20. Журналістський текст як продукт професійного мовлення

Текст є предметом дослідження багатьох наук. Першими з них ще в третьому столітті до н.е. у Давній Греції сформувалися три науки - логіка, риторика і поетика. Кожна з них розглядала певні типи текстів залежно від їхньої орієнтації на тип слухача читача) та мети впливу - навчальної (логіка), впливу на настанови і переконані (риторика), прагнення до досягнення катарсису на основі відтворення життєвої ситуації і виклику людських переживань (поетика). Характерно, що граматика, котра, безперечно, теж зорієнтована на текст, формується пізніше. Це пояснюється тим, що граматика засадничо розглядала текст поза комунікативним актом або, найбільше, - характеризувала сталі риси, властиві тексту на рівні речення за певних ситуацій. Певне значення для вивчення тексту на основі зіставлень із ситуаціями різних комунікативних актів має дослідження розмовного мовлення, де підпорядкування мовленнєвої конструкції умовам і меті комунікативного акту особливо помітне. Наведемо як приклад міркування відомого дослідника і викладача кінця XVIII - початку XIX століття І. Давидова в його "Чтениях словесносте": "Уявімо собі людину, котра вперше бачить предмет, наприклад, якийсь плід, бажає мати його і просить дістати цей плід... Він не скаже згідно з буквою нових мов: дай мені цей плід, але за порядком стародавніх плід дай мені, тому що всю його увагу зосереджено на цьому плодові-предметі його бажання. Один лише плід діє на його думки, він примушує його промовляти, і його переважно перш за все він повинен назвати". Праці, пов'язані з журналістським текстом, можна поділити на кілька груп.

Якщо повернутися до початку століття, то в Україні найперше з'явилися рекомендації щодо правильного слововживання і використання певних синтаксичних конструкцій. Авторами їх були мовознавці (назвемо в першу чергу Івана Огієнка і Олену Курило), а метою цих авторів було звільнити українське літературне мовлення від його спольщення або зросійщення. Додамо, що Огієнкові належав і "Словарь неправильностей русской речи" [30] - перший нормативний словник російської, в картці на цю книжку в колишньому спец фонді мови Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника значилося "фашистське видання"). У передмові зазначалося: "Уваги" О. Курилової - одного з найкращих українських лінгвістів наших часів ... необхідний посібник для кожного робітника пера (письменника, газетяра), це підручник, без якого він обійтися не може. ...Книжка Курилової - об'єктивна, вона збудована на великому літературному матеріалі, охоплює всі мовні явища, з якими може зустрітися у практиці людина, які можуть викликати у неї сумнів. У цьому її велика вага і цінність. Працюючи над своєю книжкою, авторка мала перед собою ясну мету - звернути українську літературну мову з того шляху, на який її, не раз зовсім несвідомо, справляли українські робітники пера, оберігаючи її (мається на увазі мета авторки щодо літературної мови. - Я. К.) від зовсім непотрібних, чужих, неприродних для її будови елементів, заступаючи їх своїми, українськими.Матеріал до своєї праці О. Курило збирала довго і дуже дбайливо. Опис його обіймає в нас цілі чотири сторінки друку". Звичайно, можна було б його й ще поширити. І це, певно, була б авторка зробила, коли б їй було пощастило видати свою книжку новим виданням.

Отже, журналістський текст – цілеспрямоване відображення дійсності автором-суб’єктом на масового адресата, аудиторію

Аудиторія – не тільки “масовий споживач”, “який прийме все, бо некваліфікований, байдужий та інертний”, а й дегустатор, вибагливий контролер, який розуміється на правдивості чи спотвореності факту.

Журналістський текст, по-перше, соціальний і соціалізований, тобто динамічний з функціонального погляду, адже є одним із способів людських взаємин – комунікації, по-друге, з морфологічного (структурального) погляду, він – цілісна структура, побудована за законами і нормами тієї чи іншої мови, впорядкована певною системою мовних знаків.

ПЕРШОЮ І ВИРІШАЛЬНОЮ особливістю художнього журналістського твору є його СОЦІАЛЬНА ГОСТРОТА ТА ЦІЛЕСПРЯМОВАНІСТЬ. Працівник мас-медіа повинен зважувати можливий соціальний резонанс будь-якого виступу. Головна мета його твору - інформаційного чи аналітичного, позитивного чи негативного - впливати на суспільну свідомість, зміну, утвердження чи посилення соціальних установок, активізувати людину, спонукати її до дії, до виправлення недоліків, примноження успіхів. Журналіст повинен відчувати настрій і погляди своїх читачів, швидко реагувати на ті чи інші події, розуміти суспільні процеси. Досвід показує, що журналіст тоді досягає найвищого успіху, коли висловлює і виражає думки і настрій читачів, коли йому вдається ніби підслухати тих, кому він адресує свій виступ. На відміну від наукових та художніх творів журналістський виступ відзначається актуальністю і оперативністю. Актуальність журналістського твору випливає з того, що мас-медіа повинні щоденно відгукуватися на те, що є новим, що сьогодні хвилює людей. Саме слово “актуальний” (від латинського - асtualis) - справжній, теперішній, сучасний, означає важливий у даний час, назрілий і такий, що вимагає вирішення. У журналіста повинен бути вироблений постійний інтерес до того, що ми називаємо “злобою дня”.

ДОКУМЕНТАЛІЗМ. Журналістський твір, від інформації на три рядки до великого за розміром нарису, будується на справжніх достовірних фактах.