5. Місцеві фінанси як система.

Місцеві фінанси -- це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих.

Як система місцеві фінанси складаються з таких 7 елементів:

1. Видатки

2. Доходи

3. Способи формування доходів

4. Місцеві фінансові інститути

5. Суб'єкти

6. Об'єкти

7. Взаємовідносини

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Саме з видатків слід розпочинати аналіз фінансових систем цих органів влади. Видатки є точним відображенням функцій та завдань, що покладаються на місцеву владу.

Стан і рівень доходів місцевих органів влади значною мірою визначаються способами формування їх. Важливою складовою вчення про фінанси місцевих органів є дослідження способів формування доходів, виявлення закономірностей розвитку таких способів.

Тема2 фіскальне адміністрування

1. Поняття, склад, об’єкти та суб’єкти фіскального адміністрування

Фіскальне адміністрування — це наука, яка формулює принципи ефективного управління податковою системою в певних соціально-економічних умовах і суспільно-політичних обставинах, оцінює податкову систему за певними теоретичними критеріями.

Суб’єкти фіскального адміністрування податків : Платники податку (податкові агенти), Органи контролю, Органи стягнення, Судові органи.

В межах фіскального адміністрування здійснюються такі дії

• Взяття на облік і декларування податкових зобов’язань

• Визначення податкових зобов’язань органами контролю

• Зміна строків виконання податкових зобов’язань

• Повернення зайвих сплачених податків

• Стягнення несплачених податків

• Застосування забезпечуваних заходів

• Оскарження рішень органів контролю

Об’єктом фіскального адміністрування є процес узгодження і погашення податкових зобов’язань платників податку.

Метою фіскального адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов’язань платників податку шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

Види обліку платників податку

Залежно від об’ктів обліку: блік юридичних осіб і їх філій , представництв та інших підрозділів, лік фізичних осіб, лік договорів про спільну діяльність і угод про розподіл продукції

Залежно від суб’єктів обліку: блік в податкових органах, лік в митних органах, лік в ПФУ

Залежно від видів обліку: ервинний облік, оринний облік, лік договорів

Серед резидентів в податкових органах реєструються: Юридичні особи незалежно від форм власності, Філії, представництва, відділення, інш., Фізичні особи, що мають об’єкт оподаткування.

Серед нерезидентів обліку підлягають: Юридичні особи, які одержують доходи із джерелом їх походження, Постійні представництва нерезидентів, розташовані в Україні, Фізичні особи, які одержують дохід із джерелом їх походження з України або об’єкти, що підлягають оподаткуванню з України

2. Адміністрування податкового зобов’язання Податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податку сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку і строки, визначені законодавством.

До податкових зобов’язань відносяться:податки, збори(обовязкові платежі)

Та податкові фінансові санкції.

Документи, на підставі яких вноситься інформація в цю систему, поділяються на два види: Документи про нарахування, зменшення, списання, відстрочення або розстрочення сплати сум податкових зобов’язань; Документи про погашення податкових зобов’язань.

В картках особових рахунків платника відображаються такі платежі: Податкові зобов’язання і штрафні санкції самостійно визначені платником

Податкові зобов’язання і штрафні санкції, нараховані органами ДПС і погоджені платниками

Пеня за порушення встановлених термінів погодження податкових зобов’язань

Відсотки за користування розстрочення або відстрочення податкових зобов’язань

Непогашені суми векселя, виданого суб’єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною зовнішньо-економічних відносин.

Після визначення податкових зобов вони підлягають узгодженню.

Узгодження буває самостійне та несамостійне.Несамостійне поділяється на за замовчуванням та апеляційне(адміністративне та судове)

Самостійне узгодження полягає в тому, що платник податку самостійно визначає суму податкових зобов’язань в податковій декларації.

Податкова декларація – це документ, що подається платником податку до органу контролю у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та, або сплата податку і збору.

Узгодження за замовчуванням полягає в тому, що після визначення органами контролю суми податкових зобов’язань платнику податку відсилається податкове повідомлення.

Апеляційне узгодження - це коли платник не погоджується із сумою податкового зобов’язання, визначеного органами контролю і він має право оскаржити рішення цього органу про нарахування такої суми.

Податковий компроміс - це задоволення частини скарги платника податку під зобов’язання останнього погодитися із залишком податкового зобов’язання, нарахованого органом контролю.

Розстрочення податкового зобов’язання – надання платнику податку бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов’язань без урахування сум пені на умовах податкового кредиту і нарахованих на неї % погашаються рівними частинами, починаючи з податкового періоду

Відстрочення податкового зобов’язання – це перенесення сплати основної суми податкових зобов’язань платникам на умовах податкового кредиту без урахування сум пені, за якими основна сума податкових зобов’язань і нарахованих на неї % сплачуються рівними частинами, починаючи з будь-якого податкового періоду не пізніше закінчення 12 місяців з моменту виникнення податкового зобов’язання або одноразово в повному обсязі.