52. Державне регулювання міжнародної торгівлі питання 17

53. Світовий ринок праці , його сутність та структура

Світовий (міжнародний) ринок праці – це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.

Ці відносини склалися у зв'язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу.

Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами:

через міграцію трудових ресурсів і капіталу;

шляхом поступового змиття національних ринків праці, внаслідок чого усуваються юридичні, національно-етнічні, культурні та інші перегородки між ними. Це приводить до утворення так званого “спільного ринку праці”.

Створення ринку праці є свідченням того, що процеси світової інтеграції відбуваються не тільки в економічній та технологічній галузях, а й дедалі ширше охоплюють сфери соціальних та трудових відносин, які стають нині глобальними.

Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили є результатом зростання міжнародної мобільності 2-х головних факторів виробництва – капіталу і праці.

За всіма ознаками міжнародний ринок робочої сили, що формується, має явно сегментований характер. У межах цього ринку створюється кілька окремих, відносно автономних ринків робочої сили зі специфічними закономірностями її руху.

Така сегментація міжнародного ринку робочої сили віддзеркалює як міжнародний поділ праці, що склався, так і особливості у кваліфікації робочої сили й попиті на неї.

У структурі міжнародного ринку праці відрізняються 2 найзначніші сегменти.

Перший сегмент охоплює роботу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації.

Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці – робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку.

Сучасна структура світового ринку праці характеризується, насамперед, виникненням такого нового й особливого його сегмента, який пов'язаний з використанням висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків систем та ін.), а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів і т. д.

54. Ліцензійні угоди ,види ліцензій . Економіка сплати ліцензійних платежів.

Як і будь-які міжнародні торговельні операції, ліцензійна торгівля на світовому ринку здійснюється шляхом укладання угод. Ліцензійна угода — це договір між двома сторонами про умови передачі й експлуатації науково-технічних, економічних або будь-яких інших знань, які мають, або не мають правового захисту.

Ліцензійні угоди відбивають специфіку об´єкта ліцензії яким можуть бути: патенти; промислові моделі і зразки; товарні знаки і торгові марки; незахищені ноу-хау.

Вперше термін "ноу-хау" був використаний у практиці укладання договорів у США й Англії. Згодом він став широко вико-1 ристовуватися і в інших країнах. Сьогодні під ноу-хау в міжнародній торгівлі ліцензіями розуміють конструктивні, технологічні, управлінські, комерційні або фінансові секрети виробництва, які не забезпечені патентним захистом.

На практиці використовуються такі види ліцензій:

— патентні ліцензії — ліцензії на використання науково-технічної або іншої інтелектуальної продукції, що мають правову охорону;

— безпатентні ліцензії — ліцензії на використання науково-технічної або іншої інтелектуальної продукції, що не має правової охорони;

• повна ліцензія — це патентна ліцензія, відповідно до якої в повному обсязі передаються права на винахід на весь термін дії патенту.

— виключна ліцензія характеризується наданням ліцензіату виключних прав використовувати об´єкт ліцензії у межах, обумовлених в угоді.

— невиключна (проста) ліцензія дозволяє ліцензіату використовувати об´єкт ліцензії, але не захищає його від конкурентів, оскільки в цьому випадку ліцензіар зберігає за собою право видавати аналогічні ліцензії третім особам, а також право самому використовувати об´єкт ліцензії на тій самій території;

— чиста ліцензія — ліцензія, предметом угоди якої є передача невтілених знань;

— супутня ліцензія — ліцензія, що надається при укладанні договорів про постачання устаткування, виробничої або іншої продукції, без якої реалізація цієї продукції приведе до порушення права власності постачальника;

• субліцензія — ліцензія, надана третій особі ліцензіатом, що володіє повною або винятковою ліцензією, на підставі права, наданого йому ліцензіаром.

— поворотна ліцензія характеризується наданням ліцензі-ару права використовувати удосконалення об´єкта ліцензії, здійснені ліцензіатом;

— примусова ліцензія — дозвіл компетентного органа зацікавленій особі використовувати запатентований винахід без згоди патентовласника в тому випадку, якщо протягом установленого законодавством терміну патентовласник не використовує винахід;

• крос-ліцензія — взаємне надання (обмін) прав на використання об´єктів інтелектуальної власності.

Ліцензійний платіж – плата за надання прав на використання об’єкта права інтелектуальної власності, що є предметом ліцензійного договору.

одноразовий (паушальний) платіж;

• роялті;

• комбіновані платежі.

«Паушальний» платіж є одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об’єкта права інтелектуальної власності.

Роялті – платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми.

Комбінований платіж – ліцензійний платіж, що включає роялті та паушальний платіж.