5. Пред’явлення зустрічного позову

Згідно зі ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Зустрічним називається позов, заявлений відповідачем у вже існуючому процесі щодо первинного позову, який підлягає сумісному з первісним позовом розгляду в суді. Інститут зустрічного позову дає можливість шляхом сумісного розгляду первісної та зустрічної вимог більш повно врахувати правові відносини сторін. Він відповідає вимогам процесуальної економії з можливо меншими витратами учасників процесу сил, засобів і часу.

Пред’явлення зустрічного позову складає окремий випадок подання позову і тому підкоряється загальним правилам подання позову: наявність права на пред’явлення позову, дотримання належної форми позовної заяви, сплата судового збору тощо.

Зустрічний позов – це самостійна вимога відповідача до позивача, пред’явлена до суду для одночасного та об’єднаного розгляду справи за первісним позовом позивача. Оскільки позов відповідача є зустрічним позовом, вимогу позивача прийнято називати у даному випадку первісною.

Можливість пред’явлення зустрічного позову дає відповідачу ряд переваг. Перш за все, це стосується питань територіальної підсудності. Можливість розгляду зустрічного позову разом з первісним також сприяє з’ясуванню в одному процесі всіх спірних питань між позивачем і відповідачем. Якщо відповідач використовує зустрічний позов для захисту проти первісного, задоволення зустрічного позову найчастіше виключає задоволення вимог позивача (повністю або до певної міри). Одночасний розгляд первісного та зустрічного позовів виключає можливість прийняття судом рішень, які суперечать одне іншому, дозволяє суду повніше, глибше та правильніше з’ясувати справжні взаємовідносини сторін.

Зустрічний позов характеризується певними ознаками. Перш за все, зустрічним позовом як звичайним позовом є звернення відповідача до суду за захистом своїх прав та інтересів. У зв’язку з тим, що позивач свого часу порушив права відповідача, в останнього виникає процесуальна зацікавленість у прийнятті сприятливого для себе судового рішення. Відповідач як особа, яка бере участь у справі, має не тільки обов’язки перед позивачем, але й процесуальні права на звернення зі своїми вимогами до суду. Своє право на захист відповідач реалізує в процесі, що вже існує проти нього. Тому при зустрічному позові сторони змінюють своє процесуальне становище. Позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач за первісним позовом виступає у процесуальному становищі позивача.

Для зустрічного позову законом передбачені і деякі спеціальні правила. Вони полягають у наступному:

1) відсутність зв’язку зустрічної вимоги з первісним призводить до відмови у прийнятті цього позову до розгляду тільки як зустрічного, але не перешкоджає його пред’явленню як первинного в окремому процесі;

2) зустрічний позов подається до суду, який розглядає справу за первісним позовом;

3) пред’явлення зустрічного позову допускається до початку розгляду господарським судом справи по суті, після цього право на пред’явлення зустрічного позову припиняється.

Необхідність зв’язку між зустрічною та первісною вимогами не позбавляє певної самостійності характер зустрічного позову. Це виявляється в наступному:

1) хоча задоволення зустрічного позову зазвичай слугує причиною відмови у первісному позові, але не виключена можливість відмови і в первісному позові з причин, що не мають відношення до зустрічного позову, на який суд також відповідає відмовою у зв’язку з його незаконністю або необґрунтованістю;

2) внаслідок самостійного характеру зустрічного позову суд зобов’язаний у рішенні вказати результати розгляду кожного з позовів, тобто вирішити зустрічний позов і у тому випадку, якщо за первісним позовом рішення не приймається.

Необхідно звернути увагу на те, що зустрічним позовом є найважливіший процесуальний засіб захисту, який сприяє повнішому та всебічному розгляду і вирішенню господарського спору. Проте, не будь-яка зустрічна вимога відповідача може бути визнане зустрічним позовом та обов’язково повинна розглядатися в одному процесі з первісним позовом. Прийняття та розгляд зустрічного позову значно ускладнює процес і збільшує коло питань, які розглядаються. Тому у кожному конкретному випадку з урахуванням необхідних вимог пред’явлення зустрічного позову суд повинен вирішувати питання про доцільність загального розгляду зустрічного та первісного позову.

При процесуальній співучасті зустрічний позов може бути пред’явлений як одним із співвідповідачів, так і до одного із співпозивачів. Питання про процесуальне становище сторін при співучасті вирішується значно ширше. Допускається пред’явлення зустрічного позову не тільки до позивача, але й до особи, яка не є позивачем за первісним позовом, і тут створюється видимість зустрічного позову, хоча такого у справі немає.

Зустрічний позов за загальним правилом є засобом захисту проти позову. Він включає як ознаки процесуального, так і матеріально-правового захисту. Зустрічні вимоги відповідача можуть бути вимогами про присудження, визнання, перетворення. При пред’явленні зустрічного позову відповідач прагне до досягнення подвійної мети: захисту свого права та захисту від первісних вимог позивача.

Що стосується співвідношення заперечень проти позову із зустрічним позовом, то відповідач не може скористатися запереченням проти позову, якщо його право потребує судового захисту, а обов’язково повинен подати зустрічний позов. Крім того, без пред’явлення зустрічного позову суд не вправі зобов’язувати первісного позивача до вчинення певних дій на користь відповідача, а може лише відмовити первісному позивачу в позові. Не можна не звернути уваги і на те, що при запереченні позову позивач прагне і повинен довести правомірність своїх вимог. При пред’явленні ж зустрічного позову він повинен захищатися проти заявленої зустрічної вимоги.

Зустрічний позов відрізняється від заперечення проти позову своєю самостійністю. Заперечення проти позову цілком залежить від долі первісного позову, рух якого залежить від розсуду позивача, суду. Так, наприклад, при відмові від позову, при припиненні провадження у справі заперечення відповідача втрачають своє значення, оскільки вони вже цілком залежать від процесуальних результатів розгляду первісного позову. Якщо відповідач свої вимоги висловлює у вигляді заперечень, добиваючись відмови у позові, суд може відмовити позивачу в позові з інших підстав, не вирішуючи питання з урахуванням заперечення відповідача. Свої заперечення у цих випадках відповідач може заявити до суду шляхом самостійного позову. Якщо ж вимога відповідача виражена у вигляді зустрічного позову, суд зобов’язаний прийняти щодо нього рішення незалежно від долі первісного позову.

Водночас, захист відповідача проти позову може здійснюватися як у формі заперечення позову, так і у формі зустрічного позову. Вибір цієї альтернативної форми захисту залежить від процесуальної мети, яку переслідує відповідач.