7.4. Оштукатурювання розчинами із протиморозними добавками.
Обігрів і сушіння приміщень і штукатурки. Перед оштукатурюванням внутрішні приміщення обігрівають і просушують, щоб вилучити надлишкову вологу з конструкцій, що підлягають оштукатурюванню. Усередині приміщень у зовнішніх стін на висоті 0,5м від рівня підлоги температура повинна бути не нижче +8°С. Усі матеріали, розчини, машини, транспортні засоби повинні перебувати в утепленім приміщенні з температурою не нижче -10°С. Розчини в момент нанесення повинні мати температуру не нижче +8°С.
Зовнішні штукатурні роботи допускається виконувати при температурі повітря нижче +5°С розчинами, що містять хімічні добавки або мелене негашене вапно, що надає розчину здатність твердіти на морозі.
Якщо на поверхні стін усередині або на фасадах є полій, її видаляють обігрівом, застосовувати для цього гарячу воду не дозволяється. Вапняні й вапняно-гіпсові штукатурки сушать 10-15сут, провітрюючи приміщення два-три рази в годину по 5-10хв. Цементні й цементно-вапняні штукатурки сушать протягом 6-7сут, не провітрюючи приміщення, тому що в період їх твердіння потрібне вологе повітря. Якщо штукатурка змерзла, її негайно відігрівають, знімають місця, що відшарувалися, виправляють їх і сушать. Найкраще для обігріву й сушіння приміщень використовувати центральне опалення. Якщо центральне опалення не працює, застосовують різні повітрянагрівачі. Повітроянагрівачі найчастіше працюють на рідкому паливі й газі з подачею нагрітого повітря від 1200 до 30 000м3/год, температурою від 60 до 120°С.
Електронагрівачі виготовляють із подачею нагрітого повітря від 450 до 1500м3/год, температурою від 40 до 125°С. Терморадиаціні калорифери, працюють від нагрівальних елементів з электроспиралями. Вони мають межі контрольованих температур поверхні, що обігрівається, від 25 до 200°С. Пальники інфрачервоного випромінювання, працюють від природного або зрідженого газу, бувають різної маси й продуктивності.
Повітронагрівачі будь-яких типів повинні створювати в приміщеннях необхідний мікроклімат, не забруднюючи його залишками спаленного палива, що містять токсичні (шкідливі) компоненти. Не можна працювати з невідрегульованою форсункою й залишати без догляду прилади. Категорично забороняється транспортувати працюючі повітронагрівачі й робити ними обігрів поблизу спаленних матеріалів; застосовувати для роботи повітронагрівачів бензин і інші легкозаймисті матеріали, крім солярового масла й газу. Розлите паливо негайно збирають, а місце, на якому його розлили, очищають і засинпають піском. Газові пальники потрібно розміщати не ближче 3м від балонів зі зрідженим газом. Полум'я пальника не можна направляти убік людей, газового шланга й спаленних матеріалів. Місця для установки балонів з газом очищають від горючих матеріалів у радіусі не менш 5м і обгороджують.
Оштукатурювання розчинами на хлорованій воді допускається тільки зовні будинку. Такими розчинами можна оштукатурювать поверхні при температурі повітря - 25°С без наступного обігріву штукатурки. Розчин зачиняють на хлорованій воді, яку готують так. Наливають у казан воду, підігрівають до 35°С, потім кладуть у неї хлорне вапно (на 12-15кг хлорного вапна 100л води). Розчин перемішують до повного розчинення. Казан щільно закривають і залишають на 1-1.5год для відстоювання. Відстояну воду без слідів перевести й каламуть зливають у видатковий бак і застосовують для готування розчину. При використанні мутної води в штукатурці можуть утворюватися тріщини. Нагрівати воду для розчинення або гасіння понад 35°С не дозволяється, тому що хлор улетучивается й вода втрачає активність. Температура хлорованої води для готування розчинів повинна бути не нижче + 10°С, але не вище +35°С.
Розчини застосовують цементно-вапняні (склад, ч.: цемент 1: вапняне тісто 1: пісок 6) або цементно-глиняні (склад, ч.: цемент 1: суміш глини з меленим шлаками 1,5: пісок 6). Такими розчинами оштукатурюють цегельні, шлакоблокові й дерев'яні поверхні. Бетонні поверхні оштукатурюють цементними розчинами складу від 1:2,5 до 1:3.
Температура матеріалів і розчинів для виконання робіт залежить, від температури повітря. Незалежно від температури зовнішнього повітря розчин повинен бути в момент нанесення й затірки не нижче +5°С. Хлоровані розчини наносять ручним або механізованим способом. Кожний наступний шар розчину повинен лягати на, щойно ствердівший раніше. Затирку виконують після схоплювання накривки.
Штукатури й робітники, що працюють із хлорованими розчинами, повинні бути одягнені в брезентовий спецодяг, прогумований фартух і рукавиці, взуті в гумові чоботи. Працювати із хлорованими розчинами дозволяється тільки в протигазі або респіраторі. Усі працюючі із хлорованими розчинами повинні пройти інструктаж про правила техніки безпеки. Хлоровані штукатурки після висихання нешкідливі, тому що через вісім діб хлор з них повністю улетючуєтся.
Штукатурні розчини з добавкою поташу не дають і не викликають корозійного руйнування металу. Ними можна оштукатурювать поверхні на сітці. Для готування розчинів застосовують водяний розчин поташу. Розчини застосовують: цементно-глиняні (склад від 1:0,2:0,4 до 1:0,5:6), цементно-вапняні й цементні. Для додання кольюру додають лугостійкі пігменти. Глину застосовують підсушену й дрібно потовчену, змішану із цементом і піском, або ж у вигляді тіста із цементом і піском.
При готуванні цементно-вапняних розчинів вапняного тісту повинне бути не більш 20% від маси цементу. Цементні розчини повинні бути складу 1:3. Сіль поташу розчиняють у воді, на якій готують розчин, або додають цю воду в густі розчини. Для роботи застосовують попередньо підігріті розчини до +5-10°С. Розчин слід використовувати протягом години з моменту готування й зберігати його в утепленій ємності (ящику).
Кількість поташу залежить від температури зовнішнього повітря: при температурі зовнішнього повітря до -5°С беруть 1% від маси сухої суміші, при температурі зовнішнього повітря – 5-15°С - 1,5%, а при температурі нижче -15°С - 2%.
Перед оштукатурюванням такими розчинами поверхні очищають від снігу, полої й забруднення. Марки й маяки виготовляють із того ж розчину, яким виконують оштукатурювання. При знижених температурах у якості обризгу наносять сметаноподібний розчин на підставу шарами товщиною 10-12мм. Ґрунт розрівнюють, нацарапують й по слою, що загустівшав, розчин наносять на накривку товщиною 7-8мм з сметаноподібного розчину, рівняють його и затирають. При роботі розчинами з добавкою поташу штукатури повинні бути одягнені, як при роботі із хлорованими розчинами
Штукатурні розчини на аміачній воді. Аміачну воду одержують із заводу. До необхідної концентрації її розлучають водою на робочих місцях або заводах готових розчинів. Температура води для розведення не повинна перевищувати +5°С, при більш високій температурі аміак випаровується. Аміачну воду 25%-ої концентрації, розбавляють до 6%-ої концентрації - на кожний літр аміачної води додають звичайну. Аміачну воду 15%-ої концентрації, розбавляють 1,5л звичайної води на 1л аміачній. Аміачну воду, або приготовлений з неї розчин, зберігають у герметично закритій посуді, краще в скляній посуді із притертою пробкою.
На аміачній воді готують цементні або цементно-вапняні розчини. Цементні розчини складів 1:2, 1:4 наносять на бетонну поверхню. Вапняний, цементно-вапняний склади 1:1:6; 1:1:9 - на дерев'яну поверхню, цегельну й шлакобетонну. Вапняне тісто розлучають аміачною водою температурою не нижче - -5°С.
Температура розчину залежить від температури зовнішнього повітря. При температурі зовнішнього повітря до -15°С температура розчину на робочих місцях повинна бути +2-3°С, при температурі повітря до -25°С - не нижче +5°С. З аміачною водою штукатурні роботи можна виконувати при температурі повітря до -30°С. Розчини потрібної температури одержують, підігріваючи вхідні в них матеріали, але не вище +5°С. Розчини слід подавати й зберігати в утепленому ящику із кришкою, що щільно закривається, що перешкоджає зникненню аміаку й зберігає теплоту. Штукатурки на аміачній воді після заморожування мають підвищену міцність і не дають шелушіння.
При механізованім нанесенні розчину із протиморозними добавками рекомендується застосовувати безкомпресорні форсунки. На аміачній воді можна готувати й кольорові розчини з використанням лугостійких пігментів.