21.Становлення світогляду в юнацькому віці.

Характерною рисою розвитку особистості в ранньому юнацькому віці є вироблення її світогляду, тобто системи поглядів на світ, суспільне життя, його минуле і майбутнє, на мораль, науку, мистецтво, на людину і сенс її життя. Світогляд, становлячись, регулює взаємини юнаків та дівчат, впливає на формування їх ціннісних орієнтацій, на поведінку, ставлення до людей і проектування свого майбутнього. У ранньому юнацькому віці моральна свідомість особистості піднімається на вищий щабель, ступінь свідомих моральних переконань. Молода людина обирає доцільні форми поведінки в різних ситуаціях, виходячи з власних моральних настанов і переконань.

Становлення моральних якостей старшокласників тісно пов’язане з формуванням їх моральних ідеалів. Моральні ідеали виступають як взірець, з яким учні звіряються у процесі свідомого самовиховання та самоудосконалення своєї особисті. Ідеали старшокласників стають більш узагальненими та усвідомлюються ними вже не у вигляді конкретної особи, як у підлітковому віці, а як певна система вимог до моральних якостей особистості. Зміни в свідомості, самосвідомості й світогляді особистості, що відбуваються в цьому віці, позначаються на розвитку її інтересів (пізнавальних, естетичних, суспільно-політичних, етичних). Інтереси стають зрілішими, серйознішими, тривалішими, стійкішими, поглиблюється їх зміст.

Виразнішого характеру набувають професійні інтереси старшокласників. Вони виявляються в поглибленому вивченні навчальних предметів, пов’язаних з обраною галуззю діяльності, поєднуються з усвідомленням своєї придатності до даного виду діяльності. Значне місце займають спортивні інтереси. Поступаються їм інтереси до різних видів мистецтва, які мають пасивний і споглядацький характер. Юнацький вік має вирішальне значення в ґендерному розвитку індивіда, в становленні особистості майбутнього сім’янина.

6.Основні види діяльності.

Діяльність - це форма цілеспрямованої психосоціалізації активності людини, загальним результатом якої є конструктивне перетворення навколишнього світу й самого діяча. Тип існування, у якому люди відтворюють свою психологію, свою культуру, свій образ буття.

Основними видами діяльності людини є: гра, навчання й праця.

Кожний із цих видів діяльності є ведучим на різних етапах людського життя. Однак перехід від гри до навчання, а від навчання до праці зовсім не означає, що попередня діяльність цілком і повністю виключається. Дорослі можуть самозабутньо віддаватися грі, а діти можуть серйозно трудиться. Психологічно важливіше інше, а саме: що вносить той або інший вид діяльності в життя людей.

Гра. Гра - це вид діяльності, у якій цінність має не стільки результат, скільки процес й емоційні стани, їм породжувані. Гра є першим видом діяльності, з яким зіштовхується людина в процесі становлення. Психологічний аналіз ігор дозволив установити, що першими в житті дитини входять так називані імітаційні ігри, тобто гри, у яких дитина наслідує дорослим. Потім наступає період функціональних ігор, коли дитини захоплює сам процес гри. Далі треба період конструкторських ігор, коли дитина будує «будиночок» з кубиків, конструює за допомогою дитячих конструкторів різні об'єкти. На зміну цьому приходить період маніпуляційних ігор, у яких дитина розвиває фантазію, використовуючи ті самі предмети як знаряддя різних діяльностей. Наприклад, ціпок може служити й «рушницею», і «шаблею», і «конем»; потім наступає період ігор рольових: діти грають у продавців і покупців, у пап і мам, у бізнесменів і льотчиків. Інакше кажучи, «освоюють» в уявлюваних діях за зразком форми дорослого поводження. Найбільш складними іграми є ігри за правилами. Ігри є могутнім джерелом і засобом психологічного розвитку дитини, а також найважливішою умовою збереження психічного здоров'я для дорослих.

Навчання. Це діяльність по систематичному засвоєнню знань, умінь і навичок, необхідних, в остаточному підсумку, для виконання в майбутньому трудової діяльності. У навчанні неодмінно присутні дві особи: учитель й учень. Учитель відтворює в учні ті структури діяльності (дії, операції, мети й мотиви), якими він володіє. Справжнє навчання носить розвиваючий характер, тобто впливає на зміст життєдіяльності учня, формуючи в нього не тільки знання й способи дій, але й вищі почуття, і систему цінностей, і систему наукових подань про світ. Повноцінне навчання також виховує учня, сприяє виробленню в нього вищих моральних регуляторів поводження, таких як совість і борг. Правильно побудоване навчання веде до гармонічного й всебічного розвитку дитини - як у розумовому, так й у моральному, як в емоційному, так й у поведінковому відношенні. Головне завдання гуманістично орієнтованого навчання - забезпечити кожній дитині повноцінний і всебічний розвиток за рахунок систематичного й розвиваючого навчання.

Праця. Це діяльність, спрямована на створення суспільно значимого продукту, що задовольняє матеріальні й інші потреби людей. Праця - основний вид діяльності людини. У величезній кількості досліджень показано, що праця в силу своєї багатосторонності й багатогранності різноманітно впливає на психічні процеси й властивості людини. Трудова діяльність сама по собі викликає різні психічні, зокрема, емоційні стани в людини: від стомлення до натхнення. У праці розкриваються й формуються здатності людини. Адже праця вимагає відповідної підготовки, а складні види праці - багатьох лет навчання. Праця - надзвичайно енергоємна діяльність. Праця вимагає напруги всіх психічних процесів: волі, пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, відчуттів, а найчастіше - і уяви, і мови. Складність сучасних видів праці пред'являє до людини настільки високі вимоги, що вводиться спеціальний професійний відбір, відбір на придатність для професії. У той же час сучасне виробництво усе більше й більше витісняє людини, заміняючи його роботами й експертними комп'ютерними системами. У цих умовах зростає значення професій системи «людина - людина», оскільки люди не можуть, в остаточному підсумку, обходитися один без одного.