурентної дії при отруєнні холінолітичними речовинами.
Імунологічні антидоти отримали найбільше розповсюдження для лікування при укусах змій. Недоліками антитоксичної імунотерапії є маяк ефективності при пізньому використанні (через 3-4 години після отруєння) і можливість розвитку у хворих анафілактичного шоку.