3. Тлумачення текстів
До відкриття Розеттського каменю і його подальшої розшифровки у лінгвістів не було розуміння стародавнього єгипетського мови та писемності. У пізній період правління фараонів використання ієрогліфічного листа стає все більш спеціалізованими; в 4-му столітті нашої ери деякі єгиптяни були здатні читати ієрогліфи. Монументальне використання ієрогліфів припинилися після закриття всіх нехристиянських храмів у 391 році за наказом римського імператора Феодосія I; остання відома напис, знайдений в Філе, датується 24 серпня 396 року.
Розшифровкою єгипетських текстів на камені паралельно займалися французький сходознавець Сильвестр де Саси, шведський дипломат Давид Окерблад, англійський учений Томас Юнг і французький дослідник Жан-Франсуа Шампольон.
В 1822 Шампольон зробив прорив у справі дешифрування ієрогліфів, використавши метод, який став ключем до розуміння єгипетських текстів. Розшифровка стародавньої мови стала загальним надбанням після публікації його праці "Єгипетська граматика" в 1841. Відкриття цього вченого дало поштовх подальшому активному вивченню єгипетської ієрогліфічної писемності.
3.1. Грецький текст
Давньогрецький мова була широко відомий вченим, але деталі його використання в період еллінізму як державної мови в Єгипті Птолемеїв були не настільки відомі. У квітня 1802 року Стівен Вестон усно представив англійський переклад грецького тексту на засіданні товариства антикварів. Тим часом дві з літографічних копій, зроблених в Єгипті, досягли Інституту Франції. Там бібліотекар і антиквар Габріель де Ла Порт дю Тейл приступив до роботи над перекладом грецької мови. Майже відразу ж він за наказом Наполеона був направлений в інше місце. Він залишив свою незакінчену роботу Юбер Паскалю Амейлону, який в 1803 році випустив перший опублікований переклад грецького тексту, латинською та французькою мовами, для забезпечення широкого розповсюдження. В Кембриджі, Річард Порсон працював над загубленим грецьким текстом у правому нижньому куті. Він створив передбачувану реконструкцію, яка незабаром поширилася в суспільстві антикварів.
3.2. Демотичним текст
Таємниці демотичне тексту вдалося відкрити досить швидко. На момент відкриття каменя в Єгипті шведський дипломат і вчений Давид Окерблад працював над маловідомими текстами, які незадовго до того були знайдені в Єгипті (сьогодні вони відомі як демотичним). Французький сходознавецьСильвестр де Саси в 1801 році отримав від французького міністра внутрішніх справ Жана Антоні Шапталь один з перших літографічних відбитків Розеттського каменю. Саси зрозумів, що середній текст мав ту ж систему письма, що і тексти, над якими працював Окерблад. Саси і Окерблад приступили до роботи, фокусуючись на середньому тексті і вважаючи, що система письма була алфавітною.
Вони спробували відшукати в демотичне написи повторювані групи знаків, віддалені один від одного на проміжок, пропорційний відстані між відповідними подібними іменами грецького тексту. У 1802 році Сильвестр де Саси повідомив Шапталь, що він успішно визначив п'ять імен ("Олександр", "Олександрія", "Птолемей", "Арсіноя" і прізвисько Птолемея "Єпіфан"), а Окерблад опублікував алфавіт з 29 літер, які він виділив з грецьких імен в демотичним текст. Однак вони не змогли визначити всі інші символи в демотичним тексті, який, як тепер відомо, включає ідеографічні та інші символи поряд з фонетичними.