30.Економічні наслідки монополізації та протидія

.Найсуттєвіші економічні на­слідки чистої монополії такі:

1. Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник. Тому, з одного боку, суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, оскільки рівноважний обсяг виробництва не збігається з мінімальним рівнем сере­дніх витрат. Перерозподіл ресурсів на користь моно­полізованої галузі зменшив би середні витрати, що свідчило б про підвищення ефективності розподілу ресурсів. З іншого боку, споживачі змушені сплачу­вати свого роду монопольний податок, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніж середні ви­трати на виробництво. Цей "податок" становить еко­номічний прибуток монополіста. Оскільки вступ у га­лузь нових виробників заблоковано, то механізм лік­відації економічного прибутку у довготерміновому пе­ріоді, властивий конкурентному ринку, тут не діє.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурент­ної фірми. До цього часу про можливості такого не­збігу не йшлося. Середні витрати монополіста можуть бути як нижчими, так і вищими, ніж у кон­курентної фірми.

Оскільки монополіст — це, як правило, велике підприємство, то на розмірі середніх витрат може по­значитися ефект масштабу (рис. 8.6). Інколи нижчі середні витрати навіть з урахуванням економічного прибутку, який закладає у ціну монополіст, можуть трансформуватися у нижчі ринкові ціни на продукцію

монополіста порівняно з цінами конкурентної фірми. Однак така ситуація складається досить рідко.

У моно­поліста фактичні витрати фірми для будь-якого об­сягу виробництва, як правило, більші, ніж мінімально можливі. Це явище називається Х-неефективністю.' Воно пояснюється такими причинами:

а) цілі менеджерів монополіста не збігаються з ме­тою мінімізації витрат. Вони можуть: реалізувати зав­дання зростання фірми, не рахуючись з витратами; ухилятися від надмірного ризику, погоджуючись на більші витрати; брати на роботу некомпетентних дру­зів та родичів, знижуючи загальну ефективність управління тощо;

б) монополіст, не відчуваючи конкуренції, стає в'ялим, припиняє пошук нових тех­нологій, які мінімізують витрати;

в) монополія змушена нести додаткові витрати, пов'язані із збереженням свого монопольного стано­вища.

3. Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес. З одного боку, масштаби  монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення нау­кових досліджень та розробку нових технологій. Це, як правило, не під силу дрібним виробникам на конкурент­ному ринку. Більшість сучасних відкриттів, дійсно, зроб­лено за участю монополій. Однак у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково-технічного прогре­су, тому він може дозволити собі бути неефективним.

4. Чистий монополіст має можливість прово­дити цінову дискримінацію. Вона відбувається тоді, коли певний продукт реалізується  більше, ніж за од­нією ціною, і ці відмінності не пов'язані з відміннос тями у витратах. Продавець-монополіст може застосо вувати цінову дискримінацію за умови, що він ма змогу виділити різні групи покупців та якщо первин­ний покупець не може перепродувати товар чи послу­гу.

Протидія монополізації економіки виражається у формі заборон на ведення виробничо-комерційної діяльності, у розукрупненні фірм, їх реорганізації, розділенні майже до самої ліквідації. У кожній країні визначаються свої параметри монополізації.

Поряд з законодавчим антимонопольним регулюванням у країнах з ринковою економікою застосовуються і методи нормативно-орієнтуючого впливу: урядові закази, податки, проценти, державні субсидії. Використовуючи ці важелі, центр має можливість впливати на інтенсивність конкуренції у різних секторах і сегментах ринку, обмежувати монополістичну прояву у них.

Контроль за економічною концентрацією, метою якого є протидія монополізації ринків, зловживанню домінуючим становищем і обмеженню конкуренції, є пріоритетним напрямком діяльності Антимонопольного комітету України. В окремих випадках, керуючись повноваженнями, передбаченими ст. 8 Закону “Про Антимонопольний комітет України”, Комітет давав згоду на економічну концентрацію, яка призводила до монополізації певних товарних ринків, якщо виграш для суспільних інтересів переважав негативні наслідки обмеження конкуренції.