8. Охарактеризуйте вчення Сократа та його місце філософії Давньої Греції. Назвіть послідовників цього мислителя.

Відповідь:

Вчення Сократа.

Певна демократична орієнтація основних представників софістики викликала дуже різкий протест проти тих мислителів, які стояли на боці аристократії, захищали її інтереси. Таку позицію зайняв і один з найвідоміших філософів античності — Сократ, учення якого знаменує поворот від матеріалістичного натуралізму до ідеалізму. Походив з бідної афінської сім'ї. Жив і вчився в Афінах, а потім і сам вчив в Афінах, де його слухали численні учні: Платон, Антісфен, Аристін, Евклід із Мегари. Активно критикував софістів за те, що «навчають мудрості за платню», стверджував, що є такі людські якості, які у людини від бога і священні. Це красота, мудрість та ін. І непристойно, аморально торгувати ними. Справжні погляди Сократа реконструювати дуже важко, складно. Сократ ніколи не вважав себе мудрим (софос). За думкою Сократа, він лише філософ, який любить мудрість. Один з відомих висловів: «знаю, що нічого не знаю» — є, справді, пояснення необхідності глибшого пізнання самого себе. Своїм важливішим устремлінням Сократ вважав «виховання людей», зміст якого бачив у дискусіях і бесідах, а не в систематичному засвоєнні якихось знань. Будова світу, фізична природа речей непізнанні, знати можемо тільки себе самих. Це розуміння предмета пізнання Сократ висловив формулою: «Пізнай самого себе». Центром філософії Сократа стає людина, її ставлення до сім'ї, суспільства, законів і не в останнє — ставлення до богів. У бесідах та дискусіях Сократ звертає увагу на пізнання суті доброчесності. А основними доброчесностями вважав стриманість (як підкоряти пристрасті), мужність (як подолати небезпеку) та справедливість (як дотримуватися божих та людських законів). Ці доброчесності людина дістає шляхом пізнання та самопізнання. У Сократа зустрічається також перша спроба класифікувати форму правління державою. Серед основних форм державного ладу Сократ виділяє: монархію, тиранію, аристократію, плутократію і демократію, яку характеризує як владу невеликої кількості освічених і моральних людей. У бесідах, суперечках та дискусіях Сократа формувався філософський метод, названий діалектикою (від грецьк. — вести бесіду, розмовляти). Мета методу — досягнути істини виявленням суперечностей у твердженнях противника шляхом постановки правильно підібраних запитань. Життя Сократа закінчилося трагічно. 

Ще за життя Сократа ряд його учнів, противників афінської демократії, покинули Афіни. Інші його послідовники пішли з Афін після його смерті. На початку 4 століття до н. е. деякі учні Сократа заснували власні філософські школи, які отримали назву сократівських, або сократичних. Серед них найбільш відомі: мегарська школа, елідо-еретрійська школа, кіренаїки, а також школа кініків. Перші три отримали свою назву за містом, де жили засновники шкіл, остання — за прізвиськом «пес», яке отримав її представник Діоген із Синопу (не плутати з Діогеном із Аполонії). Кожна з цих шкіл по-своєму розглядала поставлені Сократом питання про можливість пізнання, про предмет загальних понять, про цілі практичної діяльності, про вище благо.Школи часто виступали один проти одного і проти інших учнів Сократа (наприклад, Платона і Ксенофонта). Філософські відмінності були досить великі, у той час як мегарська і елідо-еретрійська школи тяжіли до ідеалізму, у кініків домінує матеріалістична орієнтація, а кіренаїки чітко проводять атеїстичну лінію.