- •1. Мито як метод регулювання міжнародної торгівлі
- •2. Кількісні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •3. Об'єкти і суб'єкти світового ринку технологій
- •4. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •5. Фінансові ринки та фондові біржі
- •6. Інституції єс та інтегрована система управління
- •7. Фінансові методи регулювання зтп
- •8. Становлення світового ринку та його характерні риси
- •9. Міжнародний кредит як елемент міжнародного ринку позичкових капіталів
- •10. Сучасне світове господарство
- •11. Характеристика ринку міжнародних інвестицій
- •12. Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
- •13. Міжнародні економічні відносини і глобальні проблеми світового господарства
- •14. Суть, види та показники світової торгівлі
- •15. Динаміка та тенденції світової зовнішньої торгівлі
- •16. Типи зовнішньоторговельної політики держав
- •17. Державне регулювання міжнародної торгівлі
- •18. Зовнішня торгівля України
- •19. Прямі іноземні інвестиції . Україна на ринку міжнародних інвестицій
- •20. Приховані методи регулювання міжнародної торгівлі
- •21. Стратегії та економіка трансферу технологій
- •22. Сутність та структура світового ринку праці
- •23. Форми міжнародного руху капіталу
- •24. Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- •25. Особливості сучасного міжнародного руху капіталів
- •26. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні
- •27. Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- •28. Основні світові ринки і експортери робочої сили
- •29. Світовий ринок технологій як системоугворювальний фактор світової економіки . Структура срт і класифікація технологій
- •30. Міжнародне регулювання міграційних процесів
- •31. Суть і головні передумови міжнародної економічної; інтеграції
- •32. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості
- •33. Сучасні інтеграційні угруповання країн
- •34. . Створення Європейського союзу та проблеми запровадження євро в регіоні
- •35. Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах
- •36. Форми міжнародного кредиту
- •37. Міжнародні кредити і міжурядові позики
- •38. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації
- •39. Поняття валютної системи та її основні елементи
- •40. Етапи становлення світової валютної системи
- •41. Європейська валютна система
- •42. Валютні ринки та валютні курси
- •43. Валютна політика . Регулювання валютних курсів
- •44. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості питання 32 таке саме
- •45. Міжнародна передача технології
- •46. Міжнародне технічне сприяння
- •47. Сутність та головні етапи економічної глобалізації
- •48. Особливості сучасної економічної глобалізації та її форми
- •49. Світовий ринок технологій
- •50. Суть і головні передумови міжнародної економічної; інтеграції питання 31.
- •51. Нетарифне регулювання зовнішньоторговельної політики держав
- •52. Державне регулювання міжнародної торгівлі питання 17
- •53. Світовий ринок праці , його сутність та структура
- •54. Ліцензійні угоди ,види ліцензій . Економіка сплати ліцензійних платежів.
- •55. Основні ринки експортери робочої сили питання 28.
- •56. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу та їх типологія
- •57. Світовий ринок послуг
- •58. Передумови та етапи формування єс .Її структура
- •59. Ринки похідних фінансових інструментів Єврофінансові ринки
- •60. Наслідки міграції робочої сили
- •61. Нафта і розвиток економічної інтеграції в Північній Америці
- •62. Об’єкти срт. Форми трансферу технологій
- •63. Наслідки руху капіталу для країн експортерів та імпортерів
- •64. Наслідки міграції робочої сили для країн експортерів та імпортерів
- •65. Основні показники міжнародної торгівлі
- •66. Валютний курс, його види та регулювання
- •67. Конвертованість валют та її види
- •68. Валютні ринки , їх види
- •69. Суб’єкти срт та форми трансферу технологій
- •70. Правові методи регулювання зтп
58. Передумови та етапи формування єс .Її структура
Європейський Союз (European Union) – унікальне об’єднання країн Європи, які через створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики й діяльності мають на меті забезпечити безперервне економічне зростання, соціальний розвиток і
згуртованість країн-учасниць. Держави Європейського Союзу (ЄС) створили спільні інституції, яким делегували частину своїх національних повноважень так, що рішення в певних сферах загальних інтересів можуть ухвалюватись демократичним шляхом на загальноєвропейському рівні. Таке усуспільнення суверенітетів називають також ,,європейською інтеграцією”.
Отже, з історії нам відомо, що передумови для зародження ідеї про необхідність об’єднання Європейського континенту визріли після Другої світової війни.
По-перше, виникненню та розвитку цієї ідеї на той час сприяла Холодна війна, та дуже близька присутність „іншого” - радянського блоку.
По-друге, цьому сприяли жахливі наслідки Другої світової війни: 45 мільйонів загиблих у самій лише Європі, повністю зруйновані економіки країн континенту, невизначеність у майбутньому .
Загалом, ідеї про політичне об’єднання Європи виникали ще й перед другою світовою війною: у 1929 році міністр зовнішніх справ Франції Аристид Бріан запропонував створити Сполучені Штати Європи.
Тоді виникла ідея, що об’єднання Європи можна розпочати з якогось окремого сектора в економіці, з якого співпраця перекинеться на інші галузі, потім стане співпрацею в цілій економічній площині, а в кінцевому результаті можливо призведе до співпраці політичної
Формально датою народження Європейського співтовариства можна вважати 18
квітня 1951 р., коли 6 західноєвропейських держав – Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція й ФРН підписали у Паризький договір, яким запроваджувалося Європейське об’єднання вугілля і сталі, що поклало початок економічної і політичної інтеграції Європи.
Перший етап (1951 – 1957 роки) - євроінтеграційні процеси отримали розвиток переважно у сфері економіки і мали вузький галузевий характер. Спроби поширити інтеграцію на сферу зовнішньої політики й оборони успіху не мали.
Другий етап (1958-1969 роки), перехідний – європейська інтеграція охопила переважно ринкову сферу й елементи регулювання сільського господарства. Головними досягненнями цього періоду були запровадження cпільного митного тарифу й створення Митного союзу.
Третій етап (1969 – 1973 роки) розвитку євро інтеграційного процесу - співтовариство, врахувавши досягнення перехідного періоду, задекларувало наміри активізувати процеси економічної, грошово-кредитної і політичної уніфікації Західної Європи і до 1980 р. трансформувати Європейські Співтовариства в Європейський Союз.
Четвертий етап (1973 – 1986 роки) - співтовариство розвивалося в умовах економічної і фінансової кризи, яка супроводжувалась посиленням протекціоністських, дезінтеграційних тенденцій і сепаратних дій країн-членів.
П’ятий етап (1986-1992 роки) - відбувається активізація євроінтеграційних процесів.
Шостий етап (1992- 2000роки) - формально початок новому етапові розвитку інтеграції було покладено підписанням Маастрихтського договору в 1992 р., який заснував Європейський Союз на базі Європейських співтовариств, доповнених сферами політики й формами співробітництва,
визначених у цьому Договорі.
Сьомий етап (з 2000 року). „В січні 2005 року у Капітолійському палаці в Римі нарешті завершилося підписання Європейської конституції.