- •2.Конституційно-процесуальні норми
- •3. Конституційно-процесуальні відносини
- •6. Конституційно-процесуальні строки
- •7.Державотворчий процес в Україні як передумова реалізації механізмів безпосередньої (прямої) демократії. Проголошення і правове закріплення державного суверенітету України
- •8. Поняття виборчого права. Поняття і види виборів
- •9. Еволюція виборчого права. Поняття і типи виборчих систем
- •10. Загальні засади проведення виборів
- •11. Поняття, принципи і стадії, суб’єкти виборчого процессу
- •12. Територіальна організація виборів
- •13. Утворення виборчих комісій та організація їх роботи
- •14. Складання та уточнення списків виборців. Державний реєстр виборців
- •15. Особливості виборчих процедур на виборах Президента України
- •16. Особливості порядку проведення виборів народних депутатів України
- •17. Процедурні особливості місцевих виборів
- •18. Відповідальність за порушення виборчого законодавства
- •19. Референдне право і референдний процесс
- •20. Поняття і види референдумів. Предмет референдуму
- •21. Реалізація права вимоги референдуму. Порядок його призначення і проведення
2.Конституційно-процесуальні норми
конституційно-процесуальні норми — це загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки загального характеру, встановлені або санкціоновані державою як регулятор суспільних відносин, що становлять предмет конституційно-процесуального права, і забезпечуються усіма юридично обґрунтованими заходами і засобами державного-правового впливу. Вони встановлюють порядок застосування норм конституційного матеріального права, адже містять правила поведінки суб’єктів права, яких вони мають додержуватися при реалізації належних їм прав і обов’язків.
Особливості норм конституційно-процесуального права зокрема і процесуального права в цілому обумовлені призначенням останнього, яке полягає у забезпеченні регламентування процедур реалізації прав і обов’язків, встановлених відповідними нормами матеріального права. Зважаючи на
|
це, можна дійти висновку, що приписи конституційно-процесуальних норм мають процедурний характер, тобто їх зміст полягає у визначенні порядку здійснення встановлених нормами конституційного права прав і обов’язків тих чи інших його суб’єктів.
Приписи конституційно-процесуальних норм в більшості своїй спрямовані на тих суб’єктів, які тією чи іншою мірою наділені певними владними повноваженнями щодо застосування норм конституційного матеріального права. Наприклад, приписи конституційно-процесуальних норм, що встановлюють порядок реалізації повноважень Центральної виборчої комісії, пов’язані здебільшого з діяльністю із забезпечення організації і проведення виборів президента і народних депутатів України. однак це не означає, що норми конституційно-процесуального права не поширюються на окремих громадян. Наприклад, норми виборчого права, що регламентують порядок реалізації громадянами свого активного виборчого права, є нормами конституційно-процесуального права, орієнтованими передусім на регулювання поведінки громадян в конкретних видах конституційно-процесуальних правовідносин.
Відтак, норми конституційно-процесуального права мають здебільшого імперативний характер, тобто у категоричних розпорядженнях держави виражають чітко визначені дії і не допускають жодних винятків і невідповідностей вичерпному переліку встановлених ними процедурних правил. таким чином, вони прямо вказують на відповідну поведінку суб’єктів права. разом з тим певна їх частина має диспозитивний характер, надаючи суб’єктам регламентованих ними відносин деяку свободу вибору своєї поведінки, пропонують їм певну альтернативу, право самостійно визначати спосіб реалізації своїх прав чи обов’язків в окремих визначених законом випадках.
Отже, конституційно-процесуальні норми відзначаються:
??? особливим змістом — регулюють особливе коло суспільних відносин;
??? особливим характером приписів — встановлюють форми реалізації приписів норм конституційного матеріального права;
??? основоположним джерелом — мають у своїй основі основний Закон держави;
??? особливостями структури — визначені в їхній гіпотезі умови і обставини, за наявності яких реалізується правило, що випливає із відповідних положень норм конституційного права, часто визначаються і обумовлюються виключно змістом останніх;
??? особливим колом суб’єктів — учасниками регульованих ними відносин виступають, як правило, суб’єкти, наділені певною владою (державні органи, наділені відповідними владними повноваженнями, народ, що виступає єдиним носієм влади в державі, і окремі громадяни, які знаходяться у правовому зв’язку із державою, що знаходить свій прояв у їх взаємних правах, обов’язках і відповідальності).
Конституційно-процесуальні норми класифікують за низкою критеріїв. Зокрема виділяють:
1. за методом правового регулювання:
а) імперативні — норми, що прямо вказують на відповідну поведінку суб’єктів за чітко визначених обставин;
б) диспозитивні — норми, що містять процедурні настанови, які за певних умов і за добровільною згодою учасників можна деякою мірою скоригувати на власний розсуд, проте у встановлених процесуальними вимогами межах.
2. за характером регулятивних приписів, що містяться у нормі:
а) дозвільні — норми, що вказують на певний спосіб здійснення юридично значущих дій, певний спосіб реалізації суб’єктами належних їм прав і обов’язків;
б) зобов’язуючі — норми, що вказують на необхідність здійсню вати певні дії у певний, чітко визначений спосіб;
в) заборонні — норми, що виключають можливість здійснення певних дій у певний спосіб.
3. за сферою дії:
а) загальні — їх дія поширюється на всіх суб’єктів;
б) спеціальні — орієнтовані на певну групу однорідних суб’єктів (наприклад державних службовців);
в) виняткові — у передбачених законом випадках усувають дію норм щодо певних суб’єктів.