106. Злочинами проти державної та колективної власності(розкрадання державного та колективного майна шляхом крадіжки, привласнення, розтрати та зловживання службовим положенням, обману, розбою)

Злочинами проти державної та колективної власності є: суспільно небезпечні, протиправні, винні(умисні чи нео-бережні) діяння(дії чи бездіяльність), що посягають на державну чи колективну власність, за які передбачено кримінальне покарання. Об`єктом злочинів проти влас-ності є суспільні відносини, які виникають під час воло-діння, користування, розпорядження майном. Об`єктив-ною стороною злочинів проти державної та колективної власності є дії чи бездіяльність. Суб`єктом злочинів про-ти власності є фізична особа. Суб`єктивна сторона зло-чинів, що посягають на державну та колективну влас-ність, може характеризуватися умисною та необереж-ною виною.

109. Поняття та підстави кримінальної відповідальності

Кримінальна відповідальнасть – вид єридичної відпові-дальності, що встановлюється державою в криміналь-ному законі, накладається судом на осіб, які винні у вчи-ненні злочину, та мають нести зобовязання особистого, майнового чи організаційного характеру. Кримінальну відповідальність несе тільки особа, винна у вчиненні злочину, тобто особа, яка умисно чи необережно вчи-нила діяння, що передбачене кримінальним законом як суспільно небезпечне. Часто стверджують, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є наявність складу злочину.

110. Обставини, які виключають протиправність діяння особи

До них належать: необхідна оборона, крайня необхід-ність, затримання злочинця. Необхідною обороною є дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або захисту іншої особи, інтересів с-ва чи держави від суспільно небезпечного посягання. Пере-вищення меж необхідної оборони тягне за собою відпо-відальність лише у випадках, спеціально передбачених кримінальним законом. Затриманні нападника є право-мірним за таких умов: особа вчинила діяння, що має ознаки злочину; особа, яка вчинила напад, ухиляється від затримання; заподіяння шкоди може мати місце лише з метою затримання особи та передачі її органам влади; шкода, завдана особі, яка вчинила напад, має бу-ти вимушеною; дії з затримання, включно із заподіян-ням шкоди, відповідали небезпечності посягання та обставинам затримання злочинця. Крайня необхадність – правомірне заподіяння шкоди для усунення небезпеки, яка загрожує державним, громадським чи особистим ін-тересам, що охороняються законом, здійснене за обста-вин, коли ця небезпека не може бути усунута іншими засобами і заподіяна шкода менш значна, ніж відвер-нена.

111. Поняття, ціль та види покарань

Кримінальне покарання – засіб державного примусу, що застосовується судом із винесенням вироку щодо особи, яка вчинила злочин. Метою покарання є: кара за вчинений злочин; виправлення та перевиховання засуджених; запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Основні покарання: позбавлення волі на строк від 3 місяців до 10 років; виправні роботи без позбавлення волі на строк від 2 місяців до 2 років; позбавлення права обіймати певні посади або на якийсь вид діяльності на строк до 5 років; штраф; громадська догана. Додаткові покарання: конфіскація майна; позбевлення військового або спеціального звання; позбавлення батьківських прав. Виняткова міра покарання – застосування смертної кари.