4. Врегулювання розбіжностей, які виникають при висновку, зміні і розірванні господарських договорів

Згідно зі ст. 10 ГПК України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду. Таким чином, даною статтею законодавець передбачив право суб’єкта господарювання при складанні господарських договорів звертатися до господарського суду з відповідними позовами щодо врегулювання спірних питань.

До господарських договорів потрібно віднести, зокрема, договори, визначення яких дається в розділі 20 Господарського кодексу України. Таке визначення є цілком обґрунтованим, оскільки відповідно до вимог ст. 1 ГПК України Кодекс визначає основні принципи господарювання в Україні та регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Окрім цього, у ст. 193 ГК України встановлене, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Порядок досудового врегулювання спорів, які виникають при зміні або розірванні господарських договорів, регулюється ст. 11 ГПК України. Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

При цьому потрібно враховувати, що вимоги ст. ст. 6 – 8 ГПК України щодо змісту, порядку оформлення, реквізитів претензії та відповіді на неї поширюються і на пропозиції про зміну умов або розірвання договору та їх розгляд іншою стороною.

Потрібно враховувати також вимоги ст. ст. 1 – 2 ГПК України і вимоги ст. ст. 208 – 210 ГК України відносно права звернення до господарського суду, порушення справ у господарському суді та вимог до господарських операцій, які належить здійснювати у письмовій формі, нотаріально їх завіряти і здійснювати реєстрацію у випадках, передбачених законом.

Вирішуючи питання про досудове врегулювання спору, необхідно також враховувати вимоги ст. 629 ЦК України, згідно з якою договір є обов’язковим для виконання сторонами, та принцип свободи договору, закріплений ст. 627 ЦК України.

Враховуючи наявність ЦК України і ГК України, які регулює тотожні правовідносини, одночасно зі ст. 11 ГПК України потрібно також застосовувати норми гл. 22 ГК України, які кореспондують з наведеними вище нормами ГК України.