3 5.Максимізація прибутку монопсонією

На ринку монополістичної конкуренції для фірми існують дві криві попиту: 1)Відображає залежність «ціна-обсяг» продукції, коли дане підприємство змінює ціну, а інші – не змінюють; 2)Всі продавці змінюють ціну на відповідь зміни ціни, що здійснює дана фірма.

Рівновага фірми за умов цінової конкуренції:

Проте, якщо інші фірми також змінять ціну, то фірма буде продавати обсяг _’.

Відповідно тоді фірма знову опинеться в стані нерівноваги. І початковою точкю стане E^’.

Рівновага в довгостроковому періоді

Рівновага фірми на ринку монопольна конкуренція характеризується тим, що її економічний прибуток дорівнює 0.

36. Оптимальний план домогосподарства при ендогенному доході від праці.

Ситуація, коли домогосподарство за даних уподобань (звичайних) обирає найкращий з фінансово можливих планів споживання з врахуванням того, що до множини споживчих благ входить благо "вільний час". Якщо в моделі, що описує рівновагу споживача при екзогенному доході величина доходів була змінною, на яку домогосподарство не мало впливу, то в даній моделі домогосподарство в змозі за даної ставки заробітної плати вибирати кількість часу, що буде витрачатися на працю, а звідси — свідомо впливати на величину свого доходу і, відповідно, обсягу споживання благ. Дана концепція лежить в основі визначення функції індивідуальної пропозиції праці.

Функція корисності домогосподарства матиме вигляд U=U(X,F), де X—обсяг споживання всіх споживчих благ, за винятком вільного часу (Хг 0), F — обсяг вільного часу (0≤F≥Т), де Т—загальний фонд часу. Дана модель може бути проаналізована у двох варіантах:

1)Індивід отримує лише доход від праці. Оскільки індивід має витрачати всі зароблені гроші на споживання блага X, бюджетне рівняння набере вигляду w (Т-F)=рХ, де Т-F є кількість праці, яку індивід віддає за можливість споживати, w—ставка номінальної заробітної плати. Трансформація даного виразу приводить бюджетне рівняння до звичайного вигляду:

й ого перетинатиме осі координат у точках. На рис. А видно, що план споживання {X*, F*}, який за даних умов дає індивіду максимум корисності U, є такий, координати якого визначаються рівністю граничної норми заміни споживання на вільний час та співвідношення цін, MRS_XF=w/p.

Розділивши другий з виразів на перший, матимемо

Оскільки вираз у лівій частині виразу є MRS, маємо аналітичне підтвердження висновку, зробленого з графічного аналізу моделі. Підстановка отриманого результату до третього рівняння дозволяє визначити оптимальний план споживання {X*, F*).

2)Крім доходу від праці індивід отримує нетрудовий доход П. У такому разі бюджетне рівняння матиме вигляд П + w (T -F) = рХ;або, після трансформації ^.

Ц е означає, що порівняно з ситуацією 1 бюджетна лінія зсунеться па­ралельно вгору, оскільки її нахил не змінився. Наслідки цього за­лежатимуть від того, які вподо­бання індивіда щодо вільного часу і праці: якщо обидва блага є нормальними, то збільшення доходу приведе до збільшення споживання обох благ, як споживчих, так і вільного часу, що призведе до скорочення часу праці (рис.Б). При певному значенні П індивід може повністю відмовитися від праці на користь вільного часу, в точці А матиме місце F* = Т,—граничний оптимум (кутовий розв'язок), для якого оптимальний план не може визначатися згідно з виведеним вище правилом, бо для нього харак­терно, що MRS * wlp. Проте, якщо благо "вільний час" буде нижчим, отримання нетрудового доходу може призвести до збільшення часу праці (пропозиція праці індивідуальна).