8. Методика вивчення людини у спілкуванні. Характеристика її основних етапів.

Техніка вивчення співрозмовника - вміле використання спостерігачем засобів і прийомів, призначених для оперативного осягнення психологічних особливостей осіб безпосередньо в процесі спілкування. Уміння користуватися психотехніки реалізується через прийоми спостереження, аналізу, впливу. Отже, спостереження, аналіз та вплив є етапами даної методики.

Пропонована психотехніка включає в себе шість основних прийомів, що є ланками ефективного вивчення осіб у процесі спілкування та впливу на них з педагогічною метою:

1. Прийоми підготовки до вивчення (постановки завдань на спостереження, визначення зовнішніх проявів поведінки, які підлягають спостереженню - настрій, актуальні переживання (здивування, байдужість, інтерес; невпевненість, сором, збентеження тощо); мотиви та наміри спілкування (прагнення показати свою перевагу, пошук продуктивних контактів, пошук покровителя, надання допомоги, прагнення задовольнити своєкорисливі особисті потреби та ін.); займана позиція (схильність діяти певним чином); характерологічні якості, що виражають ставлення до різних сторін дійсності (товариськість або замкнутість, тактовність чи брутальність, відповідальність чи несумлінність, працьовитість чи лінощі тощо); соціально-психологічні особливості поведінки (соціальний та міжособистісний статус; стиль життя і роботи, стиль спілкування);

2. Прийоми ефективного слухання, які викликають у співрозмовника бажання говорити (уважне мовчання і мінімальна словесна реакція, кивок голови, встановлення зорового контакту, відображення емоційних станів («Я Вас розумію», «Мені здається, що Ви відчуваєте »,«Ймовірно, Ви кілька засмучені»), звернення до співрозмовника за уточненням («Що Ви маєте на увазі?», «Будь ласка, уточніть це »,« Повторіть, будь ласка»);

3. Прийоми активного виявлення діагностично значущих реакцій (формулювання прямих запитань; використання пильного погляду ( «очі в очі»), умисне повторення жестів співрозмовника тощо);

4. Прийоми саморегуляції спостереження (емоційна стриманість, концентрація на особливу увагу на непомітних, маловиразним проявах співрозмовника, невиражені спостереження, коли інтерес маскується, не викликаючи настороженості співрозмовника);

5. Прийоми аналізу даних вивчення (постановки себе на місце співрозмовника (рефлексія), відтворення деяких компонентів поведінки партнера (прийняття тієї ж пози, виразу обличчя, приєднання до динаміки руху, лексиці для розуміння характеру психічного стану та ін.)

Отже, кожна ситуація спілкування за умови бажання педагога вміло спостерігати за партнером може надати суттєву психологічну інформацію педагогу. Однак, під час спілкування з досліджуваною особою варто дотримуватися наступних рекомендацій:

- оцінювати співрозмовника не по одній деталі, а по комплексу психологічних ознак (міміка, жести, інтонація, темп рухів тощо);

- не довіряти однократному спостереження, а вивчати співрозмовника з різних точок зору, в різні моменти, в контрастних ситуаціях, змінювати умови спостереження; зіставляти результати спостереження з тим, що раніше було відомо про людину, з даними науки і практики;

- враховувати впливу національніх традицій, виховання, середовища, фізичного здоров'я - у уникнути помилок в трактуванні деяких жестів або актів