
- •1. Мито як метод регулювання міжнародної торгівлі
- •2. Кількісні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •3. Об'єкти і суб'єкти світового ринку технологій
- •4. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •5. Фінансові ринки та фондові біржі
- •6. Інституції єс та інтегрована система управління
- •7. Фінансові методи регулювання зтп
- •8. Становлення світового ринку та його характерні риси
- •9. Міжнародний кредит як елемент міжнародного ринку позичкових капіталів
- •10. Сучасне світове господарство
- •11. Характеристика ринку міжнародних інвестицій
- •12. Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
- •13. Міжнародні економічні відносини і глобальні проблеми світового господарства
- •14. Суть, види та показники світової торгівлі
- •15. Динаміка та тенденції світової зовнішньої торгівлі
- •16. Типи зовнішньоторговельної політики держав
- •17. Державне регулювання міжнародної торгівлі
- •18. Зовнішня торгівля України
- •19. Прямі іноземні інвестиції . Україна на ринку міжнародних інвестицій
- •20. Приховані методи регулювання міжнародної торгівлі
- •21. Стратегії та економіка трансферу технологій
- •22. Сутність та структура світового ринку праці
- •23. Форми міжнародного руху капіталу
- •24. Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- •25. Особливості сучасного міжнародного руху капіталів
- •26. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні
- •27. Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- •28. Основні світові ринки і експортери робочої сили
- •29. Світовий ринок технологій як системоугворювальний фактор світової економіки . Структура срт і класифікація технологій
- •30. Міжнародне регулювання міграційних процесів
- •31. Суть і головні передумови міжнародної економічної; інтеграції
- •32. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості
- •33. Сучасні інтеграційні угруповання країн
- •34. . Створення Європейського союзу та проблеми запровадження євро в регіоні
- •35. Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах
- •36. Форми міжнародного кредиту
- •37. Міжнародні кредити і міжурядові позики
- •38. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації
- •39. Поняття валютної системи та її основні елементи
- •40. Етапи становлення світової валютної системи
- •41. Європейська валютна система
- •42. Валютні ринки та валютні курси
- •43. Валютна політика . Регулювання валютних курсів
- •44. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості питання 32 таке саме
- •45. Міжнародна передача технології
- •46. Міжнародне технічне сприяння
- •47. Сутність та головні етапи економічної глобалізації
- •48. Особливості сучасної економічної глобалізації та її форми
- •49. Світовий ринок технологій
- •50. Суть і головні передумови міжнародної економічної; інтеграції питання 31.
- •51. Нетарифне регулювання зовнішньоторговельної політики держав
- •52. Державне регулювання міжнародної торгівлі питання 17
- •53. Світовий ринок праці , його сутність та структура
- •54. Ліцензійні угоди ,види ліцензій . Економіка сплати ліцензійних платежів.
- •55. Основні ринки експортери робочої сили питання 28.
- •56. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу та їх типологія
- •57. Світовий ринок послуг
- •58. Передумови та етапи формування єс .Її структура
- •59. Ринки похідних фінансових інструментів Єврофінансові ринки
- •60. Наслідки міграції робочої сили
- •61. Нафта і розвиток економічної інтеграції в Північній Америці
- •62. Об’єкти срт. Форми трансферу технологій
- •63. Наслідки руху капіталу для країн експортерів та імпортерів
- •64. Наслідки міграції робочої сили для країн експортерів та імпортерів
- •65. Основні показники міжнародної торгівлі
- •66. Валютний курс, його види та регулювання
- •67. Конвертованість валют та її види
- •68. Валютні ринки , їх види
- •69. Суб’єкти срт та форми трансферу технологій
- •70. Правові методи регулювання зтп
15. Динаміка та тенденції світової зовнішньої торгівлі
Зовнішня торгівля на сучасному етапі є надзвичайно динамічною. Це зумовлено значною мірою розвитком спеціалізації та кооперування виробництва в міжнародному масштабі, скасуванням багатьох обмежень у міжнародній торгівлі, високими темпами розвитку "нових індустріальних країн".
Панівні позиції у світовій торгівлі займають розвинуті країни. На їх частку припадає 2/3 обсягу експорту і така ж частка імпорту. Відповідно на країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою припадає близько 1/3 світових експорту та імпорту.
Найбільшими експортерами світу є Німеччина, США, Японія, Франція, Великобританія, Італія, Канада, Нідерланди, Бельгія.
Незважаючи на загальну тенденцію до зростання, у міжнародній торгівлі відзначаються значні коливання, що зумовлено економічними кризами, загостренням енергетичної кризи, нестачею сировини та іншими проблемами.
Стабільне та стійке зростання міжнародної торгівлі зумовлюється багатьма чинниками, основними з яких є:
а) розвиток та поглиблення міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;
б) зростання торговельно-економічної інтеграції з формуванням спільних ринків, зон вільної торгівлі тощо;
в) лібералізація міжнародної торгівлі;
г) науково-технічна революція;
Зовнішня торгівля на сучасному етапі перетворилася на важливу сферу економіки будь-якої країни. Збільшується її вплив на світовий економічний розвиток.
Роль зовнішньої торгівлі в економіці кожної країни зростає, незважаючи на те, що міжнародні торговельні зв´язки нестійкі. Внаслідок цього в структурі товарообороту та в напрямках зовнішньоторговельних потоків постійно відбуваються зміни.
Сьогодні в міжнародній торгівлі суттєво скорочується питома вага сировини і різко підвищується частка готових виробів.
Високими темпами зростає міжнародна торгівля машинами і обладнанням, продукцією електротехнічної промисловості.
В експорті дедалі більшого значення набуває наукомістка продукція. Це спричинило розширення торгівлі послугами.
Характерною рисою сучасного етапу є збільшення частки торгівлі індустріальних країн між собою. На неї припадає понад 70 % всесвітньої торгівлі. Важливого значення в сучасних умовах набуває торгівля патентами, ліцензіями, ноу-хау та іншими експертними документами і пов´язаний з нею обіг товарів, послуг, капіталів.
16. Типи зовнішньоторговельної політики держав
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики. Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам, створити необхідні умови для вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмежити ввезення іноземних товарів в свою країну.
Залежно від масштабів втручання держави у міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньоторговельної політики:
політика вільної торгівлі;
політика протекціонізму.
Політика вільної торгівлі — це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення та вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.
Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції з використанням системи обмежень імпорту.
Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних товарів
Виділяють декілька форм протекціонізму:
селективний — скерований проти окремих країн або окремих видів товарів;
галузевий — скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства;
колективний — проводиться об´єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об´єднання;
прихований — здійснюється методами внутрішньої економічної політики.
Стосовно того, що і для якої країни краще — політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так і політику вільної торгівлі.
Україна у міжнародній торгівлі віддає перевагу політиці вільної торгівлі, але водночас вибірково проводить політику протекціонізму стосовно певних країн і груп товарів.