55. Правовий статус Націоанального банку України.

Правовий статус банків і порядок здійснення банківсь-кої діяльності в Україні визначаються статтями 99, 100 Конституції України та ЗУ “Про банки і банківську дія-льність” від 20 березня 1991 року. НБУ є центральним банком держави, її емісійним центром. Він проводить єдину державну політику в царині грошового обігу, кре-диту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбан-ківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці від-носно валют інших країн. Йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск нац. гро-шових знаків за рішенням ВРУ. Основною ф-єю НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. НБУ створює Держ. скарбницю республіки та організо-вує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових зна-ків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси. НБУ репрезентує інтереси України у відносинах із централь-ними банками інших країн, у міжнародних банках та ін-ших фінансово-кредитних організаціях, де міждержавне співробітництво передбачене на рівні центральних бан-ків. НБУ згідно з законодавством України нагромаджує золотовалютні резерви, що зараховуються на його ба-ланс, здійснює операції з їх розміщення (у тому числі і в іноземних банках) самостійно або через банки, уповно-важені ним на виконання зовнішньоекономічних опера-цій. Рада НБУ розробляє основні засади грошово-креди-тної політики та здійснює контроль за її проведенням. Правовий статус Ради НБУ визначається законом. Кері-вним органом НБУ є Правління. Правління НБУ: розг-лядає стан грошового обігу і розробляє пропозиції щодо основних напрямків державної грошово-кредитної полі-тики; ухвалює рішення про рівень резервних вимог і нормативів, процентних ставок на кредити, що надаєть-ся комерційними банками; веде економічні розробки в царині грошового обігу та банківської справи, методики бухобліку і звітності; проводить іншу діяльність із вико-нання його ф-ій згідно зі Статутом НБУ. Правління НБУ скл. з голови Правління, його заступників і членів Прав-ління.

56. Поняття та система цивільного права України.

Цивільне право – одна з провідних галузей нац. права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому. Предмет правового регулювання Ц.п. скл. правові відно-сини, що регулюються цивільно-правовими нормами. Це, зокрема, такі групи відносин: майнові відносини; особисті немайнові відносини.Систему Ц.п. України ви-значає розміщення його складових у певній системі, обумовленій взаємозв’язком її елементів – юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини: за-гальну та особливу. Загальну частину Ц.п. скл. правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-право-вих відносин, а саме: положення про суб'’ктів та об’єкти цивільного права, угоди, представництво й довіреність, позовна давність. Особливу частину Ц.п. скл. норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивіль-но-правових відносин. Вона криє в собі такі інститути: право власності; зобов’язальне право; авторське право; право на відкриття; право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, знак для товарів і послуг, раціона-лізаторську пропозицію; спадкове право; правоздатність іноземних громадян та юридичних осіб; застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних до-говорів. Як частина юридичної науки, цивільне право вивчає закономірності цивльно-правового регулювання суспільних відносин, історію його становлення й розви-тку, а також розробляє способи його подальшого вдос-коналення.