13. Навчання, учіння, научіння, научаємість.

Навчання - діяльність по систематичному засвоєнню знань, умінь і навичок. Навчання має місце там, де дії людини направляються свідомо поставленою метою засвоїти певні відомості й способи дій. Щоб сформулювати в себе функціональні органи, що роблять можливим принципово інший спосіб життя. Спосіб життя, вироблений у ході історичного й культурного розвитку людством. Створювати й водити автомобіль, будувати літаки й літати на них, виготовляти музичні інструменти й грати, конструювати комп'ютери й працювати з ними - все це винятково людські способи діяльності, результат історико-культурного розвитку людства. Навчання і є процес оволодіння цією історико-культурною спадщиною. В основі навчання лежить та ж потреба, що й в основі пізнання - гностична (від грецького «гнозис» - знання), тобто потреба в знанні. Однак психологічна сутність самої діяльності пізнання відрізняється від такої при діяльності навчання. Справа в тому, що при пізнанні людин відкриває невідоме в зовнішньому світі. А при навчанні - невідоме є таким тільки для учня, для того, хто вчиться. Іншим же, наприклад, учителеві, воно відомо. Психологічна мета навчання й полягає в тому, щоб перетворити невідоме зовнішнє тобі у твоє внутрішнє відоме. Тому психологічною сутністю навчання виступає процес интериоризации, тобто перетворення виниклих форм діяльності у внутрішні форми, властиві тепер психіці даного індивіда. Ідею интериоризации висунув французький психолог Пьер Жані. Радянський психолог Л. С. Виготський (1896-1934) відтворив послідовність оволодіння новими способами дій, у якій детально описані етапи интериоризации.Приблизно в той же час, що й Л. С. Виготський, американський психолог Эдвард Торндайк (1874-1949) сформулював три закони ефективного навчання. законом готовності. закон вправи. закон ефекту.У психології навчання розрізняють два принципово різних види стимулів: підкріплення й нагорода.

Научіння полягає в засвоєнні людиною певних відомостей і способів дій, у результаті яких у людини виникає функціональний орган, що відбиває існування якоїсь реальності. Функціональний орган - це сплав способів дій зі знаряддям або інструментом. Так, рояль разом з умінням грати на ньому - функціональний орган піаніста. Спортивний літак у сукупності з умінням виконувати на ньому складні фігури пілотажу - функціональний орган пілота. У научении виділяються три основних рівні: рефлекторний, когнітивний і концептуальний (понятійний).Рефлекторний рівень научения - це рівень, на якому відбувається засвоєння рухів. Розрізняють два основних способи засвоєння рухів: на основі умовного рефлексу й на основі оперантного рефлексу. В обох вирадках научение наступає в результаті встановлення асоціативного зв'язку між одним рухом й іншими або між дією й результатом. КОГНІТИВНИЙ рівень научения - це рівень, на якому відбувається засвоєння орієнтовних систем, карт знань. Когнітивний рівень научения припускає не просто встановлення асоціативних зв'язків, не просте збереження в пам'яті відомостей, а оцінювання інформації, зіставлення відомостей е іншими, їхній аналіз й, головне, установлення зв'язків між формою й змістом, що означає й означаемым, річчю й ім'ям. Зовнішнім рівнем научения є концептуальне або позитивне научение, при якому відбувається засвоєння сутнісних властивостей явищ. Саме понятійний рівень научения відтворює людський тип життя, оскільки дозволяє людині опанувати настільки тонкими системами различений і настільки зробленими способами дій, що це дозволяє проникати в таємниці миру.

Учіння- стосується учбової діяльності, але при його використанні (терміна) в науці увага звернена на те, що у складі учбової діяльності приходиться на долю учня.

Навчаємість – сукупність здібностей, яка дозволяє людині швидко і успішно .... мобільністю мається на увазі «навчаємість» - це приріст пофесійної праце

10. Ефекти та механізми соціальної перцепції.

Процесс комунікації починається насамперед з першого враження, що складається в нас про іншу людину. Якщо це враження сприятливе, установлюється психологічний контакт і процес комунікації здійснюється успішно. Якщо ні, комунікація взагалі може не відбутися. Відповідно до психологічних досліджень, у підставі формування першого враження про іншу людину лежить два процеси: притягання й відштовхування. Якщо на стадії первісного зорового орієнтування включився процес притягання (тобто щось залучило в іншому нашу доброзичливу увагу), запускається наступних два процеси: ідентифікація або диференціація. Ідентифікація означає несвідоме уподібнення іншому й, таким чином, полегшення стереоти-пизации його поводження в привабливу для нас сторону.Диференціація - розвиток процесу відштовхування на рівні відкидання тих рис, які, як виявилося, змушують нас відсторониться від людини. Але, допустимо, спрацював механізм ідентифікації. Далі відбувається включення двох наступних процесів: наближення (тобто виділення людини із загального ряду) або дистанцирования (тобто приміщення в загальний ряд). Але, допустимо, спрацював перший із цих механізмів. Тоді включається дуже важливий підлоговий регулятор розвитку відносин: у чоловіків - потреба у володінні, а в жінок — потреба в приналежності. Слідом за проходженням цієї стадії наступає етап, коли включаються процеси довіри або недовіри. Ознакою цього етапу в міжособистісній комунікації виступає демонстрація своїх фотографій - дитячих, сімейних і т.п. У випадку, якщо даний етап успішно пройдений, розвиток контакту вступає в заключну фазу - прийняття (ініціалізація) або відкидання. Тому дуже важливий процес метакоммуникации, тобто аналіз того, що насправді відбувається в процесі передачі й одержання повідомлень.Уже первый погляд на іншу людину є надзвичайно навантаженим психологічно. Тут можуть спрацьовувати: ефект ореола, коли попередня позитивна інформація про людину спотворює наше сприйняття його убік переоцінки його якостей і навіть зовнішності; ефект однорідності чужої групи, при якому сприйняття членів якоїсьгрупи людей формує в нас образ їхньої подібності, подібності один на одного; ефект первинності, відповідно до якого перше враження, як правило, виявляється найважливішим; ефект упередження, відповідно до якого із всієї інформації про людину, що цікавить нас, або групи людей до відома приймається лише та, що відповідає нашим очікуванням або переконанням.

7. Види груп. Рівні розвитку груп.

В сучасної психології розроблена досить детальна класифікація груп. Насамперед виділяють групи умовні й реальні. Умовні (номінальні) групи - це реально не існуючі групи людей, що створюються штучно в рекламних або дослідницьких цілях на папері, наприклад: кращі футболісти XX століття; найкрасивіші акторки кіно всіх часів і народів. Реальні групи - це дійсно існуючі об'єднання людей з усіма ознаками й властивостями групи. Реальні групи підрозділяються на природні й лабораторні. Природні групи створюються, стихійно, виходячи з потреб людей. Лабораторні створюються при проведенні досліджень, наприклад, для вивчення психологічної сумісності людей. Природні групи підрозділяються на формальні й неформальні (офіційні й неофіційні). Формальні відрізняються тим, що створюються ззовні на основі завдань, що коштують перед організацією, інституцією, у яку дана група включена: наприклад, академічна група студентів, шкільний клас і т.п. Неформальні групи формуються на основі особистісних симпатій й інтересів учасників. Це можуть бути кружки, клуби, товариства. Серед неформальних груп виділяються так називані референтні групи. Референтна група - це така група, у якій її члени знаходять для себе зразки й норми для наслідування, тобто група, цінність якої розділяється учасниками настільки, що вони намагаються рівнятися на цю групу. Нереферентна група може служити місцем часопроведення, але цінності як зразок для наслідування не має.По рівню розвитку в психології виділяються групи випадкові, слабоструктурированные (асоціації), сильно структуровані (корпорації) і колективи. Всі ці види груп - від нерозвинених до високорозвинених припускають різні норми внутрігрупового, а також зовні групового існування.Так, випадкова група (наприклад, люди, що чекають автобус на зупинці) не може пред'явити претензій до людини, що вирішив не чекати автобус і виїхала на таксі або пішов пішки. Ніхто не скаже йому, що він зрадив інших, кинув їх і т.п. В асоціації є правила членства, які треба дотримати, щоб приєднається до групи. Приміром, треба розділяти інтереси, цінності й норми даної асоціації. Однак асоціація є відкритою групою й залишає за її членами право на вихід із групи, так само як і не обмежує можливості внутрігрупового спілкування.Корпорація - це закрита строго структурована, тобто ієрархічно вибудувана група. Це означає, що в неї важко потрапити. Ще сутужніше з її вийти, а взаємини усередині корпорації строго регламентовані внутрігруповими нормами.

Вищий рівень розвитку групи вважається колектив. Колектив відрізняється відкритістю, відсутністю фіксованої ієрархії усередині себе (тобто статус члена визначається конкретними завданнями діяльності), високими, соціально й духовно значимими цілями й цінностями, заради яких існує колектив, а також тим, що кожен з його членів є сверхценностью для всієї групи, так само як вся група є сверхценностью для кожного учасника. Іншими словами, колектив - це такий рівень розвитку групи, що поєднує в себе якості референтної й неформальної групи, однак по своїм цілям і завданням може перевершувати масштаби цілей і завдань інших офіційних утворень. У житті, однак, такий рівень розвитку групи який можна назвати колективом, зустрічається надзвичайно рідко. Тому вираження «колектив підприємства», «колектив класу» уживаються, скоріше, у переносному значенні, як вказівка на бажану перспективу розвитку.