5. Припинення провадження у справі про банкрутство

Припинення провадження у справі про банкрутство є заключною стадією господарського провадження. Ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає підстави для припинення провадження, та класифікує їх відносно часу встановлення факту банкрутства боржника.

Припинення провадження на будь-якій стадії незалежно від встановлення факту банкрутства боржника можливе у разі виявлення обставин, передбачених п. п. 1, 2 і 5 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Якщо такі обставини виявлено після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, така постанова підлягає скасуванню, адже неможливо визнати банкрутом вже ліквідоване (реорганізоване) підприємство. Якщо ж після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом сторони справи уклали мирову угоду, така постанова також підлягає скасуванню за причиною можливості відновлення платоспроможності боржника. Однак, для запобігання колізіям ці висновки повинні знайти відображення у законодавстві.

Можна запропонувати ще одну класифікацію випадків припинення провадження у справах про банкрутство: 1) за формальними ознаками (п. п. 1, 2, 3 і 8 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); 2) при відновленні платоспроможності боржника (п. п. 4 і 7 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») або можливості її відновлення (п. 5 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»); 3) при неможливості відновлення платоспроможності боржника (п. 6 ст. 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Необхідно зазначити, що у разі припинення провадження у зв’язку з укладенням мирової угоди можливе повторне порушення справи стосовно боржника у випадках, передбачених ст. 39 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Потребує розгляду також наступна ситуація. Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог всіх кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством. Це повинно бути оформлено відповідною ухвалою, у якій зазначається, що справу про банкрутство припинено через повне задоволення вимог кредиторів, але юридична особа ліквідується у зв’язку з недостатністю майнових активів для продовження підприємницької діяльності згідно із законодавством.

У випадку, коли після ліквідації юридичної особи – суб’єкта банкрутства будуть виявлені майнові об’єкти або кошти, що належать йому, справа не може бути переглянута за нововиявленими обставинами. Однак, у цьому випадку касаційна інстанція має право відмінити постанову про припинення провадження у справі та призначити нових ліквідаторів або доручити попередньому складу ліквідаційної комісії виконувати свої функції відносно виявленого майна. Законодавством України не встановлено, яким чином вирішується питання про ліквідацію підприємства, якщо виявленого майна досить не тільки для погашення боргів підприємства, але й для продовження його діяльності, оскільки підприємство вважається ліквідованим з моменту його виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Норми, які регулюють відновлення підприємства у реєстрі, на сьогодні відсутні. Виглядає обґрунтованим включення подібних норм до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».