Село: реалії та перспективи

Сергій Костючко:

«Сільське господарство примхливе, бо залежить від погоди, і водночас доволі перспективне, бо залежить від людської снаги»

Щороку Україна визначає найкращих достойників в номінації «Аграрна еліта України». Одним із цьогорічних лауреатів «Аграрної еліти України» став керівник ПП «Агро-Експрес-Сервіс» Сергій Костючко. Ця трудова перемога відомого фахівця аграрної справи якраз і послугувала приводом для обговорення сучасних реалій сільськогосподарського виробництва – як на підприємстві, так і в цілому в Україні.

- Сергію Степановичу, наразі Ви яскраво утвердилися як один із найперспективніших господарників аграрного бізнесу України. Але шлях до цієї вершини, вочевидь, був нелегким і не завше гладким. Власне, з чого беруть початки Вашої задіяності у сільському господарстві ?

- Починалося все у 1999 році. Був тоді такий популярний вид діяльності – возити м'ясо до Росії. Скуповували в окрузі бичків, корів, відправляли на м’ясокомбінат, потім м’ясну продукцію експортували. Одного разу заїхав у справах до села Новоукраїнка, де у тамтешньому господарстві головував Степан Степанович Корзан, надзвичай мудрий керівник, умілий організатор. Він мені й каже: «Сергію Степановичу, ви ж із села, ваш батько був головою колгоспу. Давайте я вас втягну в дуже серйозну халепу – сільське господарство». Я погодився. У Ярославичах Млинівського району, де зараз розміщена дільниця № 1 приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс», ми взяли близько 3,5 тисяч гектарів землі в оренду. Спробували – наче пішло.

Коли я працював головою Млинівської райдержадміністрації, відповідно відійшов від справ підприємства. Всю увагу, енергію приділив роботі у владі. Без зайвого пафосу горджусь, що на цій ниві вдалося втілити чимало доброго, корисного, життєво необхідного для людей. Низка проектів районного рівня набула всеукраїнського масштабу.

Далі - відбулася Помаранчева революція, і мене чекала така ж доля, як й інших управлінців. Довелося звільнити посадове місце для тих, хто прийшов до влади. Відповідно повернувся до свого бізнесу і тепер, слава Богу, роблю те, що мені подобається. За останні 5–6 років на підприємстві відбулися серйозні зміни. Якщо 2005 року ми мали 10 тисяч гектарів орендованої землі, то сьогодні – майже втричі більше. Доволі предметно зайнялися цукровими буряками. Починали з урожайності 180 ц/га, а два останніх роки стабільно тримаємося на рівні 430–440 центнерів (позаминулого року було 475 ц/га). Цього року плануємо вийти на 500 центнерів.

- Деякі агрохолдинги розвиваються за рахунок доходів з інших бізнесів їхніх власників. Чи у вас також є таке джерело інвестувань?

- Ні, сільське господарство – основний вид діяльності. Живемо з того, що виробляємо в селі.. В основному працюємо без кредитів, на власних коштах.

Зараз обробляємо 28 тисяч гектарів землі, і на 30–32 тисячах гектарів плануємо зупинити територіальне розширення. Вважаємо: цього земельного банку цілком достатньо, щоб господарство було серйозним гравцем на ринку. Всі землі поділені на 7 дільниць – у Рівненській, Тернопільській та Волинській областях.

Нині дещо змінюємо свою стратегію. Чотири роки тому в рослинництві почали робити акцент на вирощуванні цукрових буряків, а з цього року в основу основ ставимо молочне тваринництво.