2. Порядок подання претензій

Ч. 1 ст. 6 ГПК України встановлює правило, згідно з яким підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не чекаючи пред’явлення претензії.

У випадку, якщо сторонами обраний досудовий порядок врегулювання спору, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушені, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

У претензії зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред’явлена претензія; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії із зазначенням про це у претензії. До претензії про сплату грошових коштів може додаватися платіжна вимога-доручення на суму претензії.

Якщо позивач до подання позову пред’явив претензію із доданням оригіналів документів, а додані до претензії документи не були повернуті разом з відповіддю на претензію або претензія взагалі залишилася без відповіді, господарський суд у порядку підготовки справи до розгляду зобов’язує залізницю надати відповідні документи.

Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Окрім загальних вимог до порядку пред’явлення претензій, додатково законодавством України встановлюються додаткові вимоги до порядку пред’явлення претензій і відповідно досудового врегулювання спору. Додатковими вимогами до порядку пред’явлення претензій потрібно вважати вимоги, встановлені спеціальними нормами закону, які властиві тільки окремим видам господарської діяльності і не суперечать нормам розділу II ГПК України.

Так, у залежності від підстав пред’явлення претензій ст. 130 Статуту залізниць регулює питання про те, кому (вантажовідправнику чи вантажоодержувачу) належить право звернення до залізниці з претензією. Поряд з цим, ст. 133 цього Статуту допускає передачу такого права вантажоодержувачем вантажовідправнику і навпаки, а також вищій у порядку підпорядкованості організації. Передача цих прав може здійснюватися лише за попередньою згодою іншої сторони і засвідчується переуступним написом на відповідному транспортному документі.

Крім того, ст. 133 Статуту залізниць передбачає передачу права пред’явлення претензій вантажовідправником або вантажоодержувачем уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Така передача оформлюється довіреністю на право виконувати певні дії в інтересах вантажовідправника або вантажоодержувача. У разі задоволення претензії кошти відповідно перераховуються або стягуються на користь вантажовідправника чи вантажоодержувача. Сплата коштів за визнаною претензією на користь уповноваженої особи можлива лише, якщо у довіреності спеціально обумовлено право уповноваженої особи отримувати кошти на свій рахунок.

Переуступка права може здійснюватися як у цілому на пред’явлення претензії та подання позову, так і окремо на кожну з цих дій. Якщо є переуступний напис на пред’явлення претензії, то додаткового оформлення переуступки права на подання позову не вимагається. Переуступка права на подання позову допускається і тоді, коли претензію до залізниці було пред’явлено вантажоодержувачем або вантажовідправником.

Передача права пред’явлення претензій у порядку ст. 133 Статуту залізниць не є уступкою права вимоги у зобов’язаннях, пов’язаних з перевезенням вантажів.

У вирішенні спорів, пов’язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, потрібно враховувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, до якої Україна приєдналася 05.06.1992 р. Так, параграф 4 статті 29 забороняє пред’являти претензії за однією накладною на суму до 23 швейцарських франків у разі повної або часткової втрати, зменшення маси, пошкодження, псування вантажу або зниження якості вантажу з інших підстав; на суму до 5 швейцарських франків – у разі прострочення доставки вантажу або перебору провізних платежів. Ці приписи мають застосовуватися господарським судом з урахуванням ч. 3 ст. 4 ГПК України.

Строки пред’явлення претензії до залізниці та порядок їх обчислення передбачено ст. 134 Статуту залізниць. Так, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу – для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки – для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення – для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу – для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу – для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, – для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;

ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, – в усіх інших випадках.

Додержання цих строків є обов’язковим у тому разі, коли вантажовідправник чи вантажоодержувач скористався своїм правом на пред’явлення претензії до залізниці.