2. Форма та зміст позовної заяви

Згідно з ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб’єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб – платників податків);

2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, – зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;

6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Обов’язковою вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 54 ГПК України, є письмова форма позовної заяви. Позовна заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Із порівняння даної статті зі ст. 63 ГПК України випливає, що в позовній заяві потрібно обов’язково вказати посаду особи, яка підписала її від імені юридичної особи. Якщо позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано, вона, згідно з п. 1 ст. 63 ГПК України, повертається суддею без розгляду.

На етапі подання заяви важливим моментом є визначення господарського суду, який розглядатиме справу. Якщо позивач помилиться та виявиться, що справа непідсудна даному господарському суду, матеріали справи спрямовуються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п’яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. При цьому позивач має право оскаржити ухвалу суду про передачу справи за підсудністю.

У позовній заяві повинна бути вказане назва господарського суду, в який спрямовується позовна заява. Проте, аналізуючи зміст ст. 63 ГПК України, можна зробити вивід: якщо назва господарського суду не вказана, це не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.

У позовній заяві вказуються найменування сторін, їх поштові адреси для індивідуалізації учасників спору, а також для направлення їм судових документів і подальшого виконання рішення. Закон передбачає обов’язкову вимогу про вказівку повного найменування сторін (п. 2 ст. 63 ГПК України). Таким чином, можливість вказати їх офіційне скорочене найменування виключається. Якщо позов подається до декількох відповідачів, потрібно вказувати повне найменування та поштову адресу кожного з них. Порушення цієї вимоги тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду (п. 2 ст. 63 ГПК України).

Згідно з п. 58 Правил поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку» від 17.08.2002 р. № 1155, адреса, за якою пересилається поштове відправлення (поштовий переказ), вказується у такому порядку: найменування адресата (одержувача) в називному відмінку, повне найменування підприємства, установи, населеного пункту, району, області, поштовий індекс. Згідно з п. 60 вказаних Правил, адреса повинна бути вичерпною та повністю виключати необхідність в уточненні даних під час пересилки поштового відправлення (поштового переказу). В адресі не повинно бути скорочених найменувань або будь-яких знаків, які не стосуються адреси.

У позовній заяві вказується ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. У ціну позову включаються вказані в позовній заяві суми штрафу та пені. Ціна позову, який складається з декількох самостійних вимог, визначається сумою всіх вимог.

Визначення ціни позову має велике значення, оскільки ця сума здійснює безпосередній вплив на розмір судового збору, що сплачується за подання позову (у випадку якщо позивач не звільнений від сплати судового збору). Ціну позову вказує позивач, і лише у разі її неправильної вказівки вона визначається суддею.

Правила ст. 55 ГПК України дозволяють визначити ціну позову:

1) у позовах про стягнення грошей – стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна – вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, – загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти – в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

У позовній заяві вказуються: обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; докази, що підтверджують їх; обґрунтований розрахунок суми, що стягається або оспорюваної; законодавство, на підставі якого подається позов.

Обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, – це юридичні факти, які призвели до виникнення спірних правовідносин (договір тощо), їх порушення, настання відповідальності або інших наслідків.

У позовній заяві перераховуються докази, які підтверджують юридичні факти з викладом їх суті. Перелік доказів встановлюється стороною самостійно, виходячи з її правової позиції у справі. Докази, як правило, подаються до суду в копіях, завірених належним чином (копія документа скріпляється печаткою позивача, підписом уповноваженої посадової особи або представника та написом «копія вірна» або «з оригіналом вірно»). Згідно з п. 3.2 роз’яснень ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.1997 року № 02-5/289, суд не має права повертати позовну заяву з мотивів непредставлення документів, які є доказами, оскільки позивач може їх подати, а суд – вимагати їх надання до закінчення розгляду справи. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, які підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не приєднані, така заява не підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 ГПК України. У цьому випадку суддя в процесі підготовки справи до розгляду визначенням витребує ці докази від позивача або відповідача.

Розрахунок суми, що стягається або оспорюваної, складається з вказівкою застосованих методів, платіжних і товарно-розпорядчих документів з розбиттям за періодами і підписується посадовими особами, які його склали.

Законодавство, на підставі якого подається позов, вказується у вигляді посилання на конкретні положення відповідних нормативно-правових актів.

Якщо позов подається до декількох відповідачів, то в позовній заяві повинна бути виділена позовна вимога по відношенню до кожного з них. В одній позовній заяві, згідно зі ст. 58 ГПК України, може бути об’єднане декілька вимог до одного або декількох відповідачів, але вони повинні бути пов’язані між собою підставами виникнення або поданими доказами. Інакше – якщо будуть порушені правила об’єднання вимог або об’єднано в одній позовній заяві декілька вимог до одного або декількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємин сторін або істотно утруднить вирішення спору – позовна заява підлягає поверненню без розгляду (п. 5 ст. 63 ГПК України).

Право на об’єднання позовів належить в першу чергу позивачу. Він може в одній позовній заяві об’єднати декілька вимог, але закон надає право суду об’єднувати в одне провадження декілька однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного відповідача або до різних відповідачів. Суд має право об’єднати декілька однорідних позовних заяв або справ, в яких беруть участь ті самі сторони, в одну справу, про що вказується в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Як приклад об’єднання позовних вимог, Вищий господарський суд України вказує, зокрема, такі об’єднані вимоги: 1) про стягнення неповерненого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; 2) про визнання недійсним акту державного органу та про відшкодування заподіяної у зв’язку з його виданням шкоди; 3) про стягнення вартості недостачі товару, отриманого за декількома транспортними документами та оформленого одним актом приймання або якщо такий товар сплачений за одним розрахунковим документом; 4) про примушення до виконання зобов’язань за господарським договором і про вжиття заходів майнової відповідальності за його невиконання.

Згідно зі ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

1) вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК України з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні чи розірванні договорів, – відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано).

2) відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів. Позивач, прокурор чи його заступник зобов’язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Такий самий обов’язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача. За звичай документами, які підтверджують відправлення, є фіскальний чек поштового відділення та опис вкладення в цінний лист. Розрахунковий документ (фіскальний чек), виданий відправнику поштового відправлення згідно з п. 36 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, разом з описом вкладення можуть вважатися належним доказом направлення відповідачу копії позовної заяви і документів, що додаються до неї.

3) сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Судовий збір стягується у таких розмірах: а) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру – 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; б) позовної заяви немайнового характеру – 1 розмір мінімальної заробітної плати; в) заяви про вжиття запобіжних заходів і забезпечення позову – 1,5 розміру мінімальної заробітної плати;

4) обставини, на яких засновані позовні вимоги.

До заяви про визнання акту недійсним додається також копія оспорюваного акту або засвідчена виписка з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність або інший документ, який підтверджує повноваження представника позивача.

У позовній заяві можна вказати й інші відомості, наприклад, про третю особу, чиї права можуть бути порушені в результаті розгляду справи. У позовній заяві може міститися клопотання про розстрочку, відстрочення, звільнення від сплати судового збору, відновлення пропущеного строку позовної давності, забезпечення позову тощо.