
- •1. Мито як метод регулювання міжнародної торгівлі
- •2. Кількісні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •3. Об'єкти і суб'єкти світового ринку технологій
- •4. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •5. Фінансові ринки та фондові біржі
- •6. Інституції єс та інтегрована система управління
- •7. Фінансові методи регулювання зтп
- •8. Становлення світового ринку та його характерні риси
- •9. Міжнародний кредит як елемент міжнародного ринку позичкових капіталів
- •10. Сучасне світове господарство
- •11. Характеристика ринку міжнародних інвестицій
- •12. Види та характерні особливості сучасних міжнародних економічних відносин
- •13. Міжнародні економічні відносини і глобальні проблеми світового господарства
- •14. Суть, види та показники світової торгівлі
- •15. Динаміка та тенденції світової зовнішньої торгівлі
- •16. Типи зовнішньоторговельної політики держав
- •17. Державне регулювання міжнародної торгівлі
- •18. Зовнішня торгівля України
- •19. Прямі іноземні інвестиції . Україна на ринку міжнародних інвестицій
- •20. Приховані методи регулювання міжнародної торгівлі
- •21. Стратегії та економіка трансферу технологій
- •22. Сутність та структура світового ринку праці
- •23. Форми міжнародного руху капіталу
- •24. Причини та динаміка міжнародного руху капіталу
- •25. Особливості сучасного міжнародного руху капіталів
- •26. Стан та проблеми іноземного інвестування в Україні
- •27. Суть і сучасні риси міжнародної трудової міграції
- •28. Основні світові ринки і експортери робочої сили
- •29. Світовий ринок технологій як системоугворювальний фактор світової економіки . Структура срт і класифікація технологій
- •30. Міжнародне регулювання міграційних процесів
- •31. Суть і головні передумови міжнародної економічної; інтеграції
- •32. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості
- •33. Сучасні інтеграційні угруповання країн
- •34. . Створення Європейського союзу та проблеми запровадження євро в регіоні
- •35. Міжнародний кредит та його роль в міжнародних економічних відносинах
- •36. Форми міжнародного кредиту
- •37. Міжнародні кредити і міжурядові позики
- •38. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації
- •39. Поняття валютної системи та її основні елементи
- •40. Етапи становлення світової валютної системи
- •41. Європейська валютна система
- •42. Валютні ринки та валютні курси
- •43. Валютна політика . Регулювання валютних курсів
- •44. Етапи розвитку інтеграційних процесів та їх особливості питання 32 таке саме
- •45. Міжнародна передача технології
- •46. Міжнародне технічне сприяння
- •47. Сутність та головні етапи економічної глобалізації
- •48. Особливості сучасної економічної глобалізації та її форми
- •49. Світовий ринок технологій
- •50. Суть і головні передумови міжнародної економічної; інтеграції питання 31.
- •51. Нетарифне регулювання зовнішньоторговельної політики держав
- •52. Державне регулювання міжнародної торгівлі питання 17
- •53. Світовий ринок праці , його сутність та структура
- •54. Ліцензійні угоди ,види ліцензій . Економіка сплати ліцензійних платежів.
- •55. Основні ринки експортери робочої сили питання 28.
- •56. Нерівномірність соціально-економічного розвитку країн світу та їх типологія
- •57. Світовий ринок послуг
- •58. Передумови та етапи формування єс .Її структура
- •59. Ринки похідних фінансових інструментів Єврофінансові ринки
- •60. Наслідки міграції робочої сили
- •61. Нафта і розвиток економічної інтеграції в Північній Америці
- •62. Об’єкти срт. Форми трансферу технологій
- •63. Наслідки руху капіталу для країн експортерів та імпортерів
- •64. Наслідки міграції робочої сили для країн експортерів та імпортерів
- •65. Основні показники міжнародної торгівлі
- •66. Валютний курс, його види та регулювання
- •67. Конвертованість валют та її види
- •68. Валютні ринки , їх види
- •69. Суб’єкти срт та форми трансферу технологій
- •70. Правові методи регулювання зтп
30. Міжнародне регулювання міграційних процесів
Вже протягом XIX ст. деякі країни ввели заборони на в´їзд іноземних робітників. З кінця XIX ст. окремі країни почали укладати двосторонні конвенції з регулювання в´їзду та виїзду працівників, згодом такі угоди укладались і між багатьма країнами.
Так, питання соціального забезпечення щодо громадян Італії та Франції були вирішені угодою, підписаною цими країнами ще в 1904 р. Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія та Ісландія в 1955 р. уклали угоду про рівноправність громадян цих держав в усіх питаннях найму на роботу та соціального забезпечення. Одним з основних моментів Римського договору про утворення ЄС став принцип "вільного переміщення осіб".
Шенгенською угодою, укладеною в березні 1995 р. Бельгією, Німеччиною, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Португалією і Францією, до яких приєднались Італія, Греція, Австрія, з 1 липня 1995 р. повністю ліквідована система контролю на внутрішніх кордонах цих країн.
За сучасних масштабів міграції робочої сили двосторонні угоди стали малоефективними, і тому основну роль почали відігравати багатосторонні угоди і нормативні акти Міжнародної організації праці (МОП) та інших міжнародних організацій, хоча жодна з міжнародних організацій не має мандата на безпосереднє регулювання міграції робочої сили.
МОП — це спеціалізована організація ООН для вироблення конвенцій і рекомендацій з питань трудового законодавства. Створена в 1919 р. при Лізі Націй. Місцезнаходження — Женева. Нараховує понад 170 держав-членів. МОП розробляє міжнародні стандарти з питань праці, які є рекомендаційними для національних урядів у питаннях, що стосуються проблем зайнятості, рівня оплати праці, системи соціального страхування, захисту інтересів мігрантів тощо.
МОП ухвалила низку важливих документів з елементами правового регулювання міжнародних переміщень робочої сили: проти дискримінації робітників-переселенців, про регламентацію використання праці мігрантів, їх соціальні та економічні права.
Незважаючи на значні зусилля міжнародних організацій, сучасну міграційну ситуацію в світі визначають передовсім основні імпортери робочої сили. Це США і Канада, країни — члени ЄС, Австралія, деякі країни Близького Сходу, Ізраїль та Південно-Африканська Республіка. У цих країнах безпосереднє здійснення імміграційної політики покладено на спеціальні організації — національні служби імміграції при Міністерстві праці або Міністерстві внутрішніх справ.
31. Суть і головні передумови міжнародної економічної; інтеграції
Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішній ринок, до зростання міжнародних зв'язків і взаємо-переплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування всіх структур національних господарств.
Економічна інтеграція суттєво відрізняється від економічного співробітництва країн.
Інтеграція має декілька рівнів:
а) взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення ТНК, МНК);
б) взаємодія на рівні держав;
в) взаємодія на рівні партій та організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн;
г) інтеграційне угруповання як результат міжнародного об'єднання.
Для розвитку інтеграційних процесів необхідна наявність низки об'єктивних та суб'єктивних передумов, головними з яких є:
а) сучасна НТР, яка об'єктивно зумовлює формування міждержавного господарського простору з оптимальним поєднанням можливостей і потреб національних економік;
б) соціально-економічна однорідність національних господарств, що підлягають об'єднанню;
в) близькі рівні економічного розвитку країн, що Інтегруються;
г) досить тривалий період і досвід взаємного економічного співробітництва групи країн;
д) цілеспрямована діяльність державних органів країн, партій,
соціальних груп і класів щодо інтеграційних процесів.
Важливе значення для розвитку міжнародної економічної інтеграції має наявність спільних кордонів, спільних історичних, культурних та інших умов існування.